Рішення

від 26.05.2016 по справі 911/3633/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 911/3633/14

Господарський суд Київської області у складі колегії: головуючого судді - Яреми В.А., суддів - Горбасенка П.В., Чонгової С.І., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, Київська обл., м. Вишгород

до 1. Обслуговуючого кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» , Київська обл., м. Вишгород

2. Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» , м. Київ

3. Товариства з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» , м. Київ

про визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок та визнання права власності

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення №031867 від 02.02.2015)

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2-28/1369 від 19.11.2015)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

від відповідача 3: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2014 заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» (далі-ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» /відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» (далі-ТОВ В«Українська кредитна компаніяВ» /відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» (далі-ТОВ В«Взаємодопомога-1В» /відповідач 3) про, враховуючи подані уточнення:

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №299971, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, виданого ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» ;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №299970, кадастровий номер 3221810100:01:249:0113, виданого ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» ;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №407583, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, виданого ТОВ В«Українська кредитна компаніяВ» ;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №407582, кадастровий номер 3221810100:01:249:0113, виданого ТОВ В«Взаємодопомога-1В» ;

- витребування з незаконного володіння ТОВ В«Українська кредитна компаніяВ» на користь Вишгородської міської ради земельної ділянки площею 1,6149 га, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, вартістю 2 499 542,20 грн;

- витребування з незаконного володіння ТОВ В«Взаємодопомога-1В» на користь Вишгородської міської ради земельної ділянки площею 0,7747 га, кадастровий номер 221810100:01:249:0113, вартістю 1 199 080,70 грн;

- визнання за територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:260:0102 площею 1,6149 га та з кадастровим номером 3221810100:01:249:0113 площею 0,7747 га по вул. Набережній.

Відповідачі 1, 2 та 3 не скористалися правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2014 порушено провадження у справі №911/3633/14, розгляд справи призначено на 09.09.2014.

Разом з позовними вимогами, заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради було заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 площею 0,7747 га та 3221810100:01:260:0102 площею 1,6149 га для житлового будівництва по вул. Набережній у м. Вишгороді Київської обл., а також шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» , Товариства з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи на спірних земельних ділянках.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, що підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

09.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої ОК «ОСОБА_1 ініціатива» просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності у справі №911/3633/14 та відмовити у задоволенні зазначеного позову з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності.

До того ж, 09.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі ТОВ «НІКА» ЛТД у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі).

Враховуючи вищезазначене, оскільки ТОВ «Українська кредитна компанія» не обґрунтовано належними та допустимими доказами обставин щодо того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ «НІКА» ЛТД, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, та відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача 2.

Ухвалами господарського суду Київської області від 09.09.2014, 23.09.2014, 07.10.2014 та 21.10.2014 розгляд справи відкладався на 23.09.2014, 07.10.2014, 21.10.2014 та 27.10.2014 відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи №911/3633/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014 справу №911/3633/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Яреми В.А., суддів - Горбасенка П.В. та Лилака Т.Д., розгляд справи призначено на 18.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2014 розгляд справи відкладено на 09.12.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2014 зупинено провадження по справі №911/3633/14 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №К/800/61068/14 (№2а-4961/10/1070) за позовом обслуговуючого кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» до Вишгородської міської ради, Управління Держкомзему у Вишгородському районі Киїської області, за участю прокуратури Київської області про зобов'язання вчинити певні дії.

09.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №911/3633/14.

У зв'язку з закінченням повноважень судді Лилака Т.Д., у відповідності до результатів автоматичної зміни складу колегії суддів з розгляду справи №911/3633/14, оформленої протоколом б/н від 15.03.2016, справу №911/3633/14 передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді - Яреми В.А., суддів - Горбасенка П.В., Чонгової С.І.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2016 прийнято справу №911/3633/14 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Яреми В.А., суддів - Горбасенка П.В., Чонгової С.І., розгляд справи призначено на 29.03.2016.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.03.2016, 18.04.2016 та 19.05.2016 розгляд означеної справи відкладався на 18.04.2016, 19.05.2016 та 26.05.2016 відповідно.

Водночас, ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2015 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.

У судові засідання 29.03.2016, 18.04.2016, 19.05.2016 та 26.05.2016 представники відповідачів 1, 2, 3 не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про розгляд відповідної справи ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» , ТОВ В«Українська кредитна компаніяВ» та ТОВ В«Взаємодопомога-1В» були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за №№ 0103250961590, 01032509616111, 0103250961603 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З наданих заступником прокурора Київської області та позивачем матеріалів і пояснень слідує, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070 визнано за Обслуговуючим кооперативом В«ОСОБА_1 ініціативаВ» право власності на земельні ділянки для житлового будівництва, що розташовані по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області; зобов'язано Вишгородського міського голову підписати ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» державний акт на земельні ділянки для житлового будівництва, що розташовані по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області; зобов'язано Управління Держкомзему у Вишгородському районі вчинити дії, спрямовані на оформлення ОК В«ОСОБА_1 ініціативаВ» державного акту на земельні ділянки для житлового будівництва, що розташовані по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області.

17.12.2010 Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Киїської області, на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070, Обслуговуючому кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» видано:

- державний акт серії ЯЛ №299970 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:249:0113 площею 0,7747 га, що розташована по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області;

- державний акт серії ЯЛ №299971 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:260:0102 площею 1,6149 га, що розташована по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області. Копії відповідних актів наявні в матеріалах справи.

В подальшому, 09.11.2011 означені земельні ділянки відповідно до рішень загальних зборів учасників ТОВ «Українська кредитна компанія» та ТОВ «Взаємодопомога-1», оформлених протоколами №2 та №3 від 19.11.2011 відповідно, відповідачем 1 передано до статутних капіталів ТОВ В«Українська кредитна компаніяВ» та ТОВ В«Взаємодопомога-1В» .

21.12.2011 Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Українська кредитна компанія» №2 від 09.11.2011, відповідачу 2 видано державний акт серії ЯМ №407583 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:260:0102 площею 1,6149 га, що розташована по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області.

До того ж, 21.12.2011 Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Взаємодопомога-1» №3 від 09.11.2011, відповідачу 3 видано державний акт на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №407582 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:249:0113 площею 0,7747 га, що розташована по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070, постановлено нове рішення, яким:

- визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради щодо не розгляду питання передачі у власність ОК «ОСОБА_1 ініціатива» земельних ділянок для житлового будівництва, що розташовані по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області;

- справу в частині визнання за ОК «ОСОБА_1 ініціатива» права власності на земельні ділянки для житлового будівництва, що розташовані по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області закрито;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/61068/14 (№2а-4961/10/1070) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 залишено без змін.

З огляду вищенаведеного, посилаючись на скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070, на підставі якої відповідачу 1 було видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, і як наслідок відсутність правових підстав для набуття відповідачами 1, 2, 3 права власності на спірні земельні ділянки та видачі відповідних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, заступник прокурора Київської області просить суд, зокрема, визнати недійсними акти про право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№ 299971 та 299970, серії ЯМ №№ 407583 та 407582.

Водночас, звернення до суду із зазначеним позовом заступник прокурора Київської області обґрунтовує порушенням інтересів територіальної громади в особі Вишгородської міської ради, як органу уповноваженого на розпорядження належними на праві власності територіальній громаді землями, оскільки відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки з порушенням вимог законодавства, без прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Поряд з тим, Вишгородська міська рада заявлені заступником прокурора Київської області позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачами 1, 2, 3 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

За змістом статей 116, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату видачі спірних актів) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У відповідності до п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/61068/14 (№2а-4961/10/1070), скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070, на підставі якої відповідач 1 набув право власності на спірні земельні ділянки, а також підписано та видано акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№ 299971 та 299970.

При прийнятті 04.10.2011 постанови у справі №2а-4961/10/1070 Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що вимога ОК «ОСОБА_1 ініціатива» про визнання за ним права власності на спірні у даній справі земельні ділянки є вимогою про право, а отже не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, у той час як вимоги про зобов'язання міського голову підписати, а орган земельних ресурсів оформити акт на право власності на земельні ділянки не підлягають задоволенню, оскільки суди не вправі втручатись в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними визначених законодавством функцій, повноважень, або підміняти їх.

Поряд з тим, доказів прийняття Вишгородською міською радою рішення про передачу у власність ОК «ОСОБА_1 ініціатива» земельних ділянок, розташованих по вул. Набережна у м. Вишгороді Київської області суду не надано, що свідчить про відсутність правових підстав для набуття відповідачем 1 права власності на спірні земельні ділянки та видачі відповідних актів на право власності на зазначені земельні ділянки.

З огляду вищенаведеного, оскільки відповідачем 1 за рахунок земельних ділянок, набутих у власність без достатньої правової підстави, збільшено статутний капітал відповідачів 2 та 3, внаслідок чого останнім було видано акти на право власності на земельні ділянки, суд дійшов висновку, що акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№ 299971 та 299970, серії ЯМ №№ 407583 та 407582 суперечать нормам чинного законодавства та порушують інтереси територіальної громади міста Вишгород.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки видані відповідачам 1, 2, 3 державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги прокурора та позивача про визнання недійсними актів про право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№ 299971 та 299970, серії ЯМ №№ 407583 та 407582.

Водночас, відповідач 1, посилаючись на подання 17.12.2010 заступником прокурора Київської області апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі №2а-4961/10/1070, зауважив про обізнаність як прокурора, так і Вишгородської міської ради із встановленими відповідною постановою обставинами, відтак можливість останніх звернутися до суду з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки до 17.12.2013.

Таким чином, враховуючи звернення заступника прокурора із позовом у даній справі 31.07.2014, тобто після спливу строку позовної давності, відповідач 1 просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю.

Поряд з тим, прокурор зауважив про дотримання ним передбаченого законом строку для звернення до суду із захистом порушеного права власності територіальної громади Вишгородської міської ради, оскільки відповідний строк слід відраховувати з 04.10.2011, тобто з моменту прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови у справі №2а-4961/10/1070, якою було скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2010.

За приписами ст. ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що прокурором та позивачем в обгрунтування відповідного позову, поданого на захист порушеного права власності територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, покладено обставини щодо незаконності визнання за відповідачем 1 права власності на спірні земельні ділянки та видачі відповідних державних актів на право власності на земельні ділянки, що були встановленні постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі №2а-4961/10/1070.

Так, за посиланнями заступника прокурора Київської області, саме внаслідок скасування постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 прийнятого місцевим судом рішення у справі №2а-4961/10/1070, було встановлено незаконність вибуття земельних ділянок з комунальної власності поза волею органу місцевого самоврядування, що відповідно і порушило право власності територіальної громади на зазначені земельні ділянки.

Таким чином, оскільки Вишгородська міська рада не приймала жодних рішень щодо передання у власність відповідачу 1 спірних земельних ділянок та була відповідачем у справі №2а-4961/10/1070, суд дійшов висновку що саме з 04.10.2011, тобто з моменту прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови у справі №2а-4961/10/1070 та скасування рішення суду, на підставі якого було видано відповідачу 1 державні акти на право власності на земельні ділянки, Вишгородська міська рада могла довідатися про незаконність набуття ОК «ОСОБА_1 ініціатива» земельних ділянок у власність та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки і, як наслідок, про порушення свого права, як органу, уповноваженого на набуття та реалізацію права власності територіальної громади на землю.

Відповідно до ст. ст. 254, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що останнім днем трирічного терміну на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки у даній справі є 06.10.2014.

Водночас, як слідує з відмітки канцелярії господарського суду Київської області на позовній заяві заступника прокурора Київської області про її прийняття, відповідний позов було подано 26.08.2014, а тому суд дійшов висновку про те, що заступником прокурора Київської області в особі Вишгородської міської ради не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушеного права власності територіальної громади на землю та визнання недійсними незаконно виданих актів на право власності на спірні у даній справі земельні ділянки.

Отже, заява відповідача 1 про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки акти про право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№ 299971 та 299970 були видані без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та на підставі судового рішення, що в подальшому було скасовано, відтак без достатньої правової підстави видано акти про право власності на земельні ділянки серії ЯМ №№ 407583 та 407582, а тому зазначені акти суперечать вимогам законодавства і порушують право власності територіальної громади на спірні земельні ділянки, суд дійшов висновку про задоволення вимоги заступника прокурора Київської області про визнання недійсними відповідних актів.

Що ж до вимоги заступника прокурора Київської області в особі Вишгородської міської про визнання за територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102, відповідна вимога підлягає задоволенню з огляду нижчезазначеного.

У відповідності до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Приписами ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

З огляду вищенаведеного, оскільки спірні земельні ділянки отримано у власність ОК «ОСОБА_1 ініціатива», ТОВ «Українська кредитна компанія» та ТОВ «Взаємодопомога-1» за відсутності передбачених законом правових підстав, суд дійшов висновку, що право власності територіальної громади міста Вишгород на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102 відповідачами 1, 2 та 3 не визнається.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи незаконність вибуття земельних ділянок для житлового будівництва по вул. Набережній у місті Вишгород з комунальної власності, відтак не визнання відповідачами 1, 2, 3 відповідного права територіальної громади на земельні ділянки, у той час як право власності народу, а саме територіальної громади, є непорушним та реалізується, зокрема, через органи місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що вимога заступника прокурора Київської області про визнання права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102 за територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

До того ж, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності без відповідної правової підстави, а саме без рішення міської ради, поза волею останньої, заступник прокурора Київської області в особі Вишгородської міської ради просить суд витребувати у порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України з незаконного володіння відповідачів 2 та 3 на користь позивача земельні ділянки за кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102 відповідно.

Приписами статей 387, 388 ЦК України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі №6-13цс12.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачі 2 та 3 набули право власності на спірні земельні ділянки шляхом передачі відповідачем 1 таких земельних ділянок до статутних капіталів відповідних товариств за результатами проведених 09.11.2011 загальних зборів учасників ТОВ «Українська кредитна компанія» та ТОВ «Взаємодопомога-1».

За таких обставин, оскільки відповідачем 1 право власності на спірні земельні ділянки було набуто на підставі скасованого в подальшому рішення суду, а також без відповідно прийнятого місцевою радою рішення, суд дійшов висновку, що такі земельні ділянки вибули із власності територіальної громади без достатньої правової підстави, поза волею Вишгородської міської ради, як розпорядника відповідних земель, а тому подальше відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102 на користь відповідачів 2 та 3 було здійснено з порушенням вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене та приписи норм закону, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, суд дійшов висновку, що вимога заступника прокурора Київської області в особі Вишгородської міської ради про витребування у ТОВ «Українська кредитна компанія» та ТОВ «Взаємодопомога-1» на користь законного власника - територіальної громади в особі позивача, земельних ділянок за кадастровими номерами 3221810100:01:249:0113 та 3221810100:01:260:0102 підлягає задоволенню з огляду на її обґрунтованість.

Судові витрати, в силу вимог статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам та стягуються в доход Державного бюджету України, оскільки станом на час звернення заступника прокурора Київської області в особі Вишгородської міської ради із відповідним позовом, останні були звільненні від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись, ст. ст. 13, 124 Конституції України, ст. ст. 32-35, 49, 66, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 21, 253, 254, 256, 257, 261, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 38, 41, 116, 126 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №299971, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, виданий Обслуговуючому кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 36832948).

3. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №299970, кадастровий номер 3221810100:01:249:0113, виданий Обслуговуючому кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 36832948).

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №407583, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 31115511).

5 Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯМ №407582, кадастровий номер 3221810100:01:249:0113, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 11, ідентифікаційний код 35222660).

6. Визнати за територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 04054866) право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:260:0102 площею 1,6149 га та з кадастровим номером 3221810100:01:249:0113 площею 0,7747 га. по вул. Набережній.

7. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 31115511) на користь Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 04054866) земельну ділянку площею 1,6149 га, кадастровий номер 3221810100:01:260:0102, вартістю 2 499 542,20 грн;

8. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 11, ідентифікаційний код 35222660) на користь Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 04054866) земельну ділянку площею 0,7747, кадастровий номер 221810100:01:249:0113, вартістю 1 199 080,70 грн;

9. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу В«ОСОБА_1 ініціативаВ» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 36832948) в доход Державного бюджету України 14 616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн 00 коп. судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська кредитна компаніяВ» (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 31115511) в доход Державного бюджету України 38 091 (тридцять вісім тисяч дев'яносто одну) грн 86 коп. судового збору.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Взаємодопомога-1В» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 11, ідентифікаційний код 35222660) в доход Державного бюджету України 25 244 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн 14 коп. судового збору.

12. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.06.2016.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді П.В. Горбасенко

ОСОБА_3