Постанова

від 07.06.2016 по справі 910/10168/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 910/10168/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" на рішеннявід 03.12.2015 господарського суду міста Києва та на постанову від 16.03.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/10168/13 господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" простягнення 191142,19 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаОСОБА_4 (дов. від 14.06.2013 № 2380); відповідачаКонончук З.В. (дов. від 29.03.2016 № б/н); ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" (надалі - ТОВ "Слайсинг", відповідач) про стягнення частини вартості майна товариства у розмірі 220311, 80 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10168/13 (суддя Сівакова В.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Слайсинг" на користь ОСОБА_4 141 479,00 грн. основного боргу, 41 453,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 8 209,66 грн. - 3 % річних, 3 822,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 910/10168/13 (колегія суддів: Жук Г.А. - головуючий, судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г.), апеляційну скаргу ТОВ "Слайсинг" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/10168/13 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10168/13 змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з ТОВ "Слайсинг" на користь ОСОБА_4 141 035,17 грн. основного боргу, 41 253,23 грн. інфляційних втрат, 8 183,90 грн. - 3 % річних, 3 809,44 грн. судового збору та 4 147,01 грн. витрат, сплачених на проведення судової будівельно-технічної експертизи; в задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Слайсинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, і зокрема, положення частини 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські твариства", порушено норми процесуального права, оскільки не застосовано положення ст. 41 ГПК України, з урахуванням яких невірно визначено вартість майна (без призначення експертизи) на дату виходу учасника з товариства, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

06.06.2015 відповідачем - ТОВ "Слайсинг" подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача, який оскаржує дані судові акти в порядку касації, в день розгляду справи буде знаходитися за кордоном, проте бажає взяти участь у розгляді справи.

Враховуючи наведені відповідачем обставини, зважаючи на процесуальні підстави для відкладення справи наведені у ст. 77 ГПК України, та з огляду на передбачені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене представником відповідача клопотання підлягає відхиленню, оскільки обставини зазначені у клопотанні не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваних судових актів у даному судовому засіданні.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 1.2. Статуту ТОВ "Слайсинг", затвердженого загальними зборами засновників товариства, протокол № 1 від 24.11.2006, зареєстрованого 06.12.2006, ТОВ "Слайсинг" є правонаступником Малого колективного підприємства "Сяйво", що зареєстроване Виконкомом Дарницької районної Ради народних депутатів м. Києва 27.12.1995.

Згідно із пунктами 3.1., 8.2. Статуту ТОВ "Слайсинг" засновниками Товариства є: ОСОБА_7, якій належала 11,11% Статутного капіталу Товариства, ОСОБА_8 - 11,11 %, ОСОБА_9 - 11,11 %, ОСОБА_10 - 11,11 %, ОСОБА_6 - 11,11 %, ОСОБА_11 - 11,11 %, ОСОБА_12 - 11,11 %, ОСОБА_13 - 11,11 % та ОСОБА_4 - 11,11 %.

Заявою від 28.11.2011 ОСОБА_4 повідомила про свій вихід з ТОВ "Слайсинг" з 05.03.2012 та просила виплатити їй вартість частини майна, пропорційну її частці у Статутному капіталі Товариства у строки передбачені законодавством. Для визначення об'єктивної вартості майна Товариства позивач просила провести його експертну оцінку.

29.02.2012 відбулися загальні збори засновників (учасників) Товариства, на яких було прийнято рішення про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на підставі поданих заяв, які оформлені протоколом зборів засновників (учасників) ТОВ "Слайсинг" № 4 від 29.02.2012.

За результатами прийнятих рішень, 04.04.2013 ТОВ "Слайсинг", в якості виплати вартості частки статутного капіталу учаснику який вибув з Товаритсва, на рахунок позивача у ПАТ "Укрсоцбанк" перераховано грошову суму у розмірі 40773,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 04.04.2013.

Враховуючи те, що Статутом ТОВ "Слайсинг" передбачено, що засновник (учасник), який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про виплату належної їй частки з вартості майна Товариства, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 143 кв. м. При цьому на підставі висновку експерта, складеного за результатами проведеної судової будівель-технічної експертизи, про вартість об'єкта оцінки, позивач просить стягнути з відповідача суму різниці між фактично виплаченою їй часткою у статутному капіталі відповідача та 11,11 % вартості приміщення, належного відповідачу на праві власності, встановленою експертною оцінкою становм на 05.03.2012, що складає 141 479,00 грн. з розрахунку (11,11 % * 1 640 439,00/100% = 182 252,77 грн - 40 773,20 грн = 141 479,00 грн).

В силу приписів ст. 143 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 51 Закону України "Про господарські товарситва", установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є Статут, який серед іншого повинен містити відомості про вид товариства, предмет, цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації чи реорганізації товариства, а також права учасників товариства в тому числі право виходу учасника зі складу товариства.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України, учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Аналогічні положення закріплено в ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та пункті 3 частини 1 ст. 116 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Встановлюючи момент виходу позивача з товариства, місцевим господарським судом, з урахуванням заяви ОСОБА_4 від 28.11.2011 про вихід з учасників товариства, встановлено, що дата, зазначена останньою в заяві, відповідає моменту спливу строку, передбаченого частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим днем виходу позивача з ТОВ "Слайсинг" є 05.03.2012.

Апеляційний господарський суд підтримав такий висновок місцевого господарського суду, оскільки дата спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, та дата яка була визначена у заяві позивача, як дата виходу з Товариства, визначена з дотриманням вимог вказаної норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

За приписами ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 17.6. Статуту ТОВ "Слайсинг" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Судом встановлено, що ТОВ "Слайсинг" на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 143 кв. м, яке викуплено позивачем у Фонду комунального майна Дарницького району міста Києва за Договором купівлі-продажу № 198/П від 15.09.2006 за рахунок внесків учасників товариства.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 9095/9096/13-42 від 27.01.2014 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної судом у даній справі), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143, 0 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом і в цінах на 05.03.2012 складає 1640439,00 грн.

У пункті 4.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати учаснику, який вийшов з товариства, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом, визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

За встановленого та враховуючи, що станом на 05.03.2012 дійсна (ринкова) вартість майна належного товариству складала 1640439,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, що вартість частини майна відповідача, пропорційна частці позивача у статутному (складеному) капіталі відповідача, яка підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виходом з Товариства складає 182252,77 грн. (11,11 % * 1 640 439, 00 = 182 252,77). При цьому з цієї суми підлягає вирахуванню вже сплачена сума у розмірі 40773,20 грн., а тому вимога позивча про стягнення на її користь частини вартості майна товариства у розмірі 141479,00 грн. є правомірною та обгрунтованою.

Крім того, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, місцевим господарським судом задоволено до стягнення інфляційні у розмірі 41453,53 грн. та 3 % річних у сумі 8209,66 грн., у зв'язку з тим, що мало місце прострочення зі сторони відповідача виконання грошового зобов'язання, і що є не санкцією, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора (позивача) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Разом з тим, апеляційний господарський суд переглядаючи справу вказав на те, що висновки місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі здійснені без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 18.11.2014.

В силу приписів частини 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині 1 ст. 66 та у ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за перший квартал 2012 року (в період якого ОСОБА_4 вийшла з Товариства) вартість оборотних активів ТОВ "Слайсинг" станом на 01.04.2012 становила 20700,00 грн. (як зазначено у рядку "Усього за розділом ІІ "Оборотні активи" станом на кінець звітного періоду), а поточні зобов'язання товариства склали 24700,00 грн (як зазначено у рядку "Усього за розділом ІV "Поточні зобов'язання" станом на кінець звітного періоду).

Таким чином, враховуючи дійсну (ринкову) вартість нежитлового приміщення, що належить відповідачу, яка станом на 05.03.2012 складала 1640439,00 грн, та балансову вартість оборотних активів за вирахуванням балансової вартості поточних зобов'язань ТОВ "Слайсинг", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вартість частини майна відповідача, пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному (складеному) капіталі Товариства, яка підлягає виплаті у зв'язку з її виходом зі складу Товариства, складає 181808,37 грн. (1640439,00 грн. + 20700,00 грн. - 24700,00 грн.*11,11% /100 = 181808,37 грн). Разом з тим, враховуючи сплачену частину вартості майна Товариства у розмірі 40773,20 грн., задоволенню до стягнення з відповідача підлягає несплачена частина у розмірі 141035,17 грн., яка визначена з врахуванням балансової вартості активів та поточних зобов'язань товариства на момент виходу учасника.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з моменту виходу учасника з товариства з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити суму в строки, визначений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема визначені ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі №14/214(10).

Оскільки ТОВ "Слайсинг" мало виплатити позивачу вартість належної йому частки в строк, визначений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" протягом 12 місяців з дня виходу останнього з товариства, тобто до 05.03.2013, проте належні до сплати грошові кошти своєчасно та в повному обсязі не перерахувало, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційнийх та 3% річних за період з 06.03.2013 по 09.02.2015 є правомірними та обгрунтованими; при цьому судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленої до сплати частини у розмірі 141035,17 грн. здійснено перерахунок інфляційних та річних та встановлено, що за цей період до стягнення з відповідача підлягає 41253,23 грн. інфляційних втрат та 8183,90 грн. - 3 % річних.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд, беручи до уваги, що місцевим господарським судом надано вірну правову оцінку обставинам справи та правовідносинам сторін, зроблено вірний висновок про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, однак здійснено невірний розрахунок суми боргу, а відтак і нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних, тому дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10168/13 підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції, зокрема, що до стягнення з ТОВ "Слайсинг" на користь ОСОБА_4 підлягає частка вартості майна у розиірі 141035,17 грн., 41253,23 грн. - інфляційних втрат та 8 183,90 грн. - 3 % річних, а в іншій частині позовних вимог необхідно відмоти.

За встановлених фактичних обставин справи та враховуючи вищенаведені законодавчі вимоги, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Також, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Окрім того, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування при касаційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 910/10168/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук