Рішення

від 07.06.2016 по справі 913/446/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 червня 2016 року Справа № 913/446/16

Провадження №34/913/446/16

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Іванова Антона Володимировича

при секретарі судового засідання Калашніковій В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_1", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива", м.Луганськ

про стягнення заборгованості в розмірі 2 297 896,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 17.03.2014 року,

від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Креді ОСОБА_1" (позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива", про стягнення заборгованості в розмірі 2 297 896,41 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 2 200 869,45 грн., нараховані відсотки за період з 01.02.2016 року по 01.03.2016 року в розмірі 1,80 грн., прострочені відсотки в розмірі 97 025,16 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 9CL від 09.04.2012 року та договору про надання гарантії №ГР-1010 від 09.04.2012 року, в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати платежів, встановлених договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України 23.03.2016 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.03.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.04.2016 року на 15:50 год.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 18.05.2016 року о 14:30 год.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2016 року розгляд справи було відкладено на 07.06.2016 року о 14:50 год.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, відповідно до вимог діючого законодавства.

Разом з цим, у відповідності до даних, розміщених у витязі з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 91047, Луганська обл., місто Луганськ, вул. Оборонна, будинок 109 А.

Так, з метою належного повідомлення відповідача у справі, судом було розміщено повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ).

Крім того, судом було здійснено телефонограму за номером телефону відповідача (0642 50 03 62), який вказаний у Витязі з ЄДРЮО та ФОП (арк.с. 83-84), втім, телефонограму передати не вдалось через відсутність зв'язку.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 2 200 869,45 грн., нараховані відсотки за період з 01.02.2016 року по 01.03.2016 року в розмірі 1,80 грн., прострочені відсотки в розмірі 97 025,16 грн.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 07.06.2016 року підтримав надану до суду 18.05.2016 року заяву про забезпечення позову (вх. № 648/16), а також надав до суду доповнення до заяви про забезпечення позову (вх. № 4088), відповідно до якої просить суд долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 689,00 грн.

Надане платіжне доручення про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову було прийнято судом до розгляду, досліджене та долучене до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданої позивачем заяви про забезпечення позову, останній просить суд винести ухвалу, якою накласти арешт на: товари в обороті, а саме: кондитерську продукцію та прянощі на загальну суму не менше суми боргу - 2 297 896,41 грн., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива", код ЄДРПОУ 375228253 та знаходяться за адресами: м.Луганськ, вул. Оборонна, 107 та Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко №10В.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається на те, що між сторонами у справі, в якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 9CL від 09.04.2012 року та договору про надання гарантії №ГР-1010 від 09.04.2012 року було укладено договір застави товарів в обороті №20 від 09.04.2012 року. За умовами укладеного договору застави товарів в обороті №20 від 09.04.2012 року, відповідачем в заставу було передано товари в обороті, які знаходяться у складських приміщеннях за адресами: м.Луганськ, вул. Оборонна, 107 та Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренко №10В. Так, з урахуванням викладеного та враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, а також те, що відповідач не бажає повертати позивачу наявний борг, останній вважає, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, що в свою чергу може утруднити або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Суд, розглянувши вказану заяву, зазначає, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", стаття 66 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, відповідно до п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. .

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В той же час, господарський суд зазначає, що позивач звертаючись з заявою про забезпечення позову посилається на те, що між сторонами було укладено договір застави товарів в обороті №20 від 09.04.2012 року, відповідно до умов якого в заставу було передано товари в обороті, які знаходяться у складських приміщеннях за адресами: м.Луганськ, вул. Оборонна, 107 та Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренко №10В, а також те, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі та відмовляється повертати борг.

Втім, розглянувши такі посилання господарський суд зазначає, що позивачем не наданого жодного доказу, який би свідчив про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, такі як реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, а самі по собі посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного документального обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому, враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 648/16).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Креді ОСОБА_1" (позивачем, банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива" (відповідачем, позичальником) 09.04.2012 року було укладено кредитний договір № 9 CL (арк.с.14-24, далі за тексом - договір).

У відповідності до п. 2.1. Договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 3 500 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит в повному обсязі у порядку та у строки обумовлені цим Договором.

Кредитна лінія надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії. Позичальник має право у будь-який час без повідомлення банку здійснити погашення поточної заборгованості по основній сумі кредиту і, за умови настання всіх умов надання кредиту, передбачених договором, може отримати кредит знову в межах ліміті кредитування. (п.2.2. Договору).

Так, умовами договору встановлено обов'язок повернення кредиту в повному обсязі за Кредитним договором у строк до 11 жовтня 2017 року (п.6.1. Договору). При цьому за користування Кредитними коштами встановлено процентна ставка в розмірі 20 % річних (п. 5.2. Договору).

Кредит був наданий позичальнику з метою поповнення обігових коштів (п. 3.1.1.Договору).

Пунктом 5.2.5. Договору, передбачено, що сума процентів, що підлягають сплаті, нараховуються щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця за весь період нарахування процентів та в день повного погашення кредиту на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом станом на кожен день періоду нарахування процентів і за фактичну календарну кількість днів користування кредитом з дня надання кредиту по день повного погашення заборгованості за кредитом.

Так, нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5-го числа кожного календарного місяця, що слідує після закінчення періоду нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів (п.5.2.6. Договору).

У разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний протягом всього терміну до повного повернення кредиту сплачувати проценти в розмірі та порядку, встановленому договором. (п.5.2.7. Договору).

Крім того, умовами договору, передбачена сплата комісії за перерахування кредитних коштів на поточний рахунок: до надання кредитних коштів у розмірі 0,5 % від розміру ліміту кредитування, зазначеного в п.2.1. Договору; в подальшому щорічно протягом 5 днів від дев'ятого квітня відповідного року у розмірі 0,5 % від розміру ліміту кредитування, зазначеного в п.2.1. Договору.

Суд зазначає, що між сторонами у справі було укладено ряд Договорів про внесення змін до кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 року.

Так, Договором про внесення змін №1 від 10.12.2012 року до кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 року було викладено п.5.2.1. Договору, у такій редакції: "процентна ставка. Проценти за користування Кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 20 % (двадцять процентів) річних (із розрахунку 365/366 (триста шістдесят п’ять/триста шістдесят шість) днів на рік) кредит, що був наданий до 26.11.2012 року; 23% (двадцять три процентів) річних (із розрахунку 365/366 (триста шістдесят п’ять/триста шістдесят шість) днів на рік) на кредит, що буде наданий після 26.11.2012 року."

Крім того, сторони домовилися п.5.3. статті 5 Договору підпунктом 5.3.1.3. в наступній редакції: « 5.3.1.3. Протягом одного робочого для з дати підписання цього Договору сплатити Банку комісію в розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п’ятсот гривень 00 копійок) за внесення змін до Кредитного договору № 9CL від 09.04.2012 року на рахунок 36000000001161 в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1», МФО 300614.

Також, вказаною додатковою угодою було змінено п. 10.3.19.4 Договору.

Договором про внесення змін №2 від 01.04.2013 року до кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 року сторони домовилися викласти пункт 5.2.1. статті 5 Договору в наступній редакції: "5.2.1. Процентна ставка Проценти за користування Кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 20,5 % (двадцять цілих п'ять десятих процентів) річних (із розрахунку 365/366 (триста шістдесят п’ять/триста шістдесят шість) днів на рік).".

Також, п. 5.2.3. статті 5 Договору викладено в наступній редакції: "5.2.3. Додаткові умови збільшення процентної ставки. У випадку невиконання з будь-яких причин всіх або будь-якого із зобов'язанню встановлених пунктами 10.3.17,. 10.3 19.2., 10,3 19 3. 10 3 19 4 , 10.3.19.5., 10.3 196., 10.3.19,7 , 10.3.19.8., 10.3.19.9. цього Договору, Банк має право виключно на власний розсуд починаючи з наступного дня збільшити розмір процентів за користування Кредитом на 2,0 % (два проценти) річних додатково до процентної ставки зазначеної в п. 5.2.1, цього Договору і нараховувати за цією збільшеною процентною ставкою без додаткового погодження до тієї дати, коли зазначене(і) зобов’язання буде(уть) виконане(і) належним чином. З дати виконання належним чином усіх зобов'язань встановлених пунктами 10.3.17., 10 3 19 2,, 10 3 19.3., 10.3.19.4., 10.3.19.5, 10 3.19,6 . 10 3 19 7 , 10.3.19.8 , 10.3.19,9 цього Договору, розмір процентної ставки за користування Кредитом за цим Договором відповідно знижується на 2,0 % (два проценти). При цьому в будь-якому випадку розмір процентної ставки за користування Кредитом за цим Договором не може бути меншим, ніж це зазначено в пункті 5,2.1. цього Договору."

Крім того, вказаною додатковою угодою, сторони домовилися викласти пункт 6.2. статті 6 Договору в наступній редакції: "6.2. Незважаючи на положення пункту 6.1. цього Договору протягом строку дії цього Договору Позичальник зобов’язується здійснювати повне погашення заборгованості за Кредитом в повному обсязі 08.04.2014 (восьмого квітня дві тисячі чотирнадцятого року), згідно з встановленим Графіком Ліміту Кредитування, після чого при дотриманні інших умов цього Договору Позичальник може стримати Кредит знову в межах Ліміту Кредитування, визначеного відповідно до умов цього Договору та за умови якщо ОСОБА_1 не скористався своїм правом припинити цей Договір в односторонньому порядку."

Договором про внесення змін №3 від 20.06.2013 року до кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 року сторонами змінено процентну ставку, а саме у розмірі 19 % річних.

В подальшому між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 року та договору про надання гарантії №ГР-1010 від 09.04.2012 року; договір про зміну №2 від 13.12.2013 року до договору про надання банківських послуг 9 CL від 09.04.2012 року; договір про зміну №6 від 21.01.2015 року до договору про надання банківських послуг 9 CL від 09.04.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 9 CL від 09.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання гарантії №ГР - 1010 від 09.04.2012 року, у відповідності до умов якого банк за заявою клієнта зобов'язався надати на користь бенефіціара гарантію, а клієнт зобов'язаний відшкодувати або надати банку відповідно до умов цього договору всі суми сплачені або, що підлягають сплаті, за такою гарантією, в тому числі повернути кредит наданий для здійснення платежу по гарантії, відшкодувати всі витрати банка, пов'язані з наданням гарантії, сплатити банку плату за гарантію, здійснити інші платежі, пов'язані з гарантією та/або з виконанням цього Договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору № 9 CL від 09.04.2012 р., ОСОБА_1 надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання, кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 3 500 00,00 грн. на поповнення обігових коштів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та сплатою комісій за перерахування кредитних коштів.

Втім, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, зобов'язання позивача щодо надання позичальнику кредитних коштів по вищевказаним кредитному договору виконано в повному обсязі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами, виписками по рахунку та оборотними відомостюми по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Так, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 297 896,41 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 200 869,45 грн., нараховані відсотки за період 01.02.2016 року по 01.03.2016 року в розмірі 1,80 грн., прострочені відсотки в розмірі 97 025,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2015 р. на адресу відповідача були направлені повідомлення № 13206/2108 про порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Втім, відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором не надав.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та в строк, встановлений для його виконання.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості в розмірі 2 297 896,41 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 200 869,45 грн., нараховані відсотки за період 01.02.2016 року по 01.03.2016 року в розмірі 1,80 грн., прострочені відсотки в розмірі 97 025,16 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 651, 626, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас Альтернатива" (61047, м.Луганськ, вул.Оборонна, буд. 109А, код ЄДРПОУ 37522825) на користь Публічного акціонерного товариства В«Креді ОСОБА_1 банкВ» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, к/р 32008192901 в НБУ по м.Києву та Київської області, код Банку 300614, код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість в розмірі 2 297 896,41 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 200 869,45 грн., нараховані відсотки за період 01.02.2016 року по 01.03.2016 року в розмірі 1,80 грн., прострочені відсотки в розмірі 97 025,16 грн. та судовий збір в розмірі 34 468,44 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2016 року.

Суддя А.В.Іванов

надруковано 2 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4) - не направляється, у зв'язку з наданням представником ПАТ "Креді ОСОБА_1" заяви (вх. №4440) про вручення відповідного процесуального документу особисто представнику під розписку безпосередньо у суді.

відповідачу - не направляється, повідомлення здійснюється на сайті суду.