Постанова

від 25.07.2016 по справі 922/1658/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа № 922/1658/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1813 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.16 р. у справі № 922/1658/16

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ХарківгазВ» , м. Харків

до Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Шевченкове, Харківської області

про стягнення 4974,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство В«ХарківгазВ» , м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Шевченкове, Харківської області 3706,67 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2005 р., 157,83 грн. річних та 1109,78 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати поставленого позивачем газу за вищезазначеним договором у лютому 2015 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2016 р. у справі № 922/1658/16 позов задоволено. Стягнуто з Управління агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства В«ХарківгазВ» 3706,67 грн. основного боргу за послуги з постачання природного газу, 157,83 грн. 3% річних, 1109,78 грн. інфляційних втрат, 1378 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено умовами договору, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Також просить сплату судового збору покласти на позивача та розглянути справу без участі його представника за наявними у справі доказами та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством В«ХарківгазВ» (постачальник) та Управлінням агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (покупцем) укладений договір № 09ПТ-БФ-738-2015 постачання природного газу за регульованим тарифом (установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) (далі - договір; а. с. 10-17).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався постачати споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.6 договору, послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що постачальник до 05 числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язався повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

За змістом п. 2.9. договору, підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу за відповідний період.

За змістом п. 4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатком № 2 до договору (а. с. 16) сторони узгодили обсяги постачання природного газу на 2015 рік.

Матеріали справи також свідчать, що в січні 2015 року споживачем спожито 2808 м. куб. природного газу, вартість якого складає 21670,57 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу № 1 від 31.01.2015 р. (а. с. 18)

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.02.2015 р.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату певного обсягу протягом лютого, перерахувавши на рахунок позивача 22718,61 грн.

В лютому 2015 року відповідачем спожито 1820 м. куб. природного газу, вартість якого складає 13600,21 грн., що підтверджується актом прийому-передачі газу № 2 від 28.02.2015 р. (а. с. 19)

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.03.2015 р.

Відповідачем було перераховано на рахунок позивача протягом березня 2015 р. 5103,81 грн.

В березні 2015 року обсяг спожитого природного газу склав 184 м. куб на суму 2095,66 грн. що підтверджується актом прийому-передачі газу № 3 від 31.03.2015 р. (а. с. 20).

За змістом п. 4.6. договору, спожитий за даним актом газ підлягав сплаті не пізніше 10.04.2015 р.

Відповідачем протягом квітня проведено оплату в сумі 5837,34 грн.

17.02.2016 р. між сторонами проведено звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2015 р. по 16.02.2016 р., за результатами якого між сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків (а. с. 21), відповідно до якого станом на 17.02.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 3706,67 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено умовами договору, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України , визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначено умовами договору, відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості у сумі 3706,67 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача перед ПАТ В«ХарківгазВ» становить 3706,06 грн.

При цьому, доводи відповідача про неможливість здійснення розрахунку з підстав порушенням іншими особами (орендарями приміщень відповідача) перед відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат на оплату та транспортування природного газу, який відповідач в свою чергу отримує від позивача за договором № 09ПТ-БФ-738-2015 від 27.01.2015 р., не можуть бути взяті до уваги, є безпідставними, оскільки, по-перше, зобов'язання перед позивачем за зазначеним вище договором має відповідач, тобто не інші особи (в т.ч. орендарі приміщень відповідача), по-друге, за змістом ст. 218 ЦК України, не є підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 157,83 грн. та 1109,78 грн. інфляційних втрат та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 14.06.16 р. у справі № 922/1658/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.16 р. у справі № 922/1658/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.