Постанова від 09.06.2016 по справі 904/758/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016 р. Справа №904/758/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., - доповідача

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 04.02.16;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 1344 від 28.12.15;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Першотравенський ремонтно-механічний заводВ» , м.Першотравенськ Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі №904/758/16

за позовом Приватного підприємства В«Торговий дім В«ГалпідшипникВ» , в особі Запорізької філії Торговий дім В«ГалпідшипникВ» , м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Першотравенський ремонтно-механічний заводВ» м.Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 153 316,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. (суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/758/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Першотравенський ремонтно-механічний заводВ» на користь Приватного підприємства В«Торговий дім В«ГалпідшипникВ» , в особі Запорізької філії Торговий дім В«ГалпідшипникВ» , 143 049,90 грн. основного боргу, 7 152,48 грн. пені , 1 387,39 грн. 3% річних, 3 290,14 грн. інфляційних втрат та 2 323,19 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності належними доказами у справі факту неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором поставки. В свою чергу, часткова відмова в позові спричинена помилкою позивача в розрахунку суми 3% річних.

Не погодившись з вищезгаданим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на неправомірності даного рішення, у зв'язку з чим за результатами апеляційного перегляду просить останнє - скасувати.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що факт порушення ним умов договору поставки належними доказами у справі не доведений. Зокрема, скаржник наполягає на неотриманні від позивача (постачальника) обумовлених п.4.3 правочину належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів, як-то: рахунку на оплату. Окрім того, апелянт наполягає на невірному визначенні судом дати поставки товару, адже всупереч вимогам п.4.7 договору, представником покупця (відповідача) дата приймання продукції на представлених суду в якості доказів видаткових накладних не зазначена. Відтак, на думку апелянта, строк оплати за договором в розумінні ст.233 ЦК України не настав, як наслідок, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення строку оплати поставленого товару - відсутні.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені в останній твердження повністю заперечує, наполягає на тому, що факт отримання відповідачем товару без жодних зауважень та заперечень щодо якості, кількості, комплексності тощо, підтверджений підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Датою ж поставки за умовами договору позивач вважає дату фактичної передачі товару покупцеві (відповідачу), тобто, дату видаткової накладної, оскільки ця дата повністю збігається з датою фактичного приймання товару відповідачем (підтверджено підписом уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній та довіреністю на отримання ТМЦ). При цьому, позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо помилкового визначення ним початкової дати нарахування відповідачеві штрафних санкцій за порушення умов договору поставки та, відповідно, наявності помилки в розрахунку суми 3% річних. Таким чином, за результатами апеляційного перегляду позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

26.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський Ремонтно-Механічний Завод" (далі-покупець) та Приватним підприємством Торговий дім "Галпідшипник", в особі Запорізької філії Торговий дім "Галпідшипник" (далі-постачальник) було укладено договір поставки №266-ПЗ-ДЦ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (в подальшому продукція), в асортименті, кількості та в строк, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Покупець, в свою чергу, згідно п.1.2 договору, зобов'язується прийняти та сплатити поставлену продукцію в його власність продукцію.

Поставка продукції здійснюється партіями та в асортименті, за цінами та якісними характеристиками, і в строки. Погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони врозуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість та/або одними товаросупровідними документами (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору, визначено, що умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов, що містяться в даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. У разі, якщо сторони в Специфікації передбачили інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюються положеннями, погодженими сторонами у відповідній Специфікації.

Згідно з пунктом 4.3 договору, на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок; податкову накладну; товаротранспортну накладну; видаткову накладну; сертифікат якості заводу виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (у випадку, якщо отримання даного документа законодавцем визнано обов'язковою); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4 даного договору.

Документи (крім податкової накладної), постачальник зобов'язується надати покупцю разом з поставленою продукцією.

У випадку постачання продукції без товаросупровідних документів, що перешкоджатиме здійснення приймання продукції за якістю, кількістю, асортименту, комплектності, Покупець має право відмовитись від отримання поставленої продукції. В такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 даного договору (п.4.4).

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

В той же час, якщо постачання продукції здійснюється автомобільним транспортом, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній (пункт 4.7 договору).

Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки та належної якості, кількості, комплектності, асортименті, строк, з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п.4.8 договору).

Відповідно до п.8.1, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2016р. включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань. Дострокове розірвання даного договору допускається виключно за згодою обох сторін. Договір вважається розірваним після завершення всіх розрахунків між сторонами.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 26.06.2015р. сторонами підписано специфікацію, згідно з якою погоджено постачання продукції (підшипник 32044Т165Х/DBC340) у кількості 1 штука, загальною вартістю 143 049,60 грн. з ПДВ. Строк поставки до 10.08.2015р.

Пунктом 2 специфікації, сторонами погоджено умови оплати, згідно яких, оплата здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

Умови поставки: DDP ("Інкотермс-2010"), склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський Ремонтно-Механічний Завод", м.Першотравенськ (п.3 специфікації).

На виконання умов договору та зазначеної вище специфікації до нього, постачальник здійснив поставку товару покупцеві на загальну суму 143 049,60 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей №4301 від 04.08.2015р. (а.с.20).

В той же час, відповідач (покупець) умови договору щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару - не виконав (докази зворотного відсутні), що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Саме за результатами вирішення даного спору господарським судом першої інстанції було прийнято рішення від 22.03.2016р. про часткове задоволення позовних вимог, яке є предметом апеляційного перегляду.

Вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства України, колегія суддів виходила з наступного:

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.610 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку (ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Пунктом 6.8 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Таким чином, як встановлено судом під час провадження у справі, з огляду на порушення відповідачем умов договору поставки щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивачем останньому було нараховано неустойку у вигляді пені за період прострочення з 04.10.2015р. по 31.01.2016р., розмір якої, з урахуванням обмежень встановлених п.6.8 правочину (тобто, не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції), становить 7 152,48 грн. (143049,60х5%=7 152,48 грн.).

Окрім того, у відповідності з вимогами ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, позивачем відповідачеві нараховано також 3% річних за період прострочення з 04.10.2015р. по 31.01.2016р. у розмірі 1 399,14 грн.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, дійсно, останнім днем оплати товару, отриманого за накладною №4301 від 04.08.2015р., є 03.10.2015р. (60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції, п.2 специфікації від 26.06.2015р.)

Відтак, прострочення платежу слід рахувати з наступної за останнім днем оплати датою - 04.10.2015р.

Між тим, з урахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, враховуючи, що 04.10.2015р. є вихідним днем, днем закінчення строку слід вважати перший за ним робочий день, а саме, 06.10.2015р.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи, сума нарахованих відповідачеві 3% річних підлягає стягнення частково, а саме, в сумі 1 387,39 грн. за період прострочення з 06.10.2015р. по 31.01.2016р.

Щодо розміру нарахованої пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що при нарахуванні даного виду неустойки позивачем було враховано встановлені п.6.8 договору обмеження (тобто, не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції), помилкове ж визначення останнього дня оплати товару, та, відповідно, початку прострочення виконання зобов'язання, на правильність суми заявленої до стягнення пені не вплинуло.

Окрім того, в позовній заяві позивач вимагав стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання з жовтня 2015р. по січень 2016р. в розмірі 3 290,14 грн. В той же час, після перерахунку господарським судом відповідно до приписів п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" заявленої суми інфляційних, встановлено, що розрахована судом сума інфляційних втрат є більшою від заявленої позивачем до стягнення, у зв'язку з чим за відсутності у суду права на збільшення суми позову за власною ініціативою, позовні вимоги в цій частині підлягає задоволенню в межах заявленої суми позовних вимог, а саме, в розмірі 3 290,14 грн.

З огляду на викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу доведеності наявними у справі первинними документами факту порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 143 049,60 грн. - основного боргу, 7 152,48 грн. - пені, 1 387,39 грн. - 3% річних та 3 290,14 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог позивачеві обґрунтовано відмовлено.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач сам факт поставки йому товару позивачем не заперечує, пояснюючи невиконання ним грошових зобов'язань за договором поставки (відсутність правових підстав для оплати) недотриманням позивачем (постачальником) передбачених договором умов постачання товару, а саме, ненаданням позивачем повного пакету товаросупровідних документів, зокрема, рахунку, а також, відсутністю встановленої саме відповідачем дати поставки товару на видатковій накладній.

В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що рахунки-фактури на оплату, саме неотримання яких останній вважає підставою для невиконання ним взятого на себе за договором поставки грошового зобов'язання, за своїм призначенням ознакам первинного документа не відповідають (оскільки ними не фіксується будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції), а мають лише інформаційний характер.

Фактично, рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Тоді як факт отримання товарів (послуг) має бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг). (Лист ДФС від 28.09.2015 № 9062/Б/99-99-17-02-02-14 ; листи Мінфіну України від 27.11.2006р. №31-34000-20-23/25136 , від 09.07.2007р. №31-34000-20/23-4579/480 та від 30.05.2011р. №31-08410-07-27/13794 ).

Отже, як вже встановлено вище, факт отримання відповідачем товару без жодних заперечень та зауважень щодо якості, кількості та комплектності, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, такими, як договір поставки №266-ПЗ-ДЦ від 26.06.2015р., специфікація від 26.06.2015р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №579 та видаткова накладна №4301 від 04.08.2015р., яка належним чином підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками обох сторін. (а.с.10-21).

Що ж до невірного, на думку відповідача, визначення дати поставки продукції, колегія суддів зазначає, що, оскільки товар був поставлений відповідачеві автомобільним транспортом, то, згідно п.4.7. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній, тобто, 04.08.2015р.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстави для його зміни чи/або скасування у апеляційної інстанції - відсутні.

Натомість, викладені в апеляційній скарзі доводи в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними, спростованими наявними у справі доказами та такими, що спрямовані на уникнення виконання взятих на себе за договором зобов'язань з оплати товару.

У підсумку, згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, враховуючи результат вирішення спору, вірним слід визнати покладення судового збору на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 2 323,19 грн. В свою чергу, згідно зі ст.49 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі №904/758/16 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Першотравенський ремонтно-механічний заводВ» - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.06.2016р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов