Постанова

від 08.11.2019 по справі 802/84/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №802/84/16-а

адміністративне провадження №К/9901/14553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 802/84/16-а

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст"

про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Чернюк А.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Білої Л.М., суддів Гонтарука В. М., Граб Л.С.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернувся в суд з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" - 50952 грн. 96 коп. (п`ятдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні дев`яносто шість копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час слухання справи фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по пенсіонерам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишаються не відшкодованими відповідачем і в ході судового розгляду представник відповідача погодився з вимогою щодо відшкодування пільгових пенсій за Списком № 1. По інших особах: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким призначена і виплачується пенсія за Списком № 2 - не доведено протиправність дій відповідача, що в свою чергу свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" (код ЄДРПОУ 02968711) - 50952 грн. 96 коп. (п`ятдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні дев`яносто шість копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905; р/р НОМЕР_1 ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 302076). В цій частині прийнято нову постанову, якою стягнуто з ПАТ " Вінницький завод "Металіст" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (код ЄДРПОУ 37979905; р/р НОМЕР_1 ОПЕРВ ПАТ "Державний ощадбанк" МФО 3020706 - 63 628, 36 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальна заборгованість по Списку №1 та по Списку №2 за відповідачем на відшкодування фактичних витрат на доставку пільгових пенсій становить - 63 628,36 грн., тобто за виключенням надлишково виставлених сум на виплату та доставку пенсій ОСОБА_10 - 11 204,82 грн.; ОСОБА_12 - 2 987,37 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 04 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/84/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 07 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 802/84/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 08 листопада 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що ПАТ "Вінницький завод "Металіст" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 26 лютого 1991 року (код ЄДРПОУ 02968711).

На підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списками № 1, 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16 січня 2003 року № 36.

Колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" ОСОБА_1., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які знаходяться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, призначена і виплачується пенсія відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за Списком № 1; також ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які також знаходяться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, призначена і виплачується пенсія відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Наявними у матеріалах справи розрахунками по списку № 1 та по списку № 2, підтверджується наявність у відповідача зобов`язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вищезазначеним пенсіонерам за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року (включно).

Зазначені розрахунки направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії супровідних листів. Дані розрахунки були отриманні уповноваженими особами відповідача, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами невірно застосовано положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 26 закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено строк виходу на пенсію за наявності страхового стажу. Позивач зазначає, що кінцевою датою відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам, є момент досягнення ними пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV зі змінами, чинними з 01 жовтня 2011 року.

19 липня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими.

Так, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій частково задоволено позов, а позивач, фактично, оскаржує рішення судів першої і апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" - 14 192,19 грн (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні дев`ятнадцять копійок копійок) заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці за виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_10 (11 204,82 грн) та ОСОБА_12 (2 987,37 грн), то судом касаційної інстанції оскаржувані рішення будуть переглядатися тільки в частині відмови у задоволенні позову.

Так, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" - 14 192,19 грн заборгованості на користь відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , оскільки зміни до зазначеної статті щодо збільшення пенсійного віку були внесенні вже після призначення пенсії ОСОБА_10 та ОСОБА_12

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція №21-1).

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1058-IV покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, було врегульовано Законом № 400/97-ВР, відповідно до положень якого для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ від 08 липня 2011 року (чинного з 01 жовтня 2011 року) внесені зміни до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: збільшено пенсійний вік до 60 років та запроваджено поетапне підвищення пенсійного віку для жінок 1961 року народження і старших.

Шляхом прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-ІІІ, з 1 квітня 2015 року зміст статті 13 Закону №1788-XII приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій підлягають застосуванню норми Закону № 1058-IV, оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають пільговий стаж, а зобов`язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, № 2, до набуття права на пенсію за віком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що кінцевою датою відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам, є момент досягнення ними пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV зі змінами, чинними з 01 жовтня 2011 року.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції № 21-1.

Пунктом 6.2. Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком 2), якими, підтверджується наявність у відповідача зобов`язання з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за період з липня 2015 року по жовтень 2015 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія судів Верховного Суду приходить до висновку, що позивач мав право на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , у зв`язку із чим позов цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 819/2017/15, від 26 червня 2018 року у справі № 819/2994/15, від 13 червня 2019 року у справі №819/1215/15-а та від 07 серпня 2019 року у справі №805/1120/17-а.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону , Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності , передбачуваності та зрозумілості ; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України , заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України , заява № 33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України , заява № 77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 1) ( SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об`єднаного Королівства ( Malone v. The United Kingdom ), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції ( Margareta and Roger Andersson v. Sweden ), заява № 12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено обставини справи, однак неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 26 закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року скасувати в частині відмови з задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" - 14 192,19 грн (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні дев`ятнадцять копійок копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" - 14 192,19 грн (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні дев`ятнадцять копійок копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко