Постанова

від 09.06.2016 по справі 802/84/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/84/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Стаднік Л.В.,

за участю:

представника апелянта: ОСОБА_2,

прокурора: Самборської Я.А.,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернувся в суд з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено частково.

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Апелянт та прокурор в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили колегію суддів задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши в повному обсязі та належним чином матеріали по справі, доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, що ПАТ В«Вінницький завод В«МеталістВ» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 26.02.1991 року (код ЄДРПОУ 02968711).

На підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списками № 1, 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2003 року № 36.

Колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства «³нницький завод В«МеталістВ» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , які знаходяться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Вінниці, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, призначена і виплачується пенсія відповідно до ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ за Списком № 1; також ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які також знаходяться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Вінниці, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, призначена і виплачується пенсія відповідно до ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ за Списком № 2.

Наявними у матеріалах справи розрахунками по списку № 1 та по списку № 2 (а.с.13-17, 19), підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вищезазначеним пенсіонерам за період з з липня 2015 року по жовтень 2015 року (включно).

Зазначені розрахунки направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії супровідних листів. Дані розрахунки були отриманні уповноваженими особами відповідача, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с. 13 - зворотня стор. арк.,18)

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час слухання справи фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 залишаються не відшкодованими відповідачем і в ході судового розгляду представник відповідача погодився з вимогою щодо відшкодування пільгових пенсій за Списком № 1. По інших особах: ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яким призначена і виплачується пенсія за Списком № 2 - не доведено протиправність дій відповідача, що в свою чергу свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком 2), якими, підтверджується наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року.

Відповідно до вимог статей 1 та 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особами, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Об'єктом таких платежів є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, пільгові пенсії, призначені на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» .

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI В«Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системиВ» .

Відповідно до вимог статті 12 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , в редакції на час виникнення правовідносин, право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а також відповідно та пункту "б" - "з" частини 1 статті 13 вказаного закону, пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.

Таким чином після внесення змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо зміни пенсійного віку, є неузгодженістю її змісту зі статтями 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у тому числі період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість була усунута законодавцем шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст вказаної статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" приведено у відповідність до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та із змісту якої вбачається, що зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб не може перевищувати 5 років.

Відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на назначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловіками і за кожні 2 роки такої роботи жінками.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений розділом 6 Інструкції.

Також, згідно з п.6.4,6.8 р.6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, а підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, визначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Щодо відшкодування заборгованості фактичних витрат по виплаті пенсій за віком на пільгових умовах пенсій по ОСОБА_13 та ОСОБА_15 відповідачем, суд зважує на наступне.

Як зазначено в позовних вимогах, при наявному стажі роботи 10 років вищезазначеним жінкам: ОСОБА_13 та ОСОБА_15 було призначено пільгову пенсію по Списку №2 із зменшенням пенсійного віку на 5 років з датою виходу на пенсію в віці 50 років.

В розрахунках позивачем (УПФ України в м.Вінниці) строк настання пенсій по віку був вказаний наступний:

-ОСОБА_13 - 28.12.2014 року;

-ОСОБА_15 - 12.08.2015 року, що відповідає 5 річному зменшенню віку.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_13 вийшла на пільгову пенсію по Списку №2 з 29.12.2009 року при пільговому стажі 10 років, а ОСОБА_15 вийшла на пільгову пенсію по Списку №2 з 13.08.2010 року при пільговому стажі 10 років.

У відповідності до ч.2 Прикінцевих положень ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій призначених відповідно до пунктів В«бВ» - В«зВ» ст. 13 ЗУ В«Про пенсійне забезпеченняВ» за 2009 та 2010 роки про що було повідомлено в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Колегія суддів зазначає, що після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Однак, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вийшли на пенсію, відповідно, 29.12.2009 року та 13.08.2010 року, до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», тобто до 01 жовтня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновком суду І інстанції щодо того, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_13 та ОСОБА_15М до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо відшкодування заборгованості фактичних витрат по виплаті пенсії за віком на пільгових умовах пенсій ОСОБА_14 відповідачем, суд зазначає наступне.

В суді апеляційної інстанції було встановлено з роз'яснень відповідача, що дана особа звернулась до підприємства за довідками на пільгову пенсію по Списку №2 в лютому 2014 року і йому були надані довідки №33 від 27.02.14 року, №34 від 27.02.104 року, №35 від 04.03.2014 року, №36 від 04.03.2014 року. В довідці про пільговий стаж було вказано, що його пільговий стаж складає 12 років 4 місяці і 12 днів, що на той час не давало право вийти на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років. Також зазначено, що станом на січень 2015 року розрахунок по даній особі на відшкодування пільгової пенсії на підприємство не надходило.

Вдруге ОСОБА_14 звернувся в червні 2015 року щодо призначення пільгової пенсії. Пенсійний фонд звернувся до відповідача з проханням щодо внесення змін до трудової книжки ОСОБА_14 щодо назви професії. Дані зміни були внесенні на підставі наказу №10 від 02.06.2015 року та була видана довідка про заробітну плату №17 від 09.07.2015 року.

Одразу ж, в липні місяці на підприємство прийшов розрахунок листом Пенсійного фонду за №3150/06-33-1/03 від 09.07.2015 року про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з липня 2015 року по новопризначеному пенсіонеру (ОСОБА_14В.) з її датою призначення від 14.01.2015 року. В графі витрат була зазначена сума за період - 12 675,40 грн.

В призмі вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що пенсія могла бути призначена ОСОБА_14 лише з липня 2015 року, у зв'язку з чим вимога щодо відшкодування за даним пенсіонером є неправомірною.

Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, адже згідно доказів наданих відповідачем в ході розгляду справи, а саме: відповідно до розрахунку з жовтня 2015 року направленому ПАТ "Вінницький завод "Металіст" по ОСОБА_14 вбачається, що станом на 14.01.2015 року дана особа числилась на підприємстві як пенсіонер згідно якого страхувальником необхідно сплачувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії. Також, суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не були надані докази, які свідчили б про протиправність чи незаконність призначеної пільгової пенсії ОСОБА_14 чи оскарження відповідачем часу, з якого її призначено.

Суд зазначає, що вирішення питання правильності призначення пільгової пенсії у справі за позовом про стягнення заборгованості щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, є виходом за межі позовних вимог, а правильність призначення пенсії не може бути предметом розгляду, оскільки стосується права особи, яка не приймала участі у розгляді справи судом.

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що загальна заборгованість по Списку №1 та по Списку №2 за відповідачем на відшкодування фактичних витрат на доставку пільгових пенсій становить - 63 628,36 грн., тобто за виключенням надлишково виставлених сум на виплату та доставку пенсій ОСОБА_13 - 11 204,82 грн.; ОСОБА_15 - 2 987,37 грн.

Згідно частини 1, 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частинами 1,3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи судовий розгляд справи, дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

При винесенні рішення у даній адміністративній справі колегія суддів керується положеннями пункту 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині суми, яка підлягає до стягнення у розмірі - 62 628, 36 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" (код ЄДРПОУ 02968711) - 50952 грн. 96 коп. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні дев'яносто шість копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905; р/р 25607323420103 ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 302076).

В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з ПАТ " Вінницький завод "Металіст" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905; р/р 25607323420103 ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 3020706 - 63 628, 36 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 червня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_16 ОСОБА_17