Рішення

від 26.07.2017 по справі 643/5931/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3656/17 Головуючий 1 інст. - Горбунова Я.М.

Справа № 643/5931/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради Харківської області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Продакшн Трейдз Компані до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Продакшн Трейдз Компані (далі по тексту - ТОВ Продакшн Трейдз Компані , позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило визнати право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ загальною площею 1000,3 кв.м., розташовані у житловому будинку лит. А-3 по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 05 вересня 2002 року ним було придбано у ТОВ Агентство нерухомості РЕСТРІЕЛТ нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ загальною площею 1022,4 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. А- 2 по АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 05.09.2002 р.). Відповідно до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова від 20.11.2015 року № 12/15 АДРЕСА_1 було перейменовано у АДРЕСА_1. 01 березня 2016 р. представниками позивача було оглянуто нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ у житловому будинку АДРЕСА_2 В результаті огляду встановлено, що у нежитловому приміщенні підвалу № III загальною площею 58,9 кв.м. було самовільно, без дозволу позивача побудовано приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону. Пізніше позивачем було з'ясовано, що вказану комору збудував власник квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_3, тобто відповідач, який на звернення позивача про усунення порушення права власності позивача вказав, що приміщення підвалу є спільним майном усіх власників квартир житлового будинку відповідно до ст. 382 ЦК України, через що він має повне право користуватись ними. Через це на підставі ст.ст. 16, 392 ЦК України позивач просить визнати його право власності на спірні приміщення підвалу.

Посилаючись на викладене та на ст.ст. 16, 392 ЦК України позивач просив визнати його право власності на спірні приміщення підвалу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року позовні вимоги ТОВ Продакшн Трейдз Компані задоволено. Визнано право власності ТОВ Продакшн Трейдз Компані на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ загальною площею 1000,3 кв.м., розташовані у житловому будинку лит. А-3 по АДРЕСА_1 та вирішив питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на недійсність договору від 05.09.2002 р. у зв'язку з недодержанням вимог ст. 47 ЦК УРСР щодо форми відповідного договору, а саме необхідності його нотаріального посвідчення. Також на думку представника Харківської міської ради рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм ст. ст. 331, 376, 383 ЦК України, та звернення позивача до суду спрямоване не на захист права власності, а на незаконне , в обхід встановленого порядку, узаконення самочинно реконструйованого майна.

Представник позивача подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. ТОВ Агентство нерухомості Рестріелт придбало у власність нежитлову будівлю колишнього дитячого садка № 6 літ. А-2 загальною площею 2 990,1 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 Зазначений договір купівлі-продажу було нотаріально посвідчено 26.07.2002 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Федяєвою Т.Д. за р.н. 1834. Відповідно до пп.3.1, 3.2 вказаного договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. передача об'єкта приватизації проадвцем і прийняття його покупцем здійснюється у триденний строк з дати нотаріального посвідчення договору й оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору купівлі-продажу № 882 від 26.07.2002 р. право власності право власності на відчужувану будівлю переходить по покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

26.07.2002 року між ТОВ Агентство нерухомості Рестріелт та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області було підписано акт №551 прийому-передачі об'єкта малої приватизації (група А) - нежитлової будівлі колишнього дитячого садка № 6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно наданої позивачем копії договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.09.2002 р. позивач придбав у ТОВ Агентство нерухомості РЕСТРІЕЛТ нежитлові приміщення підвалу №№ І-ХХ загальною площею 1022,4 кв.м., розташовані у вказаній нежитловій будівлі літ. А-2 по АДРЕСА_1

При цьому позивач стверджує, що 01 березня 2016 р. його представниками було оглянуто вказані нежитлові приміщення підвалу, та в результаті огляду встановлено, що у нежитловому приміщенні підвалу № III загальною площею 58,9 кв.м. було самовільно, без дозволу позивача побудовано приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону. Вказує, що згодом, начебто, ним було з'ясовано, що вказану комору збудував власник квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_3, який на звернення позивача про усунення порушення права власності позивача вказав, що приміщення підвалу є спільним майном усіх власників квартир житлового будинку відповідно до ст. 382 ЦК України, через що він має повне право користуватись ними.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Продакшн Трейдз Компані , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позов, а право власності на відповідні нежитлові приміщення набуто позивачем у порядку, встановленому законом, чинним на момент цього набуття, у зв'язку з чим суд дійшов висновків про наявність підстав задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Дійсно, чинний станом на 05.09.2002 року ЦК УРСР, зокрема ст. ст. 47, 227 цього Кодексу, не вимагав при укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень між двома юридичними особами обов'язкового нотаріального посвідчення відповідного договору.

Так, згідно ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

При цьому, за змістом ст. 227 ЦК УРСР, обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягали лише договори купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін був громадянин.

Разом з тим, ТОВ Продакшн Трейдз Компані не надано доказів того, що право власності на відповідні нежитлові приміщення було зареєстровано за ним згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі за текстом - Тимчасове положення), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, тобто чинного станом на 05.09.2002 року.

При цьому, згідно п.п. 1.2., 1.3. вказаного Тимчасового положення воно діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Відповідно до п. 1.5. Тимчасового положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних

організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Додаток 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення містить перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Пунктом 9 вказаного переліку передбачено договори відчуження нерухомого майна, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

В цьому аспекті також необхідно відзначити, що згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого 07.12.2005 року Інспекцією Держархбудконтролю м. Харкова та рішенням Харківського міськвиконкому, власником реконструйованої нежитлової будівлі літ. А-2 з надбудовою 3-го поверху під житловий будинок по АДРЕСА_1 є ТОВ агентство нерухомості РЕСТРІЕЛТ .

У грудні 2005 року було проведено технічну інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_1 якому присвоєно літ. А-3 . Внаслідок таких дій площа нежитлових приміщень підвалу №№І-ХХ у вказаному будинку визначена у розмірі 1000,3 кв.м.

Згідно копії технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 його власником є ТОВ агентство нерухомості РЕСТРІЕЛТ . Будь-яких даних про належність частини відповідного будинку позивачу відповідна документація не містить.

Щодо пункту 9 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.09.2002 року, то необхідно зазначити таке.

Згідно зазначеного пункту права власності Покупця (ТОВ Продакшн Трейдз Компані ) на приміщення, вказані у п. 2 цього Договору, зберігається також і у випадку реконструкції нежитлової будівлі літ. А-2 , в якій ці приміщення розташовані (у тому числі з урахуванням будь-яких можливих змін на даними технічної інвентаризації підвальних приміщень будівлі після реконструкції).

За змістом п. 6.1. Тимчасового положення фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, право власності оформлюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 182, 331 ЦК України та п. 6.1. Тимчасового положення, право власності на реконструйоване нерухоме майно виникає у особи, яка створила (реконструювала) це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Позивачем не надано доказів того, що після проведення реконструкції будівлі літ. А-2 з надбудовою 3-го поверху під житловий будинок по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 72-в та прийняття його в експлуатацію, ним було отримано правовстановлюючий документ та зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ у складі реконструйованого будинку АДРЕСА_1

Таким чином, ТОВ Продакшн Трейдз Компані не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту виникнення у нього права власності на відповідні нежитлові приміщення після проведення реконструкції будинку.

Щодо визнання позову відповідачем, то необхідно зазначити таке.

У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи (частина четверта статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Відповідні роз'яснення надані, зокрема в узагальненні ВССУ Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав .

Як встановлено апеляційним розглядом, законні підстави задоволення позову ТОВ Продакшн Трейдз Компані відсутні як у зв'язку із зазначеним вище, так і з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року (справа №6-78цс14).

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права є підставою для відмови в позові. (п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 позов визнав, права власності ТОВ Продакшн Трейдз Компані на відповідні нежитлові приміщення в судовому засіданні не оспорював.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права власності ТОВ Продакшн Трейдз Компані .

За вказаних обставин, за умови підтвердження виникнення у ТОВ Продакшн Трейдз Компані права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ I-XХ у складі реконструйованого будинку АДРЕСА_1 а також підтвердження того факту, що ОСОБА_3 було самовільно, без дозволу власника побудовано приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону у нежитловому приміщенні підвалу № III загальною площею 58,9 кв.м., на що вказував позивач, належним способом захисту прав позивача було б зобов'язання відповідача привести відповідні приміщення у первинний стан або стягнення вартості відповідних робіт по приведенню приміщення у первинний стан, а не визнання права власності на нього.

Стосовно доводів позивача про те, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року не зачіпає прав та інтересів Харківської міської ради, то вказане твердження спростовується положеннями ст. ст. 143-145 Конституції України, ст. ст. 7, 12, 14, 25, 26 Закону України Про основи містобудування , ст. ст. 6, 8, 34, 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про місцеве самоврядування .

При цьому необхідно відзначити, що сам позивач посилався на те, що фактично було проведено реконструкцію у нежитловому приміщенні підвалу № III загальною площею 58,9 кв.м., а саме - побудовано приміщення комори з капітальними перегородками зі шлакобетону.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні та правові підстави задоволення позову ТОВ Продакшн Трейдз Компані відсутні, а тому апеляційна скарга Харківської міської ради, як особи, питання про права якої вирішив суд першої інстанції, підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. (ст.88 ЦПК України)

Згідно матеріалів справи Харківська міська рада понесла судові витрати у сумі 1516 грн. 00 коп., які складаються з витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 120).

Отже, з ТОВ Продакшн Трейдз Компані на користь Харківської міської ради необхідно стягнути понесені останнім витрати по оплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Продакшн Трейдз Компані до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продакшн Трейдз Компані на користь Харківської міської ради Харківської області 1516 грн. у якості відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна