Ухвала

від 15.06.2016 по справі 642/7908/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 642/7908/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1787/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Акопян В.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення грошових коштів, трьох процентів річних та пені.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, просив остаточно з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 55 080,00 грн. основного зобов'язання, 765,08 грн. - 3% річних, 4 410,90 грн. - пені за кожен день прострочення та 10 000 грн. - витрат на правову допомогу і проїзд на судове засідання.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 06.08.2015 року ОСОБА_3 відправив посилку через ТОВ «Нова пошта» з м.Харкова до м.Хмельницького. Відповідно до інформації на сайті відповідача грошові кошти були сплачені отримувачем посилки та направлялися до м.Харкова, орієнтовний термін прибуття 17.08.2015 року. Однак відповідачем грошові кошти не повернуто, відповіді на звернення та претензії позивача від 17.08.2015 року та 25.08.2015 року не надано.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 30 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що дізнався про вилучення грошових коштів слідчим та місцезнаходження вантажу а також ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів тільки на судовому засіданні 2 березня 2016 року. Отже, він не мав можливості оскаржити дії слідчого. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2015 р. ТОВ "Нова Пошта" у ОСОБА_3 за його адресою: м. Харків вул. Фонвізіна, 19 було прийнято вантаж, який перевозився на підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень та товарно-транспортних накладних № 10013267565 та № 10013267534.

Вантаж згідно ТТН № 10013267565 від 12.08.2015 року оголошеною вартістю 27 540 грн. фактичною вагою 50 кг., призначено для вручення у відділенні № 1 м.Хмельницького ОСОБА_4 Відправник в описі відправлення вантаж визначив як скотч. Додаткова послуга: зворотна доставка на суму 27 540 грн.

Вантаж згідно Т ГН № 10013267534 від 12.08.2015 року оголошеною вартістю 27 540 грн. фактичною вагою 50 кг., призначено для вручення у відділенні № 1 м. Хмельницького ОСОБА_4 Відправник в описі відправлення визначив вантаж якскло. Додаткова послуга зворотна доставка на суму 27 540 грн.

Вантаж за ТТН №10013267565 та №10013267534 доставлено за призначенням і 13.08.2015 року видано у відділенні № 1 м. Хмельницького одержувачу ОСОБА_4, яка пред'явила НОМЕР_1.

У якості зворотної доставки від ОСОБА_4 прийнято дві суми по 27 540 грн., одержувачем яких визначено ОСОБА_3 та створено декларації на пересилання, поштових відправлень та поштових переказів № 59000125213633, № 59000125213483, № 59000125214578,59000125214578.

14.08.2015 року у відділенні № 1 м. Хмельницького на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 14.08.2015 року про надання тимчасового доступу до речей та документів слідчим СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області лейтенантом міліції Онуфрієвою О.Л. проведено вилучення зворотної доставки за ТТН № 10013267565 та № 10013267534 а саме декларації на пересилання поштових відправлень та поштових переказів №59000125213633, №59000125213483, №59000125214578, №59000125214578.

Про проведене вилучення, слідчим складено протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14.08.2015 року і опис речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Окрім того, перевізником вжито заходів, щодо інформування отримувача про місцезнаходження вантажу, який, з його слів, є його власністю для реалізації можливості оскарження дій слідчого до суду. Ні відправником, ні позивачем дії слідчого не оскаржувались.

Суд першої інстанції встановивши наведене, повно і всебічно дослідивши надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на законі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно п.8.1. Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень. Сторони не несуть відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов'язків, якщо таке невиконання (неналежне виконання) відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору).

Пунктом 8.2. цього ж договору обставинами непереборної сили (форс-мажором) згідно з Договором вважаються стихійні явища природного характеру (повені, землетруси, снігові заметілі, ожеледиця, значне зниження або підвищення температури повітря та інші природні лиха), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна або воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки тощо), дії або нормативні вимоги органів державної влади та інші обставини, що перебувають поза контролем і волею Сторін, відбулися після набрання чинності Договором, безпосередньо впливають на дії Сторін та унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Наведений правовий висновок зроблений Верховним Судом України у справі №6-2086цс15 від 23 березня 2016 року.

У справі, що розглядається вибуття вантажу (грошових коштів) з володіння перевізника сталося внаслідок його вилучення уповноваженою особою слідчого органу на підставі відповідного судового рішення, що слід розцінювати як обставину, настанню якій перевізник об'єктивно не міг запобігти, усунення цієї обставини також не залежало від перевізника.

Твердження апеляційної скарги про обов'язок відповідача вжити заходів щодо повернення йому вантажу (грошових коштів) шляхом оскарження дій слідчого гуртується на хибному тлумачення положень глав 15,16,17 КПК України.

Окрім того, як слідує з наданої суду апеляційної інстанції світлокопії ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного Хмельницької області від 21 серпня 2015 року, вилучені у ТОВ «Нова пошта» грошові кошти у сумі 55 080 грн. повернуті власнику - ТОВ «Хмельницьк Уніком», яке видало ці кошти ОСОБА_4 Отже, виходячи з принципу добросовісності виконання зобов'язань (п.6 ч.1 ст.3, ст.526 ЦК України) саме ТОВ «Хмельницьк Уніком» або ж ОСОБА_4 мали повідомити ОСОБА_3 про події, що сталися, та вжити необхідні заходи для належного виконання зобов'язань.

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача коштів є безпідставними.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді П.С. Абрамов

В.І.Акопян

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов