Постанова

від 09.06.2016 по справі 820/1980/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 червня 2016 р. № 820/1980/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Коваленко О.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "БУРАН" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "БУРАН", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0000132200 Богодухівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області; стягнути з Богодухівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран" судові витрати в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Богодухівською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання ПСП "БУРАН" (код ЄДРПОУ 34236803) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вімаква" (код за ЄДРПОУ 39643372) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 роки, на підставі якої складено акт № 209/20-04-22-00/34236803 від 20.10.2015 року. Висновки, що викладені у згаданому акті слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 0000132200 від 03.11.2015 року. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ПСП "Буран" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі. А тому позивач вважає, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення, прийняте контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки, не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що господарська діяльність підприємства позивача, в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивачем, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, не підтверджено фактичне придбання товарів/послуг, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Відтак, представник відповідача стверджує, що встановлені при перевірці позивача порушення, належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - ПСП "Буран" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 34236803). На обліку як платник податків підприємство перебуває у ДПІ у Краснокутському районі з 13.06.2006 року за № 525 (а.с. 9-11)

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства не доказуються перед судом.

Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПСП "Буран", код ЄДРПОУ 34236803, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вімаква" (код за ЄДРПОУ 39643372) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.10.2015 року за № 209/20-04-22-00/34236803 (а.с. 16-18).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за квітень 2015 року в сумі 52797 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ "Вімаква" за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року, внаслідок чого завищено задеклароване за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р., за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р., за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р., за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 р. значення рядка декларації 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 52797 грн. (а.с. 17).

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.11.2015 року за № 0000132200 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 52 797,00 грн. (а.с. 12).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг, винесене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача залишені без задоволення (а.с. 13-15).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємством ТОВ "Вімаква".

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом. А тому, це призвело до того, що підприємством завищено податковий кредит у квітні на загальну суму 52 797,00 грн.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і у судовому засіданні під час розгляду справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Вімаква" (продавець) та ПСП "Буран" (покупець) укладено договір від 15.04.2015 за № 30-40/06 (а.с. 19-21).

Відповідно п.п.1.4 вищезазначеного договору - продавець надає покупцеві товарну продукцію шляхом поставки (передачі) згідно умов цього Договору. Кількість та асортимент товарної продукції визначається відповідним Додатком (Додатками) до цього Договору, які є не від'ємними частинами цього Договору.

Положеннями п.п. 1.6. вищевказаного договору передбачено, що сторони можуть попередньо обумовити приблизний асортимент, кількість та ціну Товарної продукції, яка може бути поставлена продавцем, про що сторони підписують специфікацію. Така специфікація не є обов'язковою для виконання продавцем. Асортимент, кількість та ціна Товарної продукції, що вказані в специфікації будуть кожного разу переглядатись продавцем та визначатись у відповідних Додатках на поставку кожної партії товарної продукції.

Відповідно до п.п. 3.1 вказаного договору, кількість, асортимент та ціна товарної продукції, що поставляється продавцем покупцю за даним договором відображається у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець здійснює оплату за товарну продукцію, що поставлена та/або поставляється продавцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах та в строки, які відображаються сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору (п.п. 3.2).

Відповідно до п.п. 4.1 договору, базисними умовами поставки вважається ЕХW (франко-склад постачальника) згідно Інкотермс - 2000.

Поставка Товарної продукції проводиться партіями та оформляється товарними накладними (п.п.4.2).

Згідно п.п. 4.3 вищевказаного договору, право власності на товарну продукцію переходить до покупця з моменту отримання товарної продукції на складі продавця, оформлення всіх необхідних документів та у разі здійснення оплати згідно розділу 3 цього договору.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором купівлі - продажу товару є перехід права власності на товар від продавця до покупця за певну грошову суму.

15.04.2015 року ТОВ "Вімаква" та ПСП "Буран" укладено додаток № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору № 30-04/6 від 15.04.2015 року, згідно якого продавець продає, а покупець купує на умовах договору № 30-04/6 від 15.04.2015 року та цього додатку товарну продукцію в наступній кількості, асортименті та ціні: Бі 58, центуріон, лонтрел. Загальна вартість товарної продукції становить 316 780,00 грн. (а.с. 22).

На виконання умов договору, ПСП "Буран" прийняло товар - Бі 58, центуріон, лонтрел, що підтверджується рахунком на оплату № 3004/6 від 30.04.2015 року (а.с. 23) та видатковою накладною: № 3004/6 від 30.04.2016 (а.с.25).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковою накладною, оформленою підприємством ПСП "Родіна" на суму придбаних товарно - матеріальних цінностей, що відповідає вказаним показникам у рахунку на оплату та видатковій накладній № 3004/6 від 30.04.2015 року, у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме: № 52 від 30.04.2015 року на загальну суму 316 780,00 грн. в т.ч. сума ПДВ - 52 796,67 грн. (а.с. 24).

Факт сплати вартості отриманих ТМЦ підтверджується, платіжним дорученням № 120 від 07.05.2015 року, відповідно до якого позивачем через ПАТ Райффазен Банк аваль перераховано кошти у сумі 294 600,00 грн., що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується сторонами у справі.

Щодо факту транспортування товару суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної від 30.04.2015 року, з якої вбачається, що товар поставлений постачальником автомобілем камаз Ах 83-60ЕА на адресу приміщення позивача - 62 051, с. Олексіївка, вул. Центральна, 60, Краснокутський район, Харківська область (а.с. 26).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ПСП "Явір" (виконавець) та ПСП "Родіна" (замовник) укладено договір про надання послуг № 05-03/1/15 від 05.03.2015 року (а.с. 29). Вказаний договір включав такі види послуг, як послуги автомобіля Камаз (доставка гербіцидів).

Факт виконання вказаних послуг підтверджується, рахунком № 187 від 28.04.2015 (а.с. 31) та актом виконання комплексу сільськогосподарських робіт за квітень 2015 року (а.с.31).

Поряд із цим, суд бере до уваги пояснення представника позивача, що засоби захисту рослин були розфасовані в 20-літрові та 5- літрові каністри, які запаковані в картонні коробки. Після доставки дані засоби захисту рослин розвантажувались безпосередньо в полі при заправці агрегатів для обробки рослин, а саме: протруювання від шкідників, та внесення гербіцидів. Дані засоби захисту рослин використані для обробки посівів соняшнику, кукурудзи, гороху та озимої пшениці, акти використання засобів хімічного захисту були надані до матеріалів позовної заяви.

Вказані пояснення не спростоване представником відповідача.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що оскільки ПСП "Буран" використовує у своїй діяльності 1343,8 га землі та є сільськогосподарським підприємством, придбані товари ПСП "Буран" у ТОВ "Вімаква" використовувались у власній діяльності, що підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за травень 2015 року (а.с. 32-35).

Крім того до суду та до перевірки ПСП "Буран" надано сертифікати (а.с. 36-38).

Посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що документи фінансово - господарської діяльності, виписані ТОВ "Вімаква" та ПСП "Буран" протягом квітня 2015 року не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрі бухгалтерського та податкового обліку, та у податковій звітності спростовується, оскільки в матеріалах справи міститься докази, а саме: документи щодо отримання товару при здійсненні вищезазначених господарських операцій, його використання, котрі належним чином підтверджують, що ПСП "Буран" правомірно включило до податкового кредиту за квітень 2015 року суму 52 797,00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "Вімаква" за відповідний період.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів контрагент позивача, а саме ТОВ "Вімаква" зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами.

Посилання податкового органу на невідповідність первинних документів, як підставу для висновку про безтоварність операцій з контрагентом ТОВ "Вімаква" суд не приймає, оскільки під час судового розгляду справи об'єктивно встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на витяги з податкової інспекції - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дії або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що ці документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків сторони правочинну, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази реального вчинення господарської операції із придбання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 11, 70,71,83,94. 160-163, 167, 186 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "БУРАН" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0000132200 Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "БУРАН" (62021, Харківська область, Краснокутський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 60, код ЄДРПОУ 34236803) судовий збір у розмірі 1378.00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Міліцейська, 2 А, код ЄДРПОУ 39857038).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко