Ухвала

від 09.06.2016 по справі 816/1330/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/50513/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" до Реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро-Пирятин", про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки за ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2011р. між позивачем, як орендарем, та третіми особами у цій справі, як орендодавцями, строком на 5 років укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться в с. Луговики Чорнухинського району Полтавської області. Згідно із п. 40 цих договорів договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказані договори зареєстровано у відділі Держкомзему Чорнухинського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

Протягом березня - травня 2014 року представником ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин" Клімьоновим О.О. подано до Реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: про державну реєстрацію за ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин" права оренди земельних ділянок на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Разом із наведеними заявами подано: договори оренди землі, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро-Пирятин"; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, видавник: Державний кадастровий реєстратор відділу Держземагентства у Чорнухинському районі Полтавської області Шило Н.О.; угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро".

Державним реєстратором прав на нерухоме майно О.М. Борсуком було направлено запити до відділу Держземагенства у Чорнухинському районі щодо надання інформації про те, чи на даний час перебувають в оренді вказані вище земельні ділянки.

На вказані запити відділом Держземагентства у Чорнухинському районі Полтавської області надано письмову інформацію щодо кожної запитуваної земельної ділянки про наявність зареєстрованих у 2012 році договорів оренди з ТОВ "Яромир-Агро" терміном на 5 років.

За результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих представником ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин" Клімьоновим О.О., державний реєстратор прийняв оскаржувані у цій справі рішення про державну прав та їх обтяжень, а саме: про реєстрацію іншого речового права - права оренди перелічених вище земельних ділянок за орендарем - ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин" (№№11866460, 11868372, 11864075, 11865412 від 24.03.2014, №№11888204, 11895569, 11883127, 11879199, 11893083, 11893869, 11886508, 11878100 від 25.03.2014, №№11913658, 11914107, 11913432, від 26.03.2014, №№12156916, 12155913 від 03.04.2014, №№12169693, 12185095, 12175848 від 04.04.2014,№№12318981, 12320086, 12322400, 12316786 від 10.04.2014, №№12923498, 12925018, 12922420, 12924281, від 08.05.2014, №№12970680, 12967884, 12968976 від 12.05.2014, № 13432062 від 30.05.2014).

Позивач вважає неправомірними вказані рішення, оскільки відповідач, маючи інформацію, що право оренди земельних ділянок зареєстроване за ТОВ "Яромир-Агро", незаконно зареєстрував таке право за ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин".

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції інстанції про відстуність підстав для відмови в реєстрації права оренди за ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин", визначених п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки ч.1 ст.24 цього Закону передбачено вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації прав. Водночас, у цій справі не встановлено невідповідності поданих заявником документів вимогам, встановленим цим Законом, або неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, колегія суддів враховує, що ч.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як встановлено, ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин" подано реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається законом для вчинення відповідної реєстраційної дії, з огляду на що у державного реєстратора не виникло правових підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував той факт, щ у ТОВ "Яромир-Агро" припинено право оренди на земельні ділянки з огляду на наявність угод про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.01.2014р., які відповідають вимогам законодавства, встановлених для такого роду правочинів, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача.

Так, відповідно до п.5 угод про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.01.2014р., дана угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами. П.п.2, 3 цих правочинів сторони домовились, що з моменту набуття чинності даної угоди сторони вважають себе не пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями, у орендаря припиняється право володіння і користування, право оренди земельної ділянки.

В п.6 цих угод сторони підтвердили, що на дату укладення цієї угоди земельна ділянка, яка була об'єктом оренди, повернута орендарем.

Як встановлено, відстуні докази, які б свідчили про припинення правовідносин між орендодавцями та позивачем поза волею останнього та всупереч законодавства України.

Положеннями ч.3 ст.31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 року своє волевиявлення на укладання договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди усіх істотних умов, складання та скріплення підписом відповідного письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що у державного реєстратора на момент прийняття спірних рішень не було підстав вважати надані йому правочини недійсними чи неукладеними, в той час як діючі на момент прийняття оскаржуваного рішення правові норми не пов'язували чинність договору оренди чи угод до нього з моментом їх державної реєстрації.

Крім того, відповідно до розділу 7 договорів оренди землі між третіми особами, скріплених підписами сторін і печаткою ТОВ "Наташа-Агро-Пирятин", на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження), сервітутів, претензій та інших прав третіх осіб.

Також, відсутні докази, які б містили інформацію, що може бути підставою для зупинення реєстрації прав чи вважатися перешкодою для державної реєстрації права оренди в розумінні ст.ст.23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів погоджується і з тим висновком суду апеляційної інстанції, що у цій справі не встановлено порушення прав позивача, оскільки він звернувся до суду після укладення угод про дострокове розірвання договорів оренди землі.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 24.02.2015р. у справі №21-34а15 за змістом ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів. Так, відповідно до частини другої ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивач оспорив рішення, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власників вказаних земельних ділянок), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені рішення не стосуються його безпосередньо.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги таке. Відповідно до приписів ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Згідно із положеннями п.2 ч.2 ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Ч.4 ст.9 цього ж Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положеннями ч.2 ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Отже, державний реєстратор є самостійним суб'єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення делегованих йому законом владних управлінських функцій на свій адміністративний розсуд, а отже саме він є належним відповідачем у адміністративних спорах про оскарження його дій чи бездіяльності.

Проте, позовні вимоги ТОВ "Яромир-Агро" було заявлено не до державного реєстратора Борсука О.М., рішення якого оскаржуються, а до реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції Полтавської області.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" відхилити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: