Постанова

від 30.05.2016 по справі 808/1335/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року (12 год. 40 хв.) Справа № 808/1335/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного малого підприємства «АЛОІНС» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Приватного малого підприємства «АЛОІНС» (далі іменується - позивач, ПМП «АЛОІНС») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201 та №0001892201.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.11.2015 ПМП «АЛОІНС» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 27.11.2015 на суму 239337, 50 грн.; № НОМЕР_2 від 27.11.2015 на суму 850000,00 грн.; № НОМЕР_3 від 27.11.2015 на суму 25354,00 грн. (зменшення суми від'ємного значення); № НОМЕР_4 від 27.11.2015 у сумі 200022,00 грн. (зменшення суми від'ємного значення), за яким підприємству проведені донарахування та зменшення від'ємного значення. Всі вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної виїзної планової перевірки ПМП «АЛОІНС», про що складено акт № 134/08-29-22-0108/20479751 від 11.11.2015. Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства ПМП «АЛОІНС», зазначені у висновках акту перевірки. ПМП «АЛОІНС» подало свої зауваження-заперечення до акту перевірки, на які було отримано відповідь згідно якої вбачається, що перевіряючі вважають висновки зроблені на підставі акту перевірки правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства. Позивач не погодившись з висновками перевіряючих подав скаргу до ГУ ДФС у Запорізькой області на вищезазначені податкові повідомлення рішення. Рішенням ГУ ДФС у Запорізькой області про результати розгляду первинної скарги у задоволені скарги відмовлено у повному обсязі. ПМП «АЛОІНС» не погодившись з висновками викладеними у скарзі звернулося з відповідною скаргою до ДФС України, яке Рішенням про результати розгляду скарги №8370/6/99-99-10-01-01-25 від 14.04.2016 у задоволені скарги відмовило у повному обсязі. Позивач не погоджується з висновками, викладеними у рішенні про результати розгляду первинної скарги та висновками, викладеними в Акті перевірки, а як наслідок і з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, які зроблені на підставі акту перевірки. Вважає, що висновки перевірки суперечать реальним обставинам та зроблені з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_1 Матеріали справи містять письмові заперечення від 30.05.2016 вх. №16596, в яких, зокрема, зазначено про те, що, в порушення підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України підприємством до складу витрат по рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, віднесено операції з придбання у ПАТ «Ферротрейдінг» послуг з передпродажної підготовки товару придбаного у ВАТ «Запорізькій абразивний комбінат», по якій не підтверджено факт здійснення та необхідність операції, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 1 000 109 грн. Вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також зазначає, що ПМП «АЛОІНС» всупереч вимог Податкового кодексу України зареєстрована податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних складена з порушеннями, які не надають права на включення податкових накладних до складу податкового кредиту у сумі 200 000 грн. у травні 2014 року; у сумі 200 000 грн. у червні 2014 року; у сумі 280 000 грн. у серпні 2014 року. Таким чином, на думку відповідача, позивачем допущено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 680 000,0 грн., у тому числі по періодах: травень 2014 року у сумі 200 000,0 грн.; червень 2014 року у сумі 200 000,0 грн.; серпень 2014 року у сумі 280 000,0 грн. З урахуванням вищезазначеного, вважає, що висновки викладені у акті документальної планової перевірки ПМП «АЛОІНС» є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначає, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки відносно встановлених порушень та не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи вимоги частини першої статті 41 КАС України, відповідно до якої уразі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПМП «АЛОІНС» (код ЄДРПОУ 20479751) зареєстроване 19.11.1993 Запорізьким міським управлінням юстиції за № 11031200000007705 (а.с. 157).

Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна планова виїзна перевірка ПМП «АЛОІНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складений акт № 134/08-29-22-0108/20479751 від 11.11.2015, яким встановлені порушення:

1) пункту 138.2, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, підпунктів 138.10.3 та 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями, в результаті чого:

занижено податок на прибуток всього на суму 191 470 грн., в тому числі по періодам:

- три квартали 2012 року - 12 212 грн.;

- 2012 рік на суму 6 887 грн.;

- 2014 рік на суму 184 583 грн.

завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього на суму 25 354 грн., у тому числі:

- за 2012 рік на суму 25 354 грн.;

2) підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 680 000,0 грн., у тому числі по періодах:

- травень 2014 року у сумі 200 000,0 грн.;

- червень 2014 року у сумі 200 000,0 грн.;

- серпень 2014 року у сумі 280 000,0 грн.;

завищено рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ у сумі 200 022 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ПМП «АЛОІНС» подало письмові зауваження-заперечення вих. №13-11/15 від 13.11.2015.

За результатами розгляду заперечень ПМП «АЛОІНС», ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надало письмову відповідь на заперечення до акту перевірки від 11.11.2015 № 134/08-29-22-0108/20479751, в якій заперечення залишені без задоволення.

27 листопада 2015 року, на підставі висновків Акту перевірки від 11.11.2015 № 134/08-29-22-0108/20479751, контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення: №0001862201 про збільшення ПМП «АЛОІНС» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 239337,50 грн., в тому числі 191 470,0 грн. за основним платежем та 47 867,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001872201 про збільшення ПМП «АЛОІНС» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 850000,0 грн., в тому числі 680000,0 грн. за основним платежем та 170000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001882201 про зменшення ПМП «АЛОІНС» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 354 грн.; №0001892201 про зменшення ПМП «АЛОІНС» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200022 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України, які своїми Рішеннями залишили податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201, №0001892201 без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201, №0001892201, ПМП «АЛОІНС» звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).

Стосовно підстав для формування витрат та податкового кредиту ПМП «АЛОІНС» по операціям з ПрАТ «Ферротрейдінг» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування ПМП «АЛОІНС» податкових зобов'язань стали висновки перевіряючих про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з таким контрагентом ПМП «Алоінс», як ПрАТ «Ферротрейдінг» (код СДРПОУ 31612766) за договором № 13 від 10.11.2014 щодо придбання послуг з передпродажної підготовки товару.

Дані висновки ґрунтуються на наступних твердженнях перевіряючих, відображених в Акті перевірки:

- щодо операції з придбання у ПрАТ «Ферротрейдінг» послуг з передпродажної підготовки товару не підтверджено факт здійснення та необхідність операції (стор. 5 Акту перевірки);

- феросиліцій МФС-10, що був придбаний у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» та у подальшому був реалізований «ALLOYS» OU, Таллінн, Естонія, відповідав одним і тим же показникам якості та ТУ У 3.02-00222226-017-97, як при придбанні, так і при його реалізації, що унеможливлює підтвердження факту придбання послуги з передпродажної підготовки у ПрАТ «Ферротрейдінг» (стор. 8 Акту перевірки);

- всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ПМП «АЛОІНС» по взаємовідносинам з ПрАТ «Ферротрейдінг» за грудень 2014 року складені з порушенням вимог статті З Закону № 996, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ. Перевіркою встановлено не підтвердження факту надання послуг на адресу ПМП «АЛОІНС». Тобто, такі роботи не надавалися та фактично не відбувались. У зв'язку з чим податкові накладні та акти виконаних робіт не мають юридичної сили первинних документів (стор. 20-21 Акту перевірки).

При цьому, перевіряючі у Акті перевірки належно та чітко відображають факт укладання договору ПМП «АЛОІНС» з ПрАТ «Ферротрейдінг», але не надають йому належної правової оцінки. Податковий орган в Акті перевірки зазначає та визнає факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку ПМП «АЛОІНС» господарських операцій з отримання робіт/послуг від контрагента на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт/наданих послуг, банківських виписок, тощо), які були надані та перевірені під час перевірки.

Як вбачається зі сторінки 5 акту перевірки, протягом перевіряємого періоду ПМП «АЛОІНС» здійснював придбання МФС10 у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат». МФС10 це феросиліцій марки 10, малогабаритний кусковий низько кремнієвий.

Так, як встановлено судом, 10 листопада 2014 року між ПрАТ «Ферротрейдінг» (далі - виконавець) та ПМП «АЛОІНС» (далі - замовник) укладено договір послуг №13 (до якого в подальшому були внесені зміни відповідно до додаткової угоди №1 від 03.12.2014), у відповідності з умовами якого виконавець зобов'язується виконати послуги з передпродажної підготовки товару, а саме:

- дроблення товару;

- сортировка товару;

- перегрузка товару у ковш;

- сушка товару;

- погрузка товару на автомобіль та інше.

На виконання умов договору №13 від 10.11.2014, ПрАТ «Ферротрейдінг» видано наказ №326/1 від 10.11.2014 (а.с. 20), яким наказано провести передпродажну підготовку товару МФС10 у стислі терміни в кількості 3,5 тони для подальшої реалізації власником товару ПМП «АЛОІНС». До переліку робіт включено розбивку маси, що «схопилася льодом», на окремі фракції МФС 10; сушку товару; сортування товару по фракціям; пакування в короби (технологічну тару); перевезення по підприємству для зважування, формування окремими автомобільними партіями; навантаження на автомобілі та інше. Для виконання робіт залучені робочі денних змін, спецтехніку.

03 грудня 2014 року між замовником та виконавцем складено акт №Ф-00000188 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 19) про те, що виконавцем були проведені роботи з передпродажної підготовки товару згідно з договором №13 від 10.11.2014 у кількості 3083, 425 т на загальну суму 1 000 108,90 грн (без ПДВ).

03 грудня 2014 року ПрАТ «Ферротрейдінг» складено звіт (а.с. 21) відповідно до якого за період з 14 листопада 2014 року по 26 листопада 2014 року були проведені наступні роботи: розбивка маси, що «схопилася льодом», на окремі фракції МФС 10 в кількості 3083, 425 т; сушка товару, переміщення в ПСК; сортування по фракціям; пакування в короби (технологічну тару); перевезення по підприємству для подальшого зважування формування окремими автомобільними партіями; навантаження на автомобілі. Для виконання робіт залучались робочі денних змін відповідно до табелю виходів, техніка.

Викладені обставини підтверджуються також письмовими поясненнями заступника голови правління з виробництва ПрАТ «Ферротрейдінг», наявними в матеріалах справи.

На виконання умов договору складена податкова накладна від 03.12.2014 на загальну суму 1 200 130,68 грн. (у тому числі ПДВ 200 021, 78 грн).

Оплата за проведені роботи здійснена безготівковими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями №810 від 26 грудня 2014 року, №805 від 24 грудня 2014 року, №803 від 23 грудня 2014 року, №804 від 23 грудня 2014 року, №800 від 22 грудня 2014 року.

Крім того, факт виконання робіт з передпродажної підготовки підтверджується письмовими поясненнями працівника ПМП «АЛОІНС» ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи. Згідно з вказаними поясненнями, необхідність укладання договору була викликана тим, що у підприємства планувався значний контракт на відвантаження товару (феросиліцію) на закордонного контрагента. Зазначений товар перебував на зберіганні на відкритій площадці на території заводу ПрАТ «Ферротрейдінг». У зв'язку з погодними умовами (товар злежався та «прихопився» від дощів та заморозків), крім того, для доставки товару на завантаження до порту необхідно було його завантажити у вантажний транспорт. Оскільки замовник вимагав приведення товару у невологий та єдино образний стан (вологість повинна бути меншою та фракційність більш єдино образною з меншими допусками), а у ПМП «АЛОІНС» немає необхідної техніки для навантаження та просушки, підприємство звернулось з цим питанням до ПрАТ «Ферротрейдінг», на території якого перебував на зберіганні товар. Менеджер ПМП «АЛОІНС» ОСОБА_2 безпосередньо бачила виконання (здійснювала контроль) робіт з боку працівників ПрАТ «Ферротрейдінг». Претензій з боку ПМП «АЛОІНС» у зв'язку з чим після проведення робіт між підприємствами укладено акт виконаних робіт.

У бухгалтерському обліку ПМП «АЛОІНС» операція щодо послуги з передпродажної підготовки товару відображена проводкою:

- Дт 93 «Витрати на збут» - 1 000 108, 90 грн.;

- Дт 644 «Податковий кредит» - 200 021, 78 грн.;

Кт 631 «розрахунки з вітчизняними покупцями» - 1 200 130, 68 грн.

У податковому обліку вищенаведена операція відображена у складі Витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 41), перевіркою встановлено, що МФС-10 стосовно якого по документам було здійснено передпродажну підготовку реалізовано на «ALLOYS» OU, Таллин, Єстонія, згідно контракту №2810/2014 під 28.10.2014, ВМД 504050000/2014/301819. 29.12.2014 перетин кордону Миколаївська митниця.

Отже, понесені ПМП «Алоінс» витрати на комплекс заходів з передпродажної підготовки товарів напряму пов'язані з його господарською діяльністю, господарська операція оформлена належним чином, у тому числі із укладанням договору, акту виконаних робіт, податкової накладної, а отже, ПМП «Алоінс» правомірно сформувало податковий кредит та включило до складу витрат суми, сплачені за отримані послуги.

В Акті перевірки не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у ПМП «Алоінс» були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані послуги не пов'язані з господарською діяльністю, також перевіркою не виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, яка діяла до 01.01.2015), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів належать до витрат на збут (підпункту «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

З огляду на положення пунктів 138.2, 138.5 статті 138 ПК України ці витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та належать до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі іменується - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996 передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичну реальність вчинених операцій між ПМП «Алоінс» та ПрАТ «Ферротрейдінг» складені відповідно до вимог статті 9 Закону № 996.

Перевіряючі в Акті перевірки зазначають, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ПМП «Алоінс» по взаємовідносинам з ПрАТ «Ферротрейдінг» за грудень 2014 року не мають юридичної сили, оскільки складені з порушенням вимог статті З Закону № 996 (статті 21 Акту перевірки).

Слід зазначити, що статтею 3 Закону № 996 визначається мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

3. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Первинні документи не можуть порушувати мету бухгалтерського обліку. Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону № 996) та мають містити обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону № 996. Тобто первинні документи є підставами для здійснення записів в бухгалтерському обліку, мета якого визначена в ст. З Закону № 996.

У зв'язку з чим посилання перевіряючих на нібито факт складення первинних бухгалтерських документів з порушення вимог ст. З Закону № 996 є безглуздими, оскільки ст. З Закону № 996 не висуває вимог щодо порядку складання первинних документів, а лише визначає мету ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємством.

В Акті перевірки не наведено жодних конкретних порушень в оформленні первинних документів, на підставі яких ПМП «Алоінс» було відображено в бухгалтерському та податковому обліку послуги отримані від ПрАТ «Ферротрейдінг».

Припущення перевіряючих, що роботи не надавалися та фактично не відбувались не мають ніяких доказів.

Посилання перевіряючих в Акті перевірки на відсутність необхідності операції для господарської діяльності ПМП «Алоінс» є, по суті, оцінюванням господарської операції з точки зору її доцільності та раціональності для ПМП «Алоінс», що не відповідає компетенції контролюючого органу. Оцінка відсутності необхідності проведення господарської операції також не підтверджена жодними доказами.

В рамках здійснення податкового контролю відповідно до статті 62 ПК України податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності цих послуг, їх ефективності та практичного впливу на результат діяльності платника.

Перевіряючі посилаються в Акті перевірки на те, що підтвердження факту придбання послуги з передпродажної підготовки у ПрАТ «Ферротрейдінг» неможливе оскільки феросиліцій МФС-10, що був придбаний у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» та у подальшому був реалізований «ALLOYS» OU, Таллінн, Естонія, відповідав одним і тим же показникам якості та ТУ У 3.02- 00222226-017-97, як при придбанні, так і при його реалізації.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у даному разі акт приймання-передачі наданих послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції та у сукупності з договором про надання послуг № 13 від 10.11.2014 та Звітом ПрАТ «Ферротрейдінг» від 03.12.2014 дозволяє встановити види послуг, що були надані ПМП «Алоінс».

Окрім того, відсутність зміни якісних показників МФС-10 при придбанні та реалізації не може свідчити про нереальність операцій з придбання послуг з передпродажної підготовки. Передпродажна підготовка не передбачає зміну технічних, якісних та інших характеристик товарів. Такі зміни можуть відбуватися лише при переробці, доробці чи поліпшенні товару. Договір № 13 від 10.11.2014 між ПМП «Алоінс» та ПрАТ «Ферротрейдінг» передбачає надання саме послуг з передпродажної підготовки товару, а не послуг з переробки, доробки чи поліпшення товару. А тому констатація того, що якісні показники МФС-10 не змінилися не свідчить про відсутність реального надання послуг з передпродажної підготовки.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися лише на припущеннях перевіряючих.

Припущення перевіряючих не можуть бути підставами для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, зазначені вище законодавчі положення передбачають, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 того Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з норм ПК України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що у ПМП «Алоінс» наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання робіт/послуг, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат у склад додаткових витрат підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбані роботи/послуги були використані у власній господарській діяльності.

Складені ПрАТ «Ферротрейдінг» для ПМП «Алоінс» податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не спростовано факт наявності контрагента на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них статусу платників ПДВ.

Щодо твердження ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про те, що правочини вчинені між ПМП «Алоінс» та ПрАТ «Ферротрейдінг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 Цивільного кодексу України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 Цивільного кодексу України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи і працездатних дітей (частина шоста статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частина першою та другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів фіскальної служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Інший підхід потенційно надає можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, Акт перевірки не тільки не доводить умислу ПМП «Алоінс» на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в Акті перевірки, визначається законом як фіктивний (стаття 234 Цивільного кодексу України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договору, укладеного ПМП «Алоінс» з ПрАТ «Ферротрейдінг», недійсним - відсутні.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, відповідно до презумпції правомірності правочину, укладені ПМП «Алоінс» правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Необхідно відмітити, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в Акті перевірки не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів ПМП «Алоінс» актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, в Акті перевірки перевіряючими не вказані докази наявності між ПМП «Алоінс» і ПрАТ «Ферротрейдінг» умислу, спрямованого на порушення існуючого в державі громадського ладу чи моральних принципів; Акт перевірки не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що висновки податкового органу про безпідставне віднесення ПМП «Алоінс» до складу податкового кредиту сум ПДВ та до складу податкових витрат сум по господарській операції за договором № 13 від 10.11.2014 з ПрАТ «Ферротрейдінг» - є неправомірними.

Стосовно правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку у розмірі 680 000,00 грн., відображених у податкових накладних, виданих ПП «Інвест-Ресурсбуд» на адресу ПМП «Алоінс» суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємий період між ПП «Інвест-Ресурсбуд (Постачальник) та ПМП «Алоінс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №28/05 від 28.05.2014, відповідно до якого постачальник зобов'язаний у кількості та терміни, передбачені угодою, поставити феросиліцій МФС 10, який відповідає вимогам ТУ У 3.02-00222226-017-97.

Згідно умов вказаного договору, продавець на кожну партію товару передає покупцю наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості.

Таким чином, виходячи із умов договору від 28.05.2014 № 28/5 податкова накладна надавалась Покупцю у паперовому вигляді.

Як встановлено судом, на виконання умов договору ПМП «Алоінс» (та пізніше, до перевірки, були надані податкові накладні): №80 від 29.05.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ У3.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №5 від 12.06.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №20 від 05.08.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1400 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.).

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Як вбачається зі сторінки 19 акту перевірки фіскальний орган робить висновок стосовно того, що отримані податкові накладні від ПП «Інвест-Ресурсбуд» (Продавець) на адресу ПМП «Алоінс» (Покупець) відповідно до договору купівлі-продажу № 28/5 від 28.05.2014 не дають право на нарахування податкового кредиту на загальну суму 680 000,00 грн.

В акті перевірки вказується, що ця сума підтверджується наступними податковими накладними та у яких наводиться інша номенклатура поставлених товарів: №80 від 29.05.2014 (Феросиліцій ФС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №5 від 12.06.2014 (Феросиліцій ФМС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №20 від 05.08.2014 (Феросиліцій ФМС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1400 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.).

Тобто, номенклатура поставлених товарів, вказана у податкових накладних, які знаходяться на підприємстві та були надані до перевірки, не відповідає номенклатурі поставлених товарів у податкових накладних, вказаних перевіряючими на сторінці 19 Акту перевірки.

За висновком перевіряючих саме такі дані стосовно номенклатури поставлених товарів, відображені у податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Починаючи із 01.01.2012 податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень, при їх виписці повинні бути зареєстровані у в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі іменується - Порядок № 1246), вказується, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого тахограмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 з метою отримання інформації, що міститься у ЄРНН, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у ЄРПН, видається:

- про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з ЄРПН;

- про податкову накладну, до якої на дату надходження такого запиту зареєстровано розрахунок коригування, - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування;

- про розрахунок коригування до податкової накладної - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування.

Державна податкова служба після надходження від покупця запиту в електронній формі проводить його розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою.

Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з ЄРПН, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

Таким чином, незважаючи на те, що податкова накладна складена у паперовій формі, така податкова накладна підлягала реєстрації у ЄРПН на вимогу пункту 201.10 ПК України та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Крім того, ПК України (у редакції до 01.01.2015) передбачено обов'язок тільки продавця на отримання підтвердження прийняття його податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних.

Покупець при намірі отримати інформацію стосовно реєстрації продавцем податкової накладної у ЄРПН, може отримати тільки витяг з Реєстру, яким буде підтверджено/чи не підтверджено факт реєстрації такої податкової накладної та проведена перевірка ідентичності електронного цифрового підпису із підписом на паперовому носії.

При цьому саму податкову накладну покупець не отримує. Таке отримання можливе тільки у разі, якщо покупець та продавець домовились про видачу податкової накладної в електронній формі за умови виконання нормативно-правових актів з питань електронного документообігу.

Тобто, у зв'язку із не встановленням у 2014 році діючим законодавством механізму перевірки інформації у податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, ПМП «Алоінс» об'єктивно не мало змоги перевірити податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН не тільки від продавця ПП «Інвест-Ресурсбуд», але і від будь-яких інших продавців.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України видані продавцем ПП «Інвест-Ресурсбуд» податкові накладні є підставою для нарахування сум податку, що були віднесені до податкового кредиту. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається із умов договору від 28.05.2014 № 28/05 ПМП «Алоінс» та ПП «Інвест- Ресурсбуд» домовились про отримання податкової накладної у паперовому вигляді. При отриманні податкової накладної ПМП «Алоінс» здійснило всі належні дії для перевірки податкової накладної, які передбачені пунктом 13 Порядку № 1246, а саме отримало інформацію про підтвердження факту реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідність цифрового електронного підпису підпису, вказаному на паперовому носії.

Таким чином, після отримання податкових накладних від ПП «Інвест-Ресурсбуд» та перевірки даних щодо реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, ПМП «Алоінс» мало всі законні підставі на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних на загальну суму 680 000,00 грн., а саме:

- від 29.05.2014 № 80 на суму 200 000,00 грн.;

- від 12.06.2014 № 5 на суму 200 000,00 грн.,

- від 05.08.2014 № 20 на суму 280 000,00 грн.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником датків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Враховуючи те, що перевіряючими не враховані податкові накладні, надані під час перевірки ПМП «Алоінс» на підставі пункту 44.7 статті 44 ПК України надавались у якості додатків до зауважень (заперечень) копії податкових накладних: від 29.05.2014 № 80 на суму 200 000,00 грн., від 12.06.2014 № 5 на суму 200 000,00 грн., від 05.08.2014 № 20 на суму 280 000,00 грн.

Крім цього суд звертає увагу на те, що відповідно до підпунктів 83.1.1 - 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України, під час перевірки посадові особи контролюючих органів у якості підстави для висновків використовують: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як було наголошено вище, ПМП «Алоінс» до перевірки були надані податкові накладні від 29.05.2014 № 80 на суму 200 000,00 грн., від 12.06.2014 № 5 на суму 200 000,00 грн., від 05.08.2014 №20 на суму 280 000,00 грн., які на підставі підпункту 83.1.1 ПК України повинні були використати перевіряючі для висновку.

Фактично перевіряючими використана інформація із Єдиного реєстру податкових накладних, яка на підставі підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України відноситься до інших матеріалів. Але на вимогу ПК України така інформація повинна бути отримана в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1246 цей порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПАУ від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (далі - Інструкція № 233) також визначено, що ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

У статті 20 ПК України також не передбачено право податкового органу на отримання інформації із Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом для проведення перевірок платників податків.

Таким чином, ні ПК України, ні Порядок № 1246 та Інструкція № 233 не передбачають можливості отримання інформації із Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно, документи, наведені перевіряючими на сторінці 19 Акту перевірки, а саме податкові накладні, отримані із Єдиного реєстру податкових накладних, не можуть бути використані у якості підстави для висновків.

Зважаючи на вищесказане, ГІМП «Алоінс» мало всі законні підстави на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних на загальну суму 680 000,00 грн., а саме: від 29.05.2014 № 80 на суму 200 000,00 грн., від 12.06.2014 № 5 на суму 200 000,00 грн., від 05.08.2014 № 20 на суму 280 000,00 грн.

Слід також зазначити, що ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201, №0001892201, прийняті Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного малого підприємства «АЛОІНС» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201 та №0001892201.

Присудити на користь Приватного малого підприємства «АЛОІНС» (код ЄДРПОУ 20479751) 19 725 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39488184).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко