Постанова

від 14.06.2016 по справі 914/2823/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 914/2823/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача), суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1) ОСОБА_4; 2) ОСОБА_5 на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 р. у справі№ 914/2823/15 господарського суду Львівської області за позовом 1) ОСОБА_4; 2) ОСОБА_5 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий"; 2) ОСОБА_6; 3) ОСОБА_7; 4) ОСОБА_8; 5) ОСОБА_9 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Реєстраційна служба Стрийського міськрайонного управління юстиції провідшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди) за участю представників: від позивача-1 - не з'явилися від позивача-2 - ОСОБА_5 від відповідача-1 - не з'явилися від відповідача-2 - не з'явилися від відповідача-3 - не з'явилися від відповідача-4 - не з'явилися від відповідача-5 - не з'явилися від третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2015 р. (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Ділай У.І., Мороз Н.В.) в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині вимог до відповідача-1 - ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди) відмовлено повністю; припинено провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 - ОСОБА_6, до відповідача-3 - ОСОБА_7, до відповідача-4 - ОСОБА_8, до відповідача-5 - ОСОБА_9 про відшкодування заподіяних збитків (матеріальної шкоди).

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2015 р. позивачі звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді: Костів Т.С., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та додані до неї матеріали повернуто заявникам на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачі у даній справі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять її скасувати, а справу передати для розгляду до апеляційного господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Губенко Н.М., Плюшко І.А.,) касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 14.06.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2016 р. № 08.03-04/1968 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із запланованим службовим відрядженням судді Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 914/2823/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Плюшко І.А.

10 червня 2016 року до Вищого господарського суду України від ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" надійшов відзив на подану позивачами касаційну скаргу, за змістом якого відповідач-1 у справі просить суд залишити її без задоволення, а винесену апеляційним судом ухвалу - без змін.

Також, відзив на касаційну скаргу позивачів до Вищого господарського суду України надійшов і від представника відповідачів-2-4, який просить суд залишити без змін ухвалу Львівського апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Плюшко І.А., Самусенко С.С. , прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача-2, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзивах, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись до господарського суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою, позивачами у даній справі не було надано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Натомість, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду клопотання про звільнення їх від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що на момент порушення провадження у даній справі (21.08.2015 р.) вони були звільнені від сплати судового збору на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Водночас, станом на момент подання апеляційної скарги до Закону України "Про судовий збір" внесені зміни від 03.09.2015 р., якими п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" - виключений. В обґрунтування заявленого клопотання зазначили, що на даний час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться на пенсії, не працюють, підприємницькою діяльністю не займаються. Розмір пенсії ОСОБА_4 становить 3 975 грн. в місяць, розмір місячної пенсії ОСОБА_5 становить 1 986 грн., при цьому витрати по сплаті комунальних платежів становлять 800 грн. в місяць. Окрім цього, заявники зазначали, що ОСОБА_4 є заслуженим працівником промисловості та інвалідом ІІІ групи. Зважаючи на наведені обставини, позивачі вважали, що вказане не надає їм можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому просяли суд звільнити їх від сплати такого.

Відмовляючи у задоволенні поданого клопотання та повертаючи заявникам подану апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України, якою встановлено форму і зміст апеляційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з п. 3 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (з відповідними змінами та доповненнями).

В абзаці 4 п.п. 3.7 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16.12.2015 р.) роз'яснено, що розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

Таким чином, у даному випадку станом на дату подання апеляційної скарги (29.02.2016 р.) встановлений до сплати розмір судового збору повинен обраховуватися з урахуванням положень ч.ч.1-2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 16.07.2015 р.).

Водночас, згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, згідно приписів чинного законодавства особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як роз'яснено в пп. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Тобто, передбачена законодавчо можливість звільнення судом від сплати судового збору не є безумовною підставою для її застосування судом у разі самого лише заявлення відповідного клопотання без підтвердження викладених доводів належними доказами.

Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII) роз'яснено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).

Відтак, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання позивачів про звільнення їх від сплати судового збору, адже відповідне звільнення може мати місце за наявності виключних обставин, які у даному випадку відсутні, при цьому заявниками не було наведено апеляційному суду обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 13 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 р. у справі № 914/2823/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя І.А. Плюшко