Рішення

від 24.05.2016 по справі 911/1384/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 911/1384/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

приватного підприємства «Арія 2», Херсонська область, м. Нова Каховка

про стягнення 1456,60 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.06.2014 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та приватного підприємства «Арія 2» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 264,62 грн. штрафу, та стягнути з відповідача-2 36,03 грн. пені, 36,04 грн. 3% річних, 181,26 грн. інфляційних втрат, 234,17 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 704,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-11 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до приватного підприємства «Арія 2» щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом та штрафу, що виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та приватним підприємством «Арія 2». Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою 15-11/12-11 від 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 07-04-2014-103 від 07.04.2014 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сплатою розміру штрафу, поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати розміру штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2016 р. позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 24.05.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №01032 51638458 та №01032 51638466.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.03.2012 р. у справі №5024/229/2012 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до ПП «Арія 2» про стягнення 1360036,71 грн. позов задоволено частково; стягнуто з ПП «Арія 2» на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 697662,78 грн. основного боргу, 27256, 63 грн. пені, 320924,88 грн. відсотків за користування чужими коштами та 20916,88 грн. судового збору, та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 314192,42 грн. штрафу.

Вказаним рішенням встановлено наступне .

10.02.2011 р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та відповідачем-2 було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2, згідно умов якого ТОВ «Корпорація «Агросинтез» прийняло на себе обов'язки передати у власність відповідача-2 насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а відповідач-2, як покупець, зобов'язався прийняти та сплатити отриманий від позивача товар на умовах, визначених договором.

ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виконало свої обов'язки за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 р. і в період з 25.03.2011 р. по 29.06.2011 р. передав відповідачу-2 передбачений договором товар на загальну суму 1047308,05 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору поставки відповідач-2 зобов'язаний здійснити розрахунки за отриманий товар в строки та в розмірах, які вказані в специфікаціях.

Відповідно до специфікацій №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 кінцевий розрахунок за отриманий товар відповідач-2 зобов'язаний був здійснити в строк не пізніше 25.10.2011 р.

Свої обов'язки по оплаті отриманого від ТОВ «Корпорація «Агросинтез» товару відповідач-2 виконав частково, сплативши ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 326891,05 грн. Крім того, відповідач-2 повернув ТОВ «Корпорація «Агросинтез» товар по прибуткових накладних №А-00000445 від 07.06.2011 р., №А-00000502 від 24.06.2011 р. та №А-00000534 від 15.07.2011 р. на загальну суму 22754, 22 грн.

Станом на 27.03.2012 р. борг відповідача-2 становив 697662,78 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

15.11.2012 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено угоду №15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), за якою, в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2014 р., до нового кредитора (позивача) перейшло право вимоги до приватного підприємства «Арія2» щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом та штрафу, набутих ТОВ «Корпорація Агросинтез» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «Арія 2» грошового зобов'язання за договором поставки.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1. договору), ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання та відповідно до п. 4.3. угоди повідомило відповідача-2 про відступлення права вимоги позивачу.

Умовами Угоди №15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні відступлення права вимоги, в редакції додаткової угоди №2 від 01.08.2014 р., новий кредитор (позивач) наділяється всіма правами первісного кредитора, у зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «Арія 2» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з поручителя - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та боржника - ПП «Арія 2» суми пені та інфляційних витрат за період із 26.01.2012 року по 22.10.2012 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року, угоди №15-11/12-1 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК країни) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-16 від 21.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2488/13 від 02.10.2013 року позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», задоволено частково.

В подальшому, у зв'язку із невиконанням ПП «Арія 2» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з поручителя - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та боржника - ПП «Арія 2» 1000,00 грн. заборгованості та стягнення з ПП «Арія 2» 7266,29 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2014 р. у справі №911/4105/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та приватного підприємства «Арія 2» про стягнення 8266,29 грн. боргу позов задоволено повністю.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 25.11.2014 р. у справі №911/4105/14 заборгованість у сумі 8266,29 грн. складається з 4800,94 грн. заборгованості з курсової різниці та 3465,35 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Судом встановлено, що в період з 26.08.2014 р. по 04.12.2014 р. ПП «Арія 2» не виконало грошове зобов'язання щодо сплати 8266,29 грн. заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2014 р. у справі №911/4105/14.

Відповідно до пункту 8.2.3 договору поставки за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Згідно з п. 8.6 договору поставки сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 264,62 грн. штрафу, передбаченого пунктом 8.2.3 договору.

07.04.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 07-04-2014-103, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПП «Арія 2» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 15-11/12-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК100211/2 від 10.02.2011 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 05-103/14 від 05.05.2014 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 07-04-2014-103 від 07.04.2014 р., яка 08.05.2014 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» ОСОБА_2, що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.

12.05.2014 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 05-103/14 від 05.05.2014 р., в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 07-04-2014-103 від 07.04.2014 р. будуть виконані в строк до 10.12.2014 р.

Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вже зазначалось, заявлена до стягнення сума штрафу становить 264,62 грн., перевіривши розрахунок штрафу, який додано позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що сума штрафу становить 2479,89 грн., проте, підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме 264,62 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 пеню у сумі 36,03 грн., яка нарахована за період з 26.08.2014 р. по 04.12.2014 р. на заборгованість у сумі 8266,29 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, який додано позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що за вказаний період сума пені становить 586,79 грн., проте, підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме 36,03 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 36,04 грн. 3% річних та 181,26 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 36,04 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.08.2014 р. по 04.12.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача-2 у сумі 8266,29 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який додано позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що за вказаний період сума 3% річних становить 68,62 грн., проте, підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме 36,04 грн.

Сума інфляційних втрат, яку позивач просить стягнути з відповідача-2, нарахована за період: жовтень-листопад 2014 р. на суму заборгованості 4215,43 грн. становить 181,26 грн., вказана сума є арифметично вірною та підлягає стягненню з відповідача-2.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача-2 704,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 26.08.2014 р. по 04.12.2014 р.

Відповідно до пункту 5.1 договору поставки постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного в договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати.

Специфікаціями до договору, встановлено, що розмір річної процентної ставки по товарному кредиту становить 1% річних.

З урахуванням того, що розмір процентної ставки по товарному кредиту становить 1% річних, ставка товарного кредиту за один день становить 0,00273% (1%/365 днів).

Частиною 1 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, який додано позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що при його здійснення позивачем застосовано денну ставку на рівні 0,0273%, в той час, коли ставка товарного кредиту за один день становить 0,00273%. Крім того, нарахування вказаних відсотків позивачем здійснюється на суму 8266,29 грн., яка як вже зазначалось, складається з 4800,94 грн. заборгованості з курсової різниці та 3465,35 грн. процентів за користування товарним кредитом, що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2014 р. у справі №911/4105/14.

Отже, позивачем нараховуються відсотки за користування товарним кредитом на суму відсотків за користування товарним кредитом, що є неправомірним, оскільки вказані відсотки повинні нараховуватись на суму заборгованості.

У зв'язку з наведеним судом здійснено перерахунок вказаних процентів, відповідно до якого до стягнення з відповідача-2 підлягають відсотки за користування товарним кредитом у сумі 13,89 грн. (4800,94 грн.*0,00273%*106 днів).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача-2 234,17 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 26.08.2014 р. по 04.12.2014 р.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині 3 ст. 692 ЦК України зазначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013).

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами. Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів. Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п.п.2.7, 6.1, 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 №14).

У пункті 8.5 договору визначено, що згідно ст. 536, ч. 3 ст. 692, ст. 694 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП*0,5*Д):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Отже, по суті сторони домовились про конкретний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами - 0,5 за день, що не суперечить принципу свободи договору.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, який додано позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що за вказаний період сума відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 4381,13 грн., проте, підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме 234,17 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніка-Тайс» (03187, АДРЕСА_1, код 38039872) 264,62 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 62 коп.) штрафу та 724,68 грн. (сімсот двадцять чотири грн. 68 коп.) судового збору.

Стягнути з приватного підприємства «Арія 2» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Соснова, 1, код 36565653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніка-Тайс» (03187, АДРЕСА_1, код 38039872) 36,04 грн. (тридцять шість грн. 04 коп.) 3% річних, 36,03 грн. (тридцять шість грн. 03 коп.) пені, 234,17 грн. (двісті тридцять чотири грн. 17 коп.) відсотків за користування чужими грошовими коштами, 181,26 грн. (сто вісімдесят одна грн. 26 коп.) інфляційних втрат та 13,89 грн. (тринадцять грн. 89 коп.) відсотків за користування товарним кредитом.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 15.06.2016 р.