Рішення

від 15.06.2016 по справі 914/1006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016р. Справа№ 914/1006/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест», м. Львів

про: стягнення 4 600,00 грн .

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність б/н);

від відповідача: ОСОБА_2- представник (довіреність № 2081 від 05.05.2016р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест», м. Львів про стягнення 4 600,00 грн.

Ухвалою від 14.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.05.2016р. В судовому засіданні 10.05.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті. З підстав викладених в ухвалі суду від 10.05.16р. розгляд справи відкладався на 03.06.2016р. Ухвалою від 03.06.16р. розгляд справи відкладено до 14.06.16р. В судовому засіданні 14.06.16р. оголошено перерву до 15.06.16р.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним. У зв»язку з неналежним виконанням своїх обов»язків у Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» виникла заборгованість в розмірі 4 600,00 грн. через неоплату відповідачем частини послуг охорони, що надавалися Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області.

Відповідач проти позовних вимог заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» належним чином виконало свої договірні зобов»язання та оплатило заборгованість в розмірі 4 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням і банківськими виписками.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» (надалі - відповідач) укладено договір №4037 про надання послуг термінового повідомлення для виїзду групи реагування на інформаційні повідомлення з об»єктів, які розташовані у Львівській області.

У зв»язку з неоплатою частини послуг охорони, що надавалися у грудні 2014 року, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 4 600,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем було сплачено вказану суму боргу на старий банківський рахунок позивача у ПАТ Златобанк, хоч у наданих рахунках чітко зазначено про зміну платіжних реквізитів та про необхідність оплачувати послуги на інший банківський рахунок.

Тому, незважаючи на те, що у відповідності до умов договору відповідача в письмовій формі проінформовано про зміну реквізитів позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» не було проведено оплату охоронних послуг на належний банківський рахунок і кошти за надані послуги позивачем отримано не було, оскільки рахунок був закритий і кошти на нього не надходили.

Позивачем 14.01.2016 року направлено претензію на адресу відповідача разом з актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг та Актами звірки розрахунків, які відповідачем не були підписані (а.с.27). Докази відправки долучено до матеріалів справи (а.с.28).

Таким чином, загальна сума боргу становить 4 600,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (виконавцем по договору) та відповідачем (замовником по договору) укладено договір №4037 про надання послуг термінового виїзду групи реагування (ГР) ДСО на інформаційні повідомлення з об»єктів та термінового повідомлення територіального М-РВ для виїзду групи реагування на інформаційні повідомлення з об»єктів (а.с.14-16).

Згідно п.2.1 за цим договором виконавець здійснює в інтересах замовника терміновий виїзд ГР на об»єкти (вказані у додатку №1 до даного договору) та термінове повідомлення територіального М-РВ (з 07:00 год. до 19:00 год.) для виїзду ГР на об»єкти (вказані у додатку №1 до даного договору, які розташовані поза межами «зони реагування» нарядів ГР), у випадку надходження до відповідальної особи виконавця від уповноваженої особи замовника інформації по телефону про спрацювання сигналізації на об»єкті або ймовірного вчинення на ньому правопорушення та, у разі наявності підстав, прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення громадського порядку на об»єкті. Перелік (дислокації) об»єктів замовника визначаються сторонами у додатку, що є невід»ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.1 ціна послуги за цим договором визначається у протоколі узгодження цін (додаток №2), що додається (далі - протокол), що є невід»ємною частиною цього договору та може змінюватися у разі зміни умов, які впливають на вартість послуг, що надаються виконавцем, шляхом підписання нового протоколу.

Відмова замовника від підписання протоколу про зміну вартості послуг є підставою для розірвання виконавцем цього договору в односторонньому порядку.

До офіційної відмови замовника підписати протокол прирівнюється і ненадання письмової відповіді на відповідне письмове звернення виконавця протягом 10 днів від дати його одержання замовником.

Згідно п.3.2 оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно на умовах попередньої оплати не пізніше 20-го числа місяця, в якому надаються послуги виконавцем на підставі рахунків виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, підставою для звернення позивача до суду стало порушення з боку відповідача договору в частині неоплати відповідачем послуг по охороні наданих у грудні 2014 року в розмірі 4 600,00 грн.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунки-фактури на оплату послуг по охороні №СТР-012531 від 01.12.2014 року на суму 200,00 грн. (а.с.19), №СТР-012516 від 01.12.2014 року на суму 200,00 грн. (а.с.20), №СТР-012514 від 01.12.2014 року на суму 3 600,00 грн. (а.с.21), №СТР-012515 від 01.12.2014 року на суму 600,00 грн. (а.с.22).

Представник відповідача ствержує, що його довірителем сплачено суму заборгованості в розмірі 4 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2015 року. (а.с.35) та випискою по особовому рахунку відповідача (а.с.36-39).

Позивач не заперечує, що відповідачем проведено оплату за послуги охорони в розмірі 4 600,00 грн., однак даний платіж був здійснений на рахунок отримувача АТ «Златобанк» №26002300006946, який був закритим.

Однак, відповідач стверджує, що позивач офіційно не повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» про зміну розрахункового рахунку, на який потрібно здійснювати оплату послуг по охороні і відповідачем здійснено оплату на рахунок, що вказаний у договорі.

Проте твердження відповідача щодо неповідомлення останнього про зміну реквізитів не відповідає дійсності, оскільки відповідачеві було виставлено рахунки, відповідно до умов договору, у листопаді 2014 року, в яких було зазначено «УВАГА!!! ЗМІНЕНО БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ!!!» (а.с. 66-67). Також про обізнаність відповідача щодо зміни реквізитів свідчить той факт, що за надані послуги у листопаді 2014 року, тобто перед тим, як відповідачем помилково оплачено послуги на закритий банківський рахунок, відповідач оплатив послуги охорони на належний рахунок позивача. Тобто, згідно умов договору, позивач не зобов»язаний листом чи іншим чином повідомляти відповідача про зміну банківських реквізитів. Оплата послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків. А в рахунки-фактури за грудень 2014 року, про які йшлося вище, на підставі яких відповідач повинен здійснити оплату, містять нові платіжні реквізити. Однак, чому відповідачем було проведено оплату послуг на неналежний рахунок у січні 2015 року представник відповідача в судовому засіданні не пояснив.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що кошти, які він оплатив на неналежний рахунок, були отримані позивачем, оскільки на момент переказу коштів на рахунок Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області у вказаному банку був уже закритий, що підтверджується довідкою №308 від 27.11.2014 року (а.с.65). Інших доказів, які б підтверджували дане твердження, відповідачем суду не надано.

Відносини щодо одержання коштів, що поступили чи не поступили на рахунок одержувача та виникли між банком та одержувачем коштів регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22.

Згідно до п.2.31. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (із наступними змінами і доповненнями) банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документів і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Відповідно до п. 2.32 зазначеної Інструкції для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Згідно до п.2.33. Інструкції якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначає, що ТзОВ «Венбест» не несе відповідальності за неправомірні дії банку одержувача - УДСО у Львівській області, яким є ПАТ «Златобанк» вимоги щодо повернення коштів, які були перераховані відповідачем на рахунок позивача і не були повернуті, мали б ставитись позивачем до ПАТ «Златобанк» з огляду на порушення останнім вимог законодавства про безготівкові розрахунки.

Однак, таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що саме відповідач допустив заборгованість перед позивачем шляхом оплати боргу на вже закритий рахунок, хоч був належним чином повідомлений про зміну банківських реквізитів позивача.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест», м. Львів про стягнення 4 600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» в особі Львівської філії ТзОВ «Венбест» (79035, Львівська область, м.Львів, вулиця Зелена,149-Ю; ІПН 303105726594, код ЄДРПОУ 35254744) на користь Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівської області (79019, м.Львів, вул.Липинського,44; ІПН 085969513076, код ЄДРПОУ 08596956) - 4 600,00 грн. (чотири тисячі шістсот грн. 00 коп.) заборгованості та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2016 р.

Суддя Горецька З. В.