Рішення

від 14.06.2016 по справі 643/5931/16-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/5931/16-ц

Провадження № 2/643/4111/16

14.06.2016 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова, у складі головуючого судді - Горбунової Я.М., за участю секретаря - Арестової І.В., представника позивача - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Продакшн Трейдз Компані» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ загальною площею 1000,3 кв.метрів, розташовані у житловому будинку лит.«А-3» по проспекту Ювілейному, будинок № 72-В у місті Харкові.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 вересня 2002 року позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ загальною площею 1022,4 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 по просп. 50 років ВЛКСМ, 72-В у м. Харкові (договір купівлі-продажу від 05.09.2002 р.). Відповідно до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 № 12/15 проспект 50 років ВЛКСМ було перейменовано у проспект Ювілейний. 01 березня 2016 р. представниками позивача було оглянуто нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ у житловому будинку № 72-В по проспекту Ювілейному у м. Харкові. В результаті огляду встановлено, що у нежитловому приміщенні підвалу № ІІІ загальною площею 58,9 кв.м. було самовільно, без дозволу позивача побудовано приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону. Пізніше позивачем було з'ясовано, що вказану комору збудував власник квартири № 30 у житловому будинку № 72-В по проспекту Ювілейному у м.Харкові - ОСОБА_2, тобто відповідач, який на звернення позивача про усунення порушення права власності позивача вказав, що приміщення підвалу є спільним майном усіх власників квартир житлового будинку відповідно до ст. 382 ЦК України, через що він має повне право користуватись ними. Через це на підставі ст.ст. 16, 392 ЦК України позивач просить визнати його право власності на спірні приміщення підвалу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з приписами статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» придбало у власність нежитлову будівлю колишнього дитячого садка № 6 літ. «А-2» загальною площею 2 990,1 кв.м., розташовану по проспекту 50-річчя ВЛКСМ, 72-В у м. Харкові. Зазначений договір купівлі-продажу було нотаріально посвідчено 26.07.2002 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.н. 1834. Відповідно до пп.3.1, 3.2 вказаного договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. передача об'єкта приватизації проадвцем і прийняття його покупцем здійснюється у триденний строк з дати нотаріального посвідчення договору й оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. право власності право власності на відчужувану будівлю переходить по покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Судом встановлено, що в подальшому 05 вересня 2002 року позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 05.09.2002 р. було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ загальною площею 1022,4 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 по просп. 50 років ВЛКСМ, 72-В у м. Харкові.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, умови укладення та виконання вказаного договору купівлі-продажу від 05.09.2002 року, укладеного позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ», повінні оцінюватись з виходячи зі змісту норм цивільного законодавства, що було чинним станом на дату його укладення.

Зазначений договір укладено позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» у простій письмовій формі та скріплено печатками сторін договору, які є юридичними особами. Зазначене не суперечить приписам цивільного законодавства України, чинного на дату укладення цього договору, адже відповідно до ст.ст. 45, 47 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. передбачалося обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, по-перше, лише жилого будинку, по-друге, лише в тому випадку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Таким чином, обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, який укладався між юридичними особами, не було передбачено чинним станом на 05 вересня 2002 року цивільним законодавством України. Натомість такий договір за формою мав відповідати приписам ст.ст. 42, 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., а саме: угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній); повинні укладатись у письмовій формі, зокрема, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР. Таким чином, укладений позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» договір купівлі-продажу спірних приміщень від 05 вересня 2002 р., є таким, що укладений з додержанням встановленої законом форми.

Судом встановлено, що відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу від 05 вересня 2002 року (п. 9 договору), укладеного позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ», у разі реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-2» право власності покупця на придбані нежитлові приміщення підвалу виникає з моменту укладення сторонами цього договору та зберігається (у тому числі з урахуванням будь-яких можливих змін за даними технічної інвентаризації підвальних приміщень будівлі після реконструкції) і у випадку реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-2», в якій ці приміщення розташовані.

Оцінюючи зазначені умови договору купівлі-продажу від 05 вересня 2002 року, укладеного позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ», суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., чинного на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу від 05.09.2002 р., було передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Таким чином, вказавши у договорі на момент укладення договору як на момент виникнення права власності на відчужуване за таким договором нерухоме майно, сторони договору діяли у відповідності до приписів ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. При цьому суд наголошує, що на момент укладення позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» вказаного договору купівлі-продажу від 05 вересня 2002 року законом не було передбачено обов'язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а так само не було визначено таку реєстрацію права власності як умову його виникнення у набувача. Водночас суд зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності, складовою якого є в тому числі питання державної реєстрації права власності та моменту його виникнення, визначається виключно законами України. Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що право власності позивача на спірне нерухоме майно виникло з моменту укладення позивачем з ТОВ «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» договору купівлі-продажу цього майна, тобто з 05 вересня 2002 року.

Судом встановлено, що в подальшому нежитлову будівлю літ. «А-2» по проспекту 50 років ВЛКСМ, 72-В у м. Харкові було реконструйовано у житловий будинок, який було введено в експлуатацію у листопаді-грудні 2005 року (акт державної приймальної комісії від 02.11.2005 р., затверджений рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.12.2005 р. № 1647). У грудні 2005 року було проведено технічну інвентаризацію житлового будинку №72-В по проспекту 50 років ВЛКСМ, 72-В у м. Харкові, якому присвоєно літ. «А-3». В результаті площа нежитлових приміщень підвалу №№ І-ХХ у вказаному будинку, які належать на праві власності позивачу відповідно до договору купівлі-продажу від 05.09.2002 р., склала 1000,3 кв.м.

Відповідно до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 № 12/15 проспект 50 років ВЛКСМ було перейменовано у проспект Ювілейний.

Судом також встановлено і визнано відповідачем, що відповідач самовільно, без дозволу позивача, побудував приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону у нежитловому приміщенні підвалу № ІІІ загальною площею 58,9 кв.м., а на вимогу представників позивача усунути це порушення права власності - заперечував належність цього права позивачу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 16 ЦК України визнання права є одним із встановлених законом способів захисту цивільних прав та інтересів судом. За приписами ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається. Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, в рахунок відшкодування позивачу коштів, направлених на оплату судового збору, з відповідача підлягає стягненню 1 378 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-61, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» (код ЄДРПОУ 14371906) на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ загальною площею 1000,3 кв.метрів, розташовані у житловому будинку лит. «А-3» по проспекту Ювілейному, будинок № 72-В у місті Харкові.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Трейдз Компані» 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Горбунова Я.М.