Ухвала

від 04.08.2016 по справі 914/1236/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2016 р. Справа №914/1236/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши матеріали заяви: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»

про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області вiд 14.06.2016 року у справi №914/1236/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів

про: стягнення 350 803,28 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача (стягувача): не з'явився;

від відповідача (боржника): ОСОБА_1 - представник (довіреність №137 від 04.01.2016р.).

Ухвалою господарського суду від 26.07.2016 року прийнято до розгляду заяву Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області вiд 14.06.2016 року у справi №914/1236/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект» (м. Київ) до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (м. Львів) про стягнення 350 803,28 грн. Розгляд заяви призначено на 04.08.2016 року.

Позивач (стягувач) участь повноважного представника в судовому засіданні 04.08.2016 року не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Представник відповідача (боржника) в судове засідання прибув, подану заяву про розстрочку виконання рішення підтримав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Судом встановлено:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меткомплект» задоволено частково та вирішено стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» 300000,00грн. основного боргу, 1327,87грн. 3% річних, 19475,41 грн. пені та 4812,05 судового збору.

На виконання рішення суду від 14.06.2016 року у даній справі суд видав наказ від 29.06.2016 року.

25.07.2016 року боржник звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 14.06.2016 року на 6 місяців.

Свою позицію заявник мотивує тим, що станом на момент подання заяви, боржник, внаслідок несприятливої фінансової ситуації, не має змоги виплатити стягувану суму одноразово в повному обсязі. Боржник зазначає, що весь прибуток боржника йде на закупівлю комплектуючих і матеріалів до ремонтованої бронетанкової техніки, а також на виплату заробітної плати працівникам. Крім того, заявник звертає увагу на те, що, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем у боржника виникла кредиторська заборгованість перед контрагентами, зокрема, посилається на наявність проваджень про стягнення коштів з боржника та наявність рішень господарського суду Львівської області, котрими вирішено стягнути з боржника значні суми коштів. Вказані обставини, на думку боржника, підтверджуються доданими до заяви довідками про залишок коштів на рахунках, балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2015 року та копіями судових рішень.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає, що дані обставини не є достатніми для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття господарського процесуального кодексу не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. вказаної Постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

У заяві про розстрочку заявник наголошує на складному фінансовому становищі, при цьому не зазначивши конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як доказ важкого фінансового становища, заявник подав, зокрема, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2015 року.

Крім того, фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що він не може вчасно виконати рішення суду з підстав відсутності грошових коштів, оскільки така відсутність не може спричиняти неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших способів виконання рішення суду, крім звернення стягнення на грошові кошти у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Обставини, на які посилається заявник, не є винятковими та не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, згідно долучених до заяви (вх.№3780/16 від 25.07.2016р.) копій судових рішень, відповідач є боржником значно більших сум, ніж та, котра підлягає до стягнення на підставі рішення суду у даній справі.

З наведеного вбачається, що заявником не надано належних доказів в розумінні ст. 33 ГПК України наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Також, боржником не надано доказів щодо обсягу очікуваних коштів та про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому здійснювати погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням.

Проаналізувавши матеріали заяви, враховуючи докази, які подав заявник на підтвердження наявності підстав для розстрочки виконання рішення, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також наявність вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що заява Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області вiд 14.06.2016 року у справi №914/1236/16 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області вiд 14.06.2016 року у справi №914/1236/16 відмовити.

Суддя Король М.Р.