Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/6471/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/6471/16 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Патриот Секьюрити Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"

про стягнення 76 086,80 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Патриот Секьюрити Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" про стягнення 76 086,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Патриот Секьюрити Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" укладено договір № 39 на охорону об'єкту постами фізичної охорони від 01.03.2015 р., за яким замовник доручає, а охорона приймає під охорону приміщення, матеріальні цінності, які знаходяться в приміщенні замовника і розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр.-т. Героїв Сталінграда, 9-Т.

Відповідач не виконує зобов'язання за договором, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором в розмірі 76 086,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2016 р., у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 06.06.2016 р. представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 36590444, 01030 36590479 відповідно, але 03.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника, 16.05.2016 р. - відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву.

Відповідач будь-яких доказів неможливості заміни юриста на іншого представника та про зайнятість його юриста Малиновської В.А. не подав.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до абзацу 2 підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

01.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Патриот Секьюрити Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" укладено договір № 39 на охорону об'єкту постами фізичної охорони

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а охорона приймає під охорону приміщення, матеріальні цінності, які знаходяться в приміщенні замовника і розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр.-т. Героїв Сталінграда, 9-Т.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що ціна послуг охорони за цим договором є договірною.

Ціна за послуги охорони за цим договором складає: 17,00 грн. з урахуванням сум податків, за одну годину, одним співробітником охорони (п. 10.2.).

Відповідно до п. 10.3. договору, оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно, до 10 звітного (поточного) місяця, на підставі виставлених охороною рахунків, за умови своєчасного надання охороною такого рахунку.

Сторони щомісячно, але не пізніше останнього робочого дня звітного місяця підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачеві:

- рахунок на оплату № 39/101 від 05 жовтня 2015 р. на суму 38 998,00 грн.;

- рахунок на оплату № 39/1019 від 04 листопада 2015 р. на суму 37 876,00 грн.;

- рахунок на оплату № 39/117 від 24 грудня 2015 р. на суму 37 213,00 грн.;

Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг за жовтень 2015 року, несплачена становить 997,80 грн.

У матеріалах справи наявні акти здачі-приймання наданих послуг, а саме:

- акт надання послуг № 60 від 31 жовтня 2015 року на суму 38 998,00 грн.;

- акт надання послуг № 68 від 30 листопада 2015 року на суму 37 876,00 грн.;

- акт надання послуг № 77 від 31 грудня 2015 року на суму 37 213,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач направив відповідачу претензію на суму 76 086,80 грн вих. № 28/1 від 29.12.2015 р., якою просив сплатити заборгованість.

Проте, заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд не приймає доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" викладені у відзиві вих. № б/н від 06.06.2016, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за жовтень 2015 року в розмірі 997,80 грн., за листопад 2015 р. - 37 876,00 грн та за грудень 2015 р. - 37 213,00 грн, а в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії рахунку на оплату № 39/101 від 05 жовтня 2015 р. на суму 39 998,00 грн. та акту надання послуг № 60 від 31 жовтня 2015 року, рахунку на оплату № 39/1019 від 04 листопада 2015 р. на суму 37 876,00 грн., акту надання послуг № 68 від 30 листопада 2015 року на суму 37 876,00 грн., рахуноку на оплату № 39/117 від 24 грудня 2015 р. на суму 37 213,00 грн., акту надання послуг № 77 від 31 грудня 2015 року на суму 37 213,00 грн.

З приводу не підписаного відповідачем акту наданих послуг № 77 від 31 грудня 2015 року, слід зазначити, що відповідно до п. 10.5. договору, за умови не повернення замовником підписана акту приймання-передачі виконаних робіт чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих охороною у звітному місяці до 10-го числа наступного місяця, вважається, що послуги у такому місяці надані охороною в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг вважається таким, що підписаний та прийнятий сторонами.

В матеріалах справи не містяться докази стосовно звернення відповідача до позивача із обґрунтованими запереченнями щодо обсягу та якості послуг за звітний місяць, а саме за грудень 2015 р.

Проте, в матеріалах справи наявні копії листа вих. № 28 від 29.12.2015 року та претензії вих. № 28/1 від 29.12.2015 р., в яких зазначено, що разом із ними відповідачеві направлено рахунок та акт виконаних робіт за листопад-грудень 2015 р. повторно, які отримав 20.01.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 54030 07343731.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений договором та законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу за договором № 39 на охорону об'єкта постами фізичної охорони від 01.03.2015 р. в повному обсязі в розмірі 76 086,80 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, офіс 32, код ЄДРПОУ 39320208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Патриот Секьюрити Груп" (54046, м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 29, код ЄДРПОУ 35674454) заборгованість у розмірі 76 086 (сімдесят шість тисяч вісімдесят шість) грн. 00 коп., судовий збур в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.06.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий