Рішення

від 14.06.2016 по справі 914/1236/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016р. Справа№ 914/1236/16

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«МеткомплектВ» , м. Київ

до відповідача: Державного підприємства В«Львівський бронетанковий заводВ» , м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 350 803,28 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №137 від 04.01.2016р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«МеткомплектВ» до відповідача Державного підприємства В«Львівський бронетанковий заводВ» про стягнення заборгованості у розмірі 350 803,28 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.05.2016р.

В судовому засіданні 24.05.2016р. оголошено перерву до 03.06.2016р.

Ухвалою від 03.06.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р.

07.06.2016р. до суду надійшов від представника позивача лист б/н від 01.06.2016р. (вх.№23793/16), яким просив долучити до матеріалів справи: копію листа-відповіді вих. №0106/1Ю від 01.06.2016р. про відмову на пропозицію ДП «Львівський бронетанковий завод» вих. №1489 від 26.05.2016р. укласти мирову угоду; докази направлення копії листа вих. №0106/1Ю від 01.06.2016р. відповідачу - квитанція та опис вкладення; копія листа ДП «Львівський бронетанковий завод» вих. №1489 від 26.05.2016р. з пропозицією укласти мирову угоду.

Позивач в судове засідання 14.06.2016р. явку повноважного представника не забезпечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2016р. підтвердив наявність заборгованості перед позивачем.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

21.01.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № МК0113, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язувався виготовити та поставити металопродукцію та/або металопрокат, згідно специфікацій, які є невідємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язувався прияти данк продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Ціна договору складається із суми вартості всієї продукції, що буде поставлена за даним договором. Попередня ціна продукції визначається на момент здійснення оплати рахунку (в межах строку для оплати, вказаного у такому рахунку) покупцем. Вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у специфікаціях та виставлених рахунках. (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).

У п. 5.2 договору сторони узгодили, що умови оплати кожної партії продукції узгоджується у підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2 Специфікації №1 до договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 50% передплати на поточний рахунок постачальника, решта 50% оплачується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 401 088,29грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000023 від 03.02.2016р., долученою до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 365 747,89грн., внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем становить 300 000,00грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2016р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За твердженням позивача, відповідач порушив умови договору та в обумовлені п. 2 Специфікації №1 до договору строки не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію повністю.

В порядку досудового врегулювання спору 04.03.2016р. позивач направив відповідачу претензію №1 із вимогою повернути заборгованість у розмірі 300 000,00 грн.

15.03.2016р. позивач направив відповідачу претензію №2 із вимогою повернути заборгованість у розмірі 300 000,00 грн.

Відповідач направив позивачу лист-відповідь 18.03.2016р. №751, в якому зазначив, що визнає суму основного боргу в розмірі 300 000,00 грн. і погасить заборгованість найближчим часом.

Крім того, 01.04.2016р. відповідач надав позивачу гарантійний лист №300-11, в якому підтвердив наявність заборгованості у сумі 300 000,00 грн. та гарантує погасити її в термін до 20 календарних днів, а саме до 20.04.2016р.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленої продукції, ТзОВ В«НВП В«МеткомплектВ» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 300 000,00грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1327,87грн. 3% річних, а також відповідно до положень п. 7.2 договору 19 475,41грн. пені та 30 000,00грн. штрафу.

В ході судового розгляду представник відповідача не заперечив проти дійсності поставки продукції позивачем та наявності заборгованості перед позивачем в сумі 300 000,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № МК0113 від 21.01.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 300 000,00грн.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджено в акті звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2016р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № МК0113 від 21.01.2016р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні 3% річних, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1327,87грн. 3% річних за період з 04.03.2016р. по 27.04.2016р. слід задоволити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 475,41грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 7.2. договору поставки сторони узгодили, що у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. додатково за кожен факт порушення строків оплати продукції відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 7.2 договору поставки № МК0113 від 21.01.2016р. та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за розрахунками суду загальна сума проведених нарахувань суми пені є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 475,41грн. пені за період з 04.03.2016р. по 27.04.2016р. слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 30 000,00грн. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015р. по справі № 6-2003цс15 викладена наступна правова позиція.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень , закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно -правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ТзОВ В«НВП В«МеткомплектВ» в частині стягнення 10% штрафу у розмірі 30 000,00 грн. слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства В«Львівський бронетанковий заводВ» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«МеткомплектВ» (04205, м. Київ , вул. Тимошенко, 21, Н/П №3, ідентифікаційний код 39463217) 300 000,00грн. основного боргу, 1327,87грн. 3% річних, 19 475,41грн. пені та 4812,05 судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 16.06.2016р.

Суддя Ділай У.І.