Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/1658/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1658/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», м. Харків до Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Шевченкове, Харківської області про стягнення 4974,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 1758 від 11.04.2016 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Шевченкове, Харківської області (далі за текстом - відповідач) 3706,67 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2005 р., 157,83 грн. річних та 1109,78 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати поставленого позивачем газу за зазначеним вище договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2016 р. по справі № 922/1658/16 зазначений позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2016 р., зобов'язано сторони надати суду документи та матеріали, необхідні для розгляду справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 18773 від 07.06.2016 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань за договором.

На судове засідання 14.06.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 27.01.2015 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 09ПТ-БФ-738-2015 на постачання природного газу за регульованим тарифом (установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) (далі - Договір; а. с. 10-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник взяв на себе зобов'язання з постачання споживачу природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що постачальник до 05 числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

За змістом п. 2.9. Договору, підставою для остаточних розрахунків між Сторонами є Акт приймання-передачі газу за відповідний період.

За змістом п. 4.6. Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатком № 2 до договору (а. с. 16) сторони узгодили обсяги постачання природного газу на 2015 рік.

Матеріали справи також свідчать, що в січні 2015 року Відповідачем було спожито 2808 м. куб. природного газу, вартість якого складає 21670,57 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу № 1 від 31.01.2015 р. (а.с. 18)

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.02.2015 року.

Відповідач здійснив оплату зазначеного обсягу протягом лютого, перерахувавши на рахунок Позивача 22718,61 грн.

В лютому 2015 року Відповідачем було спожито 1820 м. куб. природного газу, вартість якого складає 13600,21 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу № 2 від 28.02.2015 р. (а. с. 19)

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.03.2015 року.

Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача протягом березня 2015 року 5103,81 грн.

В березні 2015 року обсяг спожитого природного газу склав 184 м. куб на суму 2095,66 грн. що підтверджується актом прийому-передачі газу № 3 від 31.03.2015 р. (а. с. 20).

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.04.2015 року.

Відповідачем протягом квітня проведено оплату в сумі 5837,34 грн.

17.02.2016 року між Сторонами проведено звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2015 року по 16.02.2016 року, за результатами якого між сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків (а. с. 21), відповідно до якого станом на 17.02.2016 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 3706,67 грн.

Відповідач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі вказує на те, що зазначений борг в сумі 3706,67 грн. відповідачем понині не сплачено. Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем також були заявлені до стягнення 157,83 грн. річних та 1109,78 грн. інфляційних.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність зазначеної заборгованості, проте зазначив, що її несплата мала місце в зв'язку з відсутністю державного фінансування орендарів, які орендують приміщення у відповідача, та які мають перед відповідачем зобов'язання з відшкодування витрат на оплату та транспортування природного газу, який відповідач в свою чергу отримує від позивача за договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2015 р.

Також відповідач зазначає, що відповідно до бюджетного кошторису установи відповідача на 2016 рік, не передбачено витрат на оплату заборгованості позивачу за договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2015 р.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено умовами договору, і відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, з нього на користь позивача підлягають стягненню 3706,67 грн. боргу за договором.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача в якості підстав для відмови в задоволенні позову на те, що несплата заборгованості мала місце в зв'язку з порушенням іншими особами (орендарями приміщень відповідача) перед відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат на оплату та транспортування природного газу, який відповідач в свою чергу отримує від позивача за договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2015 р., оскільки, по-перше, зобов'язання перед позивачем за зазначеним вище договором має саме відповідач, а не інші особи (в т.ч. орендарі приміщень відповідача), по-друге, за змістом ст. 218 ЦК України, не є підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його позивачем здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства та рекомендацій, викладеній в вищезазначених постанові пленуму ВГСУ.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 157,83 грн. річних та 1109,78 грн. інфляційних також підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (адреса: 63601, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, пров. Перемоги, 15; код ЄДРПОУ: 00733323) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ: 03359500) 3706,67 грн. основного боргу за послуги з постачання природного газу, 157,83 грн. 3% річних, 1109,78 грн. інфляційних втрат, 1378 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2