Постанова

від 30.11.2010 по справі 18/76

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2010 р. Справа № 18/76

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бабакова Л.М., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

кредитора - не з'явився,

боржника -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Полтаві (вх. № 3957П/2-5) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. у справі № 18/76

за заявою Державної податкової адміністрації у м. Полтаві

до ОСОБА_1 підприємства "Юніс", м. Полтава

про визнання банкрутом ,-

встановила:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2010 р. у справі № 18/76 (суддя Паламарчук В.В.) припинено провадження у даній справі про визнання банкрутом Приватне підприємство "Юніс".

Ініціюючий кредитор - Державна податкова адміністрація у м. Полтаві, не погодився з зазначеною ухвалою суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. у справі № 18/76 скасувати та прийняти нове рішення, яким справу направити до господарського суду Полтавської області на подальший розгляд. При цьому апелянт вважає, що обставини викладені господарським судом у судовому рішенні не відповідають обставинам справи. Висновки зроблені судом законодавчо не обґрунтовані. Як стверджує апелянт, податковий борг, відповідно до податкового законодавства, складається з податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності. Скаржник посилається на те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1. ст.. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п. 4.2. та 4.3. цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Заявник скарги стверджує, що такі докази узгодження Державної податкової адміністрації у м. Полтаві додано до заяви про визнання ОСОБА_1 підприємства "Юніс" банкрутом, натомість судом першої інстанції припинено провадження у даній справі без належних на це підстав.

Боржник відзиву на апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Полтаві не надав, його уповноважений представник у судове засідання 25.11.2010 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Державної податкової адміністрації у м. Полтаві у судове засідання 25.11.2010 р. також не з'явився та на адресу апеляційного суду від Державної податкової адміністрації у м. Полтаві надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності її представника.

Враховуючи клопотання заявника апеляційної скарги, а також те, що сторони у справі були повідомлені про час та місце розгляду даної справи належним чином, але в судове засідання не з'явилися, боржник про причини неявки суд не повідомив, судова колегія вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається за відсутності представників кредитора та боржника, за наявними матеріалами у справі, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

26.10.2010 р. оскаржуваною ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. припинено провадження у даній справі у зв'язку з тим, що суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора -ДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування". Як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, заборгованість боржника перед кредитором складає 1190,00 грн., яка виникла за штрафними санкціями по податку на прибуток, по комунальному податку та по єдиному податку, тому підстави для порушення справи про банкрутство відсутні, а провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

У відповідності до п.3 статті 6 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають, не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

У відповідності до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства боржника" (встановлює спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою) та передбачає саме "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. З ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У підготовчому засіданні суд має перевіряти наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

У разі якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , справа про банкрутство підлягає припиненню.

Стаття 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» дає визначення термінів, які вживаються з метою цього Закону.

Так, неплатоспроможність це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами , в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно -правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками( учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість боржника ОСОБА_1 підприємства "Юніс" перед Державною податковою адміністрацією у м. Полтаві на момент звернення останньої до господарського суду становила 1190,00 грн., яка виникла з наданих ініціюючим кредитором документів, а саме:

- актів перевірок №793/15-139/24393903 від 04.06.2009р., №1061/15-139/24393903 від 28.08.2009р., №3200/15-01/24393903 від 02.12.2009р. та податкових повідомлень - рішень №0008171501/0 від 24.06.2009р., №0012841501/0 від 16.10.2009р., №0000261501/0 від 15.01.2010р. за штрафними санкціями на суму 510,00 грн.;

- акту перевірки №00742-1505-24393903 від 15.09.2009р. та податкового повідомлення-рішення №0006431505 від 15.09.2009р. за штрафними санкціями на суму 340,00 грн.;

- актів перевірок №000197/1503/24393903 від 30.10.2008р.,

№000164/1503/24393903 від 02.04.2009р. та податкових повідомлень-рішень №1532371503 від 15.12.2008р., №0002291503 від 18.05.2009р. за штрафними санкціями на суму 340,00 грн.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14.і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" та не підлягає сплаті.

Таким чином, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що нараховано за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора -ДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 підприємства "Юніс", у зв'язку з відсутністю правових підстав для порушення процедури банкрутства стосовно підприємства боржника.

У зв'язку з чим вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності до матеріалів справи, фактичним обставинам та чинному законодавству.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі необґрунтовані і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду по даній справі, через що ухвала господарського суду Полтавської області від 26.10.2010р. у справі № 18/76 залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, ст.106 ГПК України,-

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Полтаві залишити без задоволення.

Ухвалу господарського Полтавської області від 26.10.2010р. у справі № 18/76

залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови підписано 29.11.2010 р.