Ухвала

від 02.06.2016 по справі 818/1374/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И            02 червня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/54078/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого:                    Маслія В.І. (суддя-доповідач) Суддів:                    Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у адміністративній справі за позовом ДФІ в Сумській області до Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів, в с т а н о в и л а: У квітні 2015 року Державна    фінансова    інспекція    в Сумській області звернулась до суду з позовом до Путивльської районної державної    лікарні ветеринарної медицини про стягнення    плати за надання адміністративних послуг    в сумі 19 523 грн. 34 коп. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Державної фінансової інспекції в Сумській області – задоволено: стягнуто з Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ - 00704043) в дохід Державного бюджету України за кодом надходження 21080500 на розрахунковий рахунок 31112090700278, відкритий в УК Путивльського району (код за ЄДРПОУ 37235451), МФО 837013 кошти в сумі 19523 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки.      Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ветеринарної медицини в Сумській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Заперечуючи проти касаційної скарги, ДФІ в Сумській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивачем у другому кварталі 2014 року проведено планову ревізію фінансово господарської діяльності Путивльської районної державної    лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 28.02.2014 року, про що складено акт № 101-21/164 від 01.07.2014 року. За результатами перевірки, згідно акту, встановлено порушення відповідачем ч. 32 ст. 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», а саме, не перерахування коштів від надання платних адміністративних послуг до спеціального фонду Державного бюджету України, чим завдано збитків Державному бюджету України на загальну суму 19 523 грн. 34 коп. 01.08.2014 року на адресу Путивльської районної державної  лікарні ветеринарної медицини    позивачем було направлено вимогу № 101 14/1195 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства, зокрема пунктом 2.9    листа вимоги запропоновано відшкодувати збитки до державного бюджету України в сумі 19 523 грн. 34 коп. та надано строк для  усунення виявлених порушень до 01.09.2014 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти за надані адміністративні послуги правомірно зараховані Лікарнею як власні надходження, які згідно з статтею 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг. В свою чергу скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що Лікарня не є головним розпорядником коштів державного бюджету і плата за надані адміністративні послуги є доходами Державного бюджету України, а не власними надходженнями бюджетної установи, уповноваженої їх надавати. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснюючи перегляд справи в межах касаційної скарги, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. Відповідно до статтей 1, 32, 99 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення. Згідно пункту 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28 жовтня 2008 року № 238 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 року за №1119/15810), районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва). Тобто, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача. Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 737 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі – Тимчасовий порядок), визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено надавати адміністративні послуги. Відповідно до пункту 1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень. Відповідно до пункту 3 Тимчасового порядку плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України. З 24 червня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України    від 09 червня 2011 року № 641 «Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що входять до сфери її управління, і розміру плати за їх надання» (далі - Перелік), якою затверджені розмір плати за надання державними установами ветеринарної медицини платних адміністративних послуг. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2011 року отриману плату за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних сертифікатів і свідоцтв відповідач зараховував як власні надходження (бюджетної установи), які згідно статті 13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду Державного бюджету. Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. В свою чергу власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна). У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів. Тобто, вказані норми не передбачають віднесення до власних надходжень бюджетних установ адміністративних послуг. Водночас, відповідно до Переліку плата за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок належить до адміністративних послуг, діяльність по видачі яких входить до функціональних повноважень цих установ. Пунктом 32 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, плата за адміністративні послуги. З наведеного вбачається, що плата за надані адміністративні послуги є доходами Державного бюджету України, а не власними надходженнями бюджетної установи, уповноваженої їх надавати. На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 січня 2011 року № 33 «Про деякі питання надання платних адміністративних послуг» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити до 1 березня 2011 року відкриття підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління рахунків в органах Державної казначейської служби для зарахування коштів від надання адміністративних послуг. Пунктом 34 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з пунктом 32 статті 4 спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів Державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг. Відповідно до частини 3 статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Таким чином, Путивльська районна державна лікарня ветеринарної медицини не є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому у неї відсутні правові підстави для розпорядження коштами, які надійшли за надання адміністративних послуг. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову. Крім того слід зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року по справі № 818/2628/14 відмовлено в задоволенні позову Путивльської районної державної    лікарні ветеринарної медицини про скасування пункту  2.9 листа вимоги № 101/14/1195 від 01.08.2014 року. Вказана постанова залишена в силі  ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року. В силу положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.  Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області – відхилити. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року – залишити без змін.   Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.           Судді: