Ухвала

від 14.06.2016 по справі 812/1466/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року справа №812/1466/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/1466/15 за позовом Приватного акціонерного товариства В«РегенератВ» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2015 року Приватне акціонерне товариство В«РегенератВ» (далі - Позивач, ПрАТ В«РегенератВ» ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: - від 27.04.2015 № НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 81071 грн. та штрафу у розмірі 20267,75 грн.; - від 27.04.2015 № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 910 грн. та штрафу у розмірі 227,50 грн.; - від 27.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування податку на прибуток у розмірі 91492 грн. та штрафу у розмірі 22873 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням відповідачем ОСОБА_5 оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що виявилося у підписанні акта перевірки одноособово особою, що не була уповноважена складати акт, залишенні без розгляду заперечень від 08.07.2014 № 566, та порушенні строків проведення планової перевірки, яка тривала майже рік - з 29.04.2014 по 01.04.2015.

Позивач зазначив, що між позивачем та ЗТП В«МагВ» укладені угоди від 02.01.2013 за № Д/2013-3/8р і від 03.01.2013 за № Д/2013-19/46р. В ході перевірки проведено донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість на різницю між доходами і витратами за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 по окремій господарській операції. Донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість на різницю між доходами та витратами за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 по окремій господарській операції з ЗТП В«МагВ» є неправомірним. У 2013 році діяльність позивача була прибутковою, що підтверджується податковою декларацією ПрАТ В«РегенератВ» з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, розмір авансового щомісячного внеску на 2014 рік склав 4873 грн. З аналізу статті 136 Податкового кодексу України вбачається, що ця стаття не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), залежно від розміру доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Вказаними нормами прямо передбачено право платника податку віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які були придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Чинні норми Податкового кодексу України не забороняють відносити до складу валових витрат підприємства усі витрати, пов'язані з виготовленням товарів (робіт, послуг), та не вимагають віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов'язане із отриманням прибутку.

Угода, укладена між ПрАТ В«РегенератВ» та ЗТП В«МАГВ» є чинною та не визнаною в установленому порядку недійсною. Виконання робіт з переробки давальницької сировини та придбання сировини за договором постачання, укладеним з контрагентом, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною господарської діяльності ПрАТ В«РегенератВ» . Таким чином, позивачем повністю дотримано всі вимоги Податкового кодексу України з реалізації права відображення валових витрат та формування податкового кредиту, правильність формування витрат, тому податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 № НОМЕР_3 підлягає скасуванню.

Також позивач зазначив, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про нереальність господарських операцій з ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» , ПП В«МагнитВ» та ТОВ В«ТенкоВ» через дефектність первинних документів (недоліків при оформленні товарно-транспортних, видаткових та податкових накладних) відсутність контрагентів за місцем реєстрації, відсутності нерухомого майна та автотранспорту у контрагентів, відсутність документів, що засвідчують якість товару. На підтвердження товарності операцій та використання в господарській діяльності сировини, отриманої від зазначених контрагентів, позивач надав первинну документацію. Господарські операції ПрАТ В«РегенератВ» з цими контрагентами у перевіреному періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ В«РегенератВ» , викликали зміни в структурі активів позивача, підтверджені податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування ПрАТ В«РегенератВ» податкового кредиту ґрунтувалося на вимогах чинного законодавства України.

Упередженість та необґрунтованість висновків податкової перевірки підтверджується тим, що для нарахування фінансових санкцій штучно виокремлено два епізоди поставки мазуту ТОВ В«ТенкоВ» , ПП В«МагнитВ» та 4 місяці 2012 року поставки ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» . Так, відповідно до довідки від 17.09.2015 № 489, від ТОВ В«ТенкоВ» отримано мазут 08.01.2013, 06.02.2013, 04.03.2013, 03.05.2013, 12.06.2013, тобто податкова інспекція не визнала товарність поставки мазута ТОВ В«ТенкоВ» лише 03.05.2013, а до того податковий орган не заявив жодних зауважень про неможливість ведення господарської діяльності ТОВ В«ТенкоВ» . Аналогічна ситуація з ПП В«МагнитВ» - від цього контрагента отримано мазут 29.07.2013, 23.09.2013, 25.12.2013, проте у податкового органу є претензії виключно до поставки 23.09.2013. Від ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» тривалий час постачалась сировина, в перевіреному період проводились поставки 20.01.2012, 26.01.2012, 10.02.2012, 15.02.2012, 24.02.2012, 16.03.2012, 26.03.2012, 04.04.2012, 11.04.2012, 19.04.2012, 27.04.2012, 10.05.2012, 07.06.2012, 15.06.2012, 13.07.2012, 31.07.2012, 23.08.2012, 06.09.2012, 14.09.2012, 24.09.2012, 08.10.2012, 26.10.2012, 08.11.2012, 20.02.2013, але ДПІ стверджує, що ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» не могло здійснювати господарську діяльність виключно з серпня 2012 року по листопад 2012 року. Це свідчить про необ'єктивність, необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача про безтоварність операцій та неможливість здійснення поставки мазуту ТОВ В«ТенкоВ» , ПП В«МагнитВ» та ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» .

На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/1466/15, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області: - від 27.04.2015 року №0000032200 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 81071 грн. Та штрафу 20267,75 грн.; - від 27.04.2015 року №0000042200 про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 910 грн., та штрафу 227,50 грн.; - від 27.04.2015 року №0000052200 про донарахування податку на прибуток у розмірі 91492 грн., та штрафу 22873 грн.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, також податковий орган зазначає, що висновки суду щодо реального виконання господарських операцій ґрунтуються лише на наданих в судовому засіданні первинних документах, а зазначені в акті перевірки порушення не були досліджені.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив останню задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності оскарженої постанови суду.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство В«РегенератВ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 08.05.1997, № запису 1 381 105 0013 000465, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 190862 (а.с. 9 т. 1), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.09.2015 (а.с. 10-11 т. 1).

ПрАТ В«РегенератВ» перебуває на обліку у ДПІ в м. Лисичанську як платник податків з 12.05.1997 за № 7-109, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 13.05.2011 №52 (а.с. 12 т. 1), з 03.09.1997 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 133730012099, що підтверджується свідоцтвом № 100338643 НБ № 338496 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 01.06.2011 Державною податковою адміністрацією України (а.с. 13 т. 1).

Позивачем подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства: - від 18.10.2012 № НОМЕР_4 за звітний період ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2012 року, у рядку 01 якої зазначив суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03) - 14806029 грн., у рядку 04 зазначив суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - 13348100 грн., у рядку 07 визначив об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) - 1457929 (а.с. 75-77 т. 3); - від 23.01.2013 № НОМЕР_5 за звітний період ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV квартали 2012 року, у рядку 01 якої зазначив суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03) - 19133536 грн., у рядку 04 зазначив суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - 17405614 грн., у рядку 07 визначив об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) - 1727922 (а.с. 83-86 т. 3); - від 21.02.2014 № НОМЕР_6 за звітний період 2013 рік, у рядку 01 якої зазначив суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03) - 19385807 грн., у рядку 04 зазначив суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - 19078032 грн., у рядку 07 визначив об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) - 307775 (а.с. 78-82 т. 3).

Позивачем подано податкові декларації з податку на додану вартість: - від 19.10.2012 № НОМЕР_7 за звітний період вересень 2012 року (а.с. 87-91 т. 3); - від 20.11.2012 № НОМЕР_8 за звітний період жовтень 2012 року (а.с. 92-94 т. 3); - від 18.10.2013 № НОМЕР_9 за звітний період вересень 2013 року (а.с. 102-107 т. 3); - від 19.11.2013 № НОМЕР_10 за звітний період жовтень 2013 року (а.с. 111-114 т. 3); - від 20.12.2013 № НОМЕР_11 за звітний період листопад 2013 року (а.с. 108-110 т. 3); - від 20.01.2014 № НОМЕР_12 за звітний період грудень 2013 року (а.с. 115-120 т. 3).

Також у податковій декларації з податку на додану вартість від 15.03.2013 № НОМЕР_13 за звітний період лютий 2013 року у рядку 23 зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 27631 грн. (а.с. 95-101 т. 3).

У період з 29.04.2014 по 13.06.2014 фахівцями відповідача проведено перевірку ПрАТ В«РегенератВ» , за результатами якої складено акт від 20.06.2014 № 41/12-09-22-13373004 В«Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ В«РегенератВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013В» (а.с. 176-250 т. 2).

15.07.2014 відповідачем отримано заперечення ПрАТ В«РегенератВ» від 08.07.2014 № 566 до висновків акта перевірки від 20.06.2014 № 41/12-09-22-13373004, в яких позивач вимагав переглянути висновки акта перевірки в частині здійснених донарахувань податку на прибуток у сумі 91492 грн., податку на додану вартість у сумі 240 799 грн. та зменшення суми з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 181 316 грн.

У зв'язку з надходженням заперечень ПрАТ В«РегенератВ» та необхідністю вивчення додаткових документів, на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем прийнято рішення про необхідність проведення перевірки після усунення обставин непереборної сили, що діють на території області, про що повідомлено позивача листом від 18.07.2014 №4427/12-09-22 (а.с. 79 т. 1).

У період з 19.03.2015 по 01.04.2015 на підставі направлення від 19.03.2015 № 5, виданого ДПІ в м. Лисичанську, ОСОБА_6, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту, інспектором податкової та митної справи І рангу (а.с. 27 т. 2 зворот), направлення від 19.03.2015 № 6, виданого ДПІ в м. Лисичанську, ОСОБА_7, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту, інспектором податкової та митної справи І рангу (а.с. 27 т. 2), на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у м. Лисичанську від 19.03.2015 № 66 (а.с. 28 т. 2), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ В«РегенератВ» з перегляду порушень, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки від 20.06.2014 № 41/12-09-22-13373004 по податку на додану вартість в сумі 341134 грн. в період з 01.01.2011 по 31.12.2012 по операціям із застосуванням В«звичайних цінВ» , податку на додану вартість у сумі 43231 грн. та податку на прибуток у сумі 41071 грн. в період з 01.09.2013 по 31.12.2013 по операціям з реалізації послуг з виготовлення регенерату та послуг з переробки давальницької сировини нижче собівартості, податку на додану вартість у сумі 38750 грн. та податку на прибуток у сумі 50421 грн. по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» (код ЄДРПОУ 35559167), ПП В«МагнитВ» (код ЄДРПОУ 25601054), ТОВ В«ТенкоВ» (код ЄДРПОУ 377718791), відповідно до затвердженого плану перевірки (а.с.74-75), за результатами якої складено акт від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 (а.с. 15-61 т. 1).

Згідно висновків акта від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 перевіркою встановлено порушення ПрАТ В«РегенератВ» : - п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ В«РегенератВ» занижена сума податку на прибуток в розмірі 91492 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року у сумі 3496 грн., ІV квартал 2012 року у сумі 9671 грн., за 2013 рік у сумі 78325 грн.; - п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ В«РегенератВ» : - занижено податок на додану вартість у сумі 81071 грн., у тому числі за вересень 2012 року в сумі 3329 грн., за жовтень 2012 року в сумі 8301 грн., за вересень 2013 року в сумі 32803 грн., за жовтень 2013 року в сумі 21054 грн., за листопад 2013 року в сумі 7128 грн., за грудень 2013 року в сумі 8456 грн., та завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню у сумі 910 грн., у тому числі за лютий 2013 року в сумі 910 грн.

06.05.2015 за вх. № 5225/3 на адресу відповідача надійшли заперечення ПрАТ В«РегенератВ» від 29.04.2015 до акта від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 (а.с. 80-81 т. 2), на які 12.05.2015 за вих. № 2540/12-09-22 ДПІ у м. Лисичанську надано відповідь, що висновки зазначеного акта перевірки не підлягають розгляду в межах заперечень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (а.с. 85).

Лист ДПІ у м. Лисичанську від 12.05.2015 за вих.№ 2540/12-09-22 отримано ПрАТ В«РегенератВ» 18.05.2015 (а.с. 86 т. 2).

На підставі акта від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) форми В«В1В» від 27.04.2015 № НОМЕР_2, яким ПрАТ В«РегенератВ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за декларацією від 15.03.2013 № НОМЕР_13 за лютий 2013 року у розмірі 1137,50 грн., в тому числі відшкодовано на момент перевірки - 910 грн., штрафні (фінансові) санкції - 227,50 грн. (а.с. 62 т. 1); 2) форми В«РВ» від 27.04.2015 № НОМЕР_3, яким ПрАТ В«РегенератВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 114365 грн., в тому числі за основним платежем - 91492 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22873,00 грн. (а.с. 63 т. 1); 3) форми В«РВ» від 27.04.2015 № НОМЕР_1, яким ПрАТ В«РегенератВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101338,75 грн., в тому числі за основним платежем - 81071 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 267,75 грн. (а.с. 64 т. 1).

20.05.2015 за вх.№ 5869/3 Головним управлінням ДФС у Луганській області отримано скаргу ПрАТ В«РегенератВ» від 19.05.2015 № 210 на податкові повідомлення - рішення (а.с. 92-97 т.2), за результатами якої прийнято рішення від 17.07.2015 № 142/10/12-32-10-04-08 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області від 27.04.2015 № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 (а.с. 107-111 т. 2).

Позивачем до ДФС України направлена скарга на рішення ГУ ДФС у Луганській області про розгляд первинної скарги від 17.07.2015 № 142/10/12-32-10-04-08, про що повідомлено ГУ ДФС у Луганській області та відповідача (а.с. 112 т. 2), 04.09.2015 ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким рішення ГУ ДФС у Луганській області від 17.07.2015 та податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 114-116 т. 2).

Щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми В«РВ» від 27.04.2015 № НОМЕР_3, форми В«В1В» від 27.04.2015 № НОМЕР_2, форми В«РВ» від 27.04.2015 № НОМЕР_1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 46 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п .198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно абз. 1 п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням прибутку, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Щодо встановлених в акті від 06.04.2015 №4/12-09-22/13373004 порушень слід зазначити наступне.

В акті від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 зазначено, що при вивченні отриманої податкової інформації, заперечень ПрАТ В«РегенератВ» від 08.07.2014 № 566 та аналізу наданих ПрАТ В«РегенератВ» документів встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій з ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» з огляду на: - відсутність трудових ресурсів у серпні та вересні 2012 року -згідно АС В«Податковий блокВ» підсистема В«Обробка ПЗ та платежівВ» встановлено, що посадовими особами ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» за 3 квартал 2012 року не надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1-ДФ), у зв'язку з чим даною перевіркою неможливо підтвердити належну кількість трудових ресурсів для здійснення ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» господарської діяльності у серпні та вересні 2012 року, - відсутність платника за місцем реєстрації, - відсутність власних та орендованих основних засобів, - відсутність документів, що засвідчують транспортування і походження товарів, - невідповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зі змінами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 1687/704) - у видаткових накладних від 23.08.2012 № АА-000000021, від 23.08.2012 № АА-000000023, від 06.09.2012 № АА-000000024, від 14.09.2012 № АА-000000025, від 24.09.2012 № А-000000026, від 08.10.2012 № А-000000027, від 26.10.2012 № А-000000028, від 08.11.2012 № АА-000000029 не зазначено місце складання документу, а в полях «³двантаживВ» та В«ОтримавВ» міститься підпис, але посаду, прізвище, ім'я та по-батькові не зазначено, що не дає змогу встановити особу, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, чим порушено ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та п. 2.4 Положення № 88, в частині недотримання вимог зазначення обов'язкових реквізитів документа: не зазначено місце складання документу, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; - нереальність здійснення господарських операцій у контрагента та В«існуючоїВ» господарської діяльності у розумінні вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ В«РегенератВ» на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» на суму 62698 грн., у тому числі: - за ІІІ квартал 2012 р. у сумі 16 646 грн., - за ІV квартал 2012 р. у сумі 46052 грн. (а.с. 28 т. 1).

Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій з ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» позивачем надано суду копії первинних документів: рахунки-фактури від 23.08.2012 № АА-0000030 (а.с. 175 т. 1), № АА-0000031 (а.с. 176 т. 1), від 06.09.2012 № АА-0000032 (а.с. 177 т. 1), від 14.09.2012 № АА-0000033 (а.с. 178 т. 1), від 24.09.2012 № АА-0000034 (а.с. 179 т. 1), від 08.10.2012 № АА-0000035 (а.с. 180 т. 1), від 26.10.2012 № АА-0000036 (а.с. 181 т. 1), від 08.11.2012 № АА-0000037 (а.с. 182 т. 1); платіжні доручення від 31.01.2013 № 157 (а.с. 183 т. 1), від 14.02.2013 № 243 (а.с. 184 т. 1), від 13.02.2013 № 464 (а.с. 185 т. 1), від 30.11.2012 № 1679 (а.с. 186 т. 1), від 26.11.2012 № 404 (а.с. 187 т. 1), від 15.11.2012 № 1620 (а.с. 188 т. 1), від 31.10.2012 № 380 (а.с. 189 т. 1), від 05.10.2012 № 1448 (а.с. 190 т. 1), від 21.09.2012 № 1372 (а.с. 191 т. 1), від 10.09.2012 № 343 (а.с. 192 т. 1), від 05.09.2012 № 1283 (а.с. 193 т. 1); видаткові накладні від 23.08.2012 № АА-000000021 (а.с. 194 т. 1), від 23.08.2012 № АА-000000023 (а.с. 196 т. 1), від 06.09.2012 № АА-000000024 (а.с. 198 т. 1), від 14.09.2012 № АА-000000025 (а.с. 200 т. 1), від 24.09.2012 № АА-000000026 (а.с. 202 т. 1), від 08.10.2012 № АА-000000027 (а.с. 203 т. 1), від 26.10.2012 № АА-000000028 (а.с. 205 т. 1), від 08.11.2012 № АА-000000029 (а.с. 207 т. 1); та прибуткові ордери від 23.08.2012 № 743 (а.с. 195 т. 1), від 23.08.2012 № 744 (а.с. 197 т. 1), від 06.09.2012 № 765/1 (а.с. 199 т. 1), від 14.09.2012 № 779 (а.с. 201 т. 1), від 24.09.2012 № 787 (а.с. 202 т. 1), від 08.10.2012№ 812 (а.с. 204 т. 1), від 26.10.2012 № 848 (а.с. 206 т. 1), від 08.11.2012 № 866 (а.с. 206 т. 1), податкові накладні від 23.08.2012 № 3 (а.с. 208 т. 1), № 2 (а.с. 209 т. 1), від 06.09.2012 № 1 (а.с. 210 т. 1), від 14.09.2012 №2 (а.с. 211 т. 1), від 24.09.2012 № 3 (а.с. 212 т. 1), від 08.10.2012 № 1 (а.с. 213 т. 1), від 26.10.2012 № 2 (а.с. 214 т. 1), від 08.11.2012 № 1 (а.с. 215 т. 1), витяг з книг приймання сировини за 2011 та 2012 роки (а.с. 216 - 224 т. 1), матеріальні звіти за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року (а.с. 225-233 т. 1), виробничі звіти на використання мазуту у виробництві регенерату за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року (а.с. 234-238 т. 1), лімітно - заборні відомості за серпень 2012 року №8 (а.с. 239-241 т. 1), за вересень 2012 року № 9 (а.с. 242-243 т. 1), за жовтень 2012 року № 10 (а.с. 244-245 т. 1), за листопад 2012 року № 11 (а.с. 246-247 т. 1), за грудень 2012 року № 12 (а.с.248-249 т. 1).

Щодо взаємовідносин з ПП В«МагнитВ» , в акті від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 зазначено, що при вивченні отриманої податкової інформації, заперечень ПрАТ В«РегенератВ» від 08.07.2014 № 566 та аналізу наданих ПрАТ В«РегенератВ» документів встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій з ПП В«МагнитВ» з огляду на: - незначну кількість трудових ресурсів у 3 кварталі 2013 року, - відсутність у платника власних або орендованих транспортних засобів, - неможливість пов'язати діяльність власника транспортних засобів автомобіля НОМЕР_14 з діяльністю ПП В«МагнитВ» , а значить неможливо підтвердити факт транспортування товару до ПрАТ В«РегенератВ» від ПП В«МагнитВ» , оскільки останній не міг виконувати функцію автопідприємства, - неможливість встановлення походження товару, що був оприбуткований ПрАТ В«РегенератВ» від ПП В«МагнитВ» , оскільки виробником, що зазначений в паспорті якості, в період з травня по вересень 2013 року не здійснювалося відвантаження мастильних матеріалів, а паспорт якості від 23.05.2013 № 117, складений випробувальною лабораторією ТОВ ВЦ ПММ має певні невідповідності в частині відсутності випробувальної лабораторії, яка скріплює підписи лаборантів та відсутність взаємовідносин заводу - виробника з випробувальною лабораторією; - невідповідність товарно-транспортної накладної від 23.09.2013 № 10026 вимогам Інструкції В«Про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях від УкраїниВ» від 20.05.2008 № 281/171/578/155, сертифікати відповідності та акти приймання продукції за якістю за формою № 14-НК до перевірки не надано, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт приймання мазуту марки М-100 у кількості 26219 кг; - невідповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зі змінами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 1687/704), а саме - у видатковій накладній від 23.09.2013 № 43 поле В«ОтримавВ» міститься підпис, але посаду, прізвище, ім'я та по-батькові не зазначено, що не дає змогу встановити особу, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, чим порушено вимоги зазначених норм в частині недотримання вимог зазначення обов'язкових реквізитів документа; - нереальність здійснення господарських операцій у контрагента ПрАТ В«РегенератВ» - ПП В«МагнитВ» та В«існуючаВ» господарська діяльність у розумінні вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що позбавляє права ПрАТ В«РегенератВ» на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, - на адресу відповідача надійшов акт від 13.02.2014 № 68/05-66-22-02/25601054 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП В«МагнитВ» (ЄДРПОУ 25601054) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентом ПП В«Адітум МаркетВ» (ЄДРПОУ 33558727) за період вересень та жовтень 2013 рокуВ» , яким встановлено, що звіркою неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операційВ» .

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ В«РегенератВ» на порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ПП В«МагнитВ» на суму 130 588 грн., у тому числі: за 2013 рік у сумі 130 588 грн. (а.с. 33 т. 1).

Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій з ПП В«МагнитВ» позивачем надано суду копії первинних документів: договір поставки від 25.07.2013 № 3/200р (а.с. 141-142 т. 1), додаткова угода від 26.09.2013 № 1 (а.с. 143 т. 1), договір оренди від 01.02.2011 № 1 (а.с. 144-145 т. 1), договір зберігання транспорту від 01.06.2012 № 2 (а.с. 146 т. 1), рахунок - фактура від 23.09.2013 № 49 (а.с. 147 т. 1), платіжні доручення від 20.12.2013 № 1822 (а.с. 148 т. 1), від 20.12.2013 № 954 (а.с. 149 т. 1), від 20.12.2013 № 952 (а.с. 150 т. 1), видаткова накладна від 23.09.2013 № 43 (а.с. 151 т. 1), прибутковий ордер від 23.09.2013 № 452/1 (а.с. 151 т. 1), товарно-транспортна накладна від 23.09.2013 № 10026 (а.с. 152 т. 1), податкова накладна від 23.09.2013 (а.с. 153 т. 1), розрахунок від 23.09.2013 № 10 (а.с. 154 т. 1), витяг з книги приймання сировини за 2013 рік (а.с. 155 т. 1), паспорт вхідного контролю на мазут, виготовлений атестованою лабораторією ПрАТ В«РегенератВ» від 23.09.2013 № 9 (а.с. 156 т. 1), довідка про рух мазуту, отримана від ПП В«МагнитВ» (а.с. 157 т. 1), матеріальні звіти за жовтень, листопад, грудень 2013 року (а.с. 158-161-163 т. 1)), виробничі звіти на використання мазуту у виробництві регенерату за жовтень, листопад, грудень 2013 року (а.с. 164-166 т. 1), лімітно - заборні відомості за жовтень 2013 року № 10 (а.с. 167-168 т. 1), за листопад 2013 року б/н (а.с. 169-170 т. 1), за грудень 2013 року (а.с. 171-173 т. 1).

Щодо взаємовідносин з ТОВ В«ТенкоВ» , в акті від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 зазначено, що при вивченні отриманої податкової інформації, заперечень ПрАТ В«РегенератВ» від 08.07.2014 № 566 та аналізу наданих ПрАТ В«РегенератВ» документів встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій з ТОВ В«ТенкоВ» з огляду на: - незначну кількість трудових ресурсів у 2 кварталі 2013 року - згідно АС В«Податковий блокВ» підсистема В«Обробка ПЗ та платежівВ» встановлено, що посадовими особами ТОВ В«ТенкоВ» за 2 квартал 2013 року надано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1-ДФ) від 17.07.2013 № НОМЕР_15, згідно якого чисельність працюючих склала 6 осіб, у тому числі 1 - директор ОСОБА_8, та 2 особи, що працюють за договорами цивільно-правового характеру; - відсутність власних основних засобів, необхідних для зберігання мазуту, оскільки безпосереднього придбання мазуту у постачальника в травні 2013 року ТОВ В«ТенкоВ» не здійснювалося; - неможливість встановити походження товару, що був оприбуткований ПрАТ В«РегенератВ» від ТОВ В«ТенкоВ» , оскільки виробником, що зазначений в паспорті якості, в травні 2013 року не здійснювалось відвантаження паливно-мастильних матеріалів, а паспорт якості від 23.05.2013 № 117, складений випробувальною лабораторією ТОВ ВЦ ПММ має певні невідповідності в частині відсутності печатки випробувальної лабораторії, яка скріплює підписи лаборантів та відсутності взаємовідносин заводу-виробника з випробувальною лабораторією; - невідповідність товарно - транспортної накладної від 03.05.2013 № 10168 вимогам Інструкції № 281/171/578/155, а саме - зазначено пункт навантаження В«м. ДонецькВ» (без зазначення назви вулиці та номеру будинку) та пункт розвантаження В«м. ЛисичанськВ» (без зазначення назви вулиці та номеру будинку). При співставленні географічних координат зазначених населених пунктів з картографічним зображенням супутникового спостереження за транспортним засобом DAF CF 85.43, державний номер НОМЕР_16, не встановлено перебування зазначеного транспортного засобу 03.05.2014 у м. Донецьку; сертифікати відповідності та акти приймання продукції за якістю за формою № 14-НК до перевірки не надано, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт придбання мазуту марки М-100 у кількості 24990 кг; - невідповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зі змінами, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 1687/704), а саме - у видатковій накладній від 03.05.2013 № 126 поле В«ОтримавВ» міститься підпис, проте посаду, прізвище, ім'я та по-батькові не зазначено, що не дає змогу встановити особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - довідкою від 18.12.2013 № 249/05-61-22-01/37718791 встановлена нереальність здійснення господарських операцій у контрагента ПрАТ В«РегенератВ» - ТОВ В«ТенкоВ» В«існуючаВ» господарська діяльність у розумінні вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що позбавляє ПрАТ В«РегенератВ» на формування витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ В«РегенератВ» на порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ В«ТенкоВ» на суму 65487 грн., у тому числі: за 2013 рік у сумі 65 487 грн. (а.с. 37 т. 1).

Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій з ТОВ В«ТенкоВ» позивачем надано суду копії первинних документів: договори оренди (найму) від 13.03.2013 (а.с. 91 т. 1), від 04.04.2013 (а.с. 95 т. 1), договір зберігання транспорту від 01.06.2012 № 1 (а.с. 96-97 т. 1), договір-доручення на транспорте обслуговування - перевезення від 01.06.2012 (а.с. 98 т. 1), договір GPS моніторингу автотранспорту від 10.10.2012 (а.с. 99-104 т. 1), матеріали супутникового спостереження за автомобілем НОМЕР_17 (а.с. 105-108 т. 1), довідка про рух мазуту М-100, отриманого від ТОВ В«ТенкоВ» (а.с. 109 т. 1), квитанція на важення мазуту від 03.05.2013 (а.с. 110 т. 1), специфікація від 03.05.2013 № 13 до договору постачання від 04.04.2012 № 4/120 (а.с. 111 т. 1), рахунок - фактура від 03.05.2013 № 126 (а.с. 112 т. 1), платіжні доручення від 06.06.2013 № 832 (а.с. 113 т. 1), від 11.06.2013 № 588 (а.с. 114 т. 1), видаткова накладна від 03.05.2013 № 126 (а.с. 115 т. 1), товарно - транспортна накладна від 03.05.2013 № 10168 (а.с. 116 т. 1), податкова накладна від 03.05.2013 (а.с. 117 т. 1), прибутковий ордер від 03.05.2013 № 206 (а.с. 118 т. 1), сертифікат відповідності на мазут марки М 100 серія ДІ № UА1.145.0102904-12 терміном дії з 21.12.2012 по 20.12.2013 (а.с. 119 т. 1), паспорт вхідного контролю на мазут, виготовлений атестованою лабораторією ПрАТ В«РегенератВ» від 03.05.2013 № 5 (а.с. 120 т. 1), витяг з книги приймання сировини 2013 року (а.с. 121-127 т. 1), матеріальні звіти за червень, травень 2013 року (а.с. 128-131 т. 1), виробничі звіти на використання мазуту у виробництві регенерату за червень, травень 2013 року (а.с. 132-133 т. 1), лімітно - заборні відомості за червень 2013 року № 11 (а.с. 134 - 136 т. 1), за травень 2013 року № 05 (а.с. 137-139 т. 1).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП В«МагнитВ» , ТОВ В«Авдіївський агросозВ» , ТОВ В«ТенкоВ» , що підтверджено сукупністю первинних, звітних та інших документі, які звичай супроводжують такого роду операції.

Зауваження відповідача про окремі порушення в оформленні окремих видаткових накладних не заслуговують на увагу, оскільки формальні недоліки в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реально здійснених господарських операцій, а позивачем в ході судового розгляду справи підтверджено, що фактична поставка за угодами з зазначеними контрагентами, оплата за придбані товарно-матеріальні цінності відбулися, придбана сировина фактично використовувалася у господарській діяльності ПрАТ В«РегенератВ» , тобто підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» , ПП В«ТенкоВ» , ТОВ В«МагнитВ» належними та допустимими доказами.

Також судом першої інстанції не прийнято посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами через відсутність останніх за місцем реєстрації, оскільки матеріалами перевірки підтверджується, що ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» , ТОВ В«ТенкоВ» , ПП В«МагнитВ» на момент здійснення господарських операцій з ПрАТ В«РегенератВ» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебували на податковому обліку у ДПІ за місцем реєстрації, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, в обґрунтування законності спірних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається висновки відносно контрагента позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних та орендованих засобів, незначна кількість чи відсутність трудових ресурсів.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Окрім вищевикладеного необхідно відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також, слід звернути увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків у разі неправомірності дій іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п.71 рішення у справі В«Булвес АДВ» проти БолгаріїВ» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: В«…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» .

Тобто Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Також в акті від 06.04.2015 № 4/12-09-22/13373004 зазначено: В«Зі змісту угод, укладених ПрАТ В«РегенератВ» з ЗТП В«МАГВ» від 02.01.2013 за № Д/2013-3/8р і від 03.01.2013 за № Д/2013-19/46р вбачається, що дані господарські операції є операціями з продажу послуг без мети отримання доходу, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, і як наслідок, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток. Це свідчить про те, що операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Отже, на порушення п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України при обчисленні дохідності господарських операцій між ПрАТ В«РегенератВ» з ЗТП В«МАГВ» щодо надання послуг з переробки давальницької сировини та виготовлення гумових сумішей встановлено, що дані господарські операції є збитковими, а отже витрати здійснені при наданні цих послуг та не компенсовані за рахунок покупця не пов'язані з господарською діяльністю та не підлягають до включення до рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток у сумі 190871,26 грн.В» (а.с. 24 т. 1).

Щодо вищевказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України).

З аналізу зазначених норм слідує, що вони не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), залежно від розміру доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Отже, норми Податкового кодексу України не забороняються відносити до складу валових витрат підприємства усі витрати, пов'язані з виготовленням товарів (робіт, послуг), та не вимагають віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов'язане з отриманням прибутку. Законодавцем не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Судом першої інстанції зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено відсутність реальності проведення господарських операцій між ПрАТ В«РегенератВ» та ЗТП В«МАГВ» , угоди, укладені між позивачем та ЗТП В«МАГВ» недійсними не визнавалися, у 2013 році діяльність ПрАТ В«РегенератВ» була прибутковою, про що свідчить податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 91-92 т. 1).

Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати й окремі збиткові операції. Тому продаж платником податку продукції за ціною, нижчою її собівартості, не можна розглядати як операцію, вчинену поза межами його господарської діяльності.

По справі № 21-289а15 від 09 червня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Позивач зазначив, що збитковість виконання укладеної угоди від 03.01.2013 року за № Д/2013-19/46р в окремий стислий період з 01.09.2013 р. по 31.12.2013 року ( перевіркою охоплений період 2012,2013,2014 років) пояснюється об'єктивними причинами. Вартість послуг встановлена угодою у січні 2013 року та не могла змінюватись в односторонньому порядку ПрАТ В«РегенератВ» . У зв'язку з подорожанням електроенергії, водопостачання та водовідведення, звеличення фонду заробітної плати та інших витрат, що складають собівартість послуг, виконання вказаної угоди стало збитковим. Між тим, відмова від виконання вказаної угоди, враховуючи обов'язок компенсувати збитки ЗТП В«МАГВ» та штрафні санкції, принесла би ПрАТ В«РегенератВ» значно більших збитків. Тому позивач повинно було виконувати угоду, яка стала збитковою.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України при обчисленні дохідності господарських операцій між ПрАТ В«РегенератВ» з ЗТП В«МАГВ» є невмотивованим.

Щодо доводів апелянта про те, що зазначені в акті перевірки порушення не були досліджені судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у справі В«Серявін та інші проти УкраїниВ» від 10 лютого 2010 року (п.580 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча панк 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі В«Руїс Торіха проти ІспаніїВ» від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А,п.29).

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 91 492 грн., податку на додану вартість у сумі 8071 грн., завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 910 грн. за господарськими операціями з ТОВ В«ТенкоВ» , ТОВ В«Авдіївський агросоюзВ» , ПП В«МагнитВ» , ЗТП В«МАГВ» , штрафні (фінансові) санкції на підставі ст.123 Податкового кодексу України застосовані безпідставно.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні. Керуючись ст. 195 ч.1, ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/1466/15 - залишити без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/1466/15 за позовом Приватного акціонерного товариства В«РегенератВ» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2016 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_9