Постанова

від 14.06.2016 по справі 908/630/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.06.2016р. справа №908/630/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4 від позивача:ОСОБА_5, представник за дов від 11.01.2016р. № 6-ЮВ від відповідача:не з"явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрспеціндурстрія" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 року у справі№ 908/630/16 (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", м.Славутич, Київська область до Приватного підприємства "Укрспеціндустрія" м.Запоріжжя простягнення 187 441,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" м.Славутич, Київська область з позовом до Приватного підприємства "Укрспеціндустрія" м.Запоріжжя про стягнення з відповідача пені у розмірі 67 601,44 грн. та штрафу у розмірі 119 840,00 грн. ( а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2016р. позовні вимоги задоволені повністю (а.с.71-73).

Стягнуто з Приватного підприємства "Укрспеціндустрія" на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" пеню у розмірі 67 601,44 грн., штраф у розмірі 119 840,00 грн. та 2 811,62 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Відповідач, Приватне підприємства "Укрспеціндустрія" м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016р. по справі №908/630/16 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (89-92).

Апелянт наполягає на тому, що місцевим судом порушені норми ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об"єктивного розгляду справи, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Апелянт вважає, що судом не надано відповідної оцінки тому факту, що обов"язковою підставою здійснення попередньої оплати за умовами договору є наявність у апелянта своєчасно наданого йому позивачем розрахунку на всю кількість товару, яка визначена в договорі.

Скаржник вважає, що саме з вини позивача він не мав документальної підстави для здійснення попередньої оплати вартості усього обсягу товару за безготівковими розрахунками.

Апелянт також вказує на те, що судом не було досліджено відповідність вимогам діючого законодавства умов договору, на підставі яких було здійснено судом стягнення пені та штрафу та вважає, що умови договору, викладені у п.2.2 та 5.4 порушують майнові права та інтереси відповідача.

10.06.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшов розрахунок штрафних санкцій за договором №15-0189-1 від 10.09.2015р., який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (а.с.101-102).

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016р. по даній справі, а апеляційну скаргу - без задоволення, заперечення на апеляційну скаргу суду не надав.

Відповідач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

14.06.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява від відповідача про зупинення провадження по даній справі та розгляд справи за відсутності апелянта, яка колегією суддів розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи (а.с.103-107).

Заява про зупинення провадження у справі мотивована неможливістю розгляду даної справи у зв"язку з розглядом у господарському суді Київської області справи № 911/1823/16 про визнання недійсними окремих пунктів договору поставки №15-0189-1 від 10.09.2015р. та відхилена колегією суддів з наступного.

Відповідач звертався в межах даної справи із зустрічним позовом про визнання умов договору недійсними, проте ухвалою суду від 18.04.2016р. її було повернуто без розгляду на підставі п.2 ст. 63 ГПК України (а.с.80).

Колегія суддів вважає, що подана заява зумовлена зловживанням стороною своїми процесуальними правами, що неправомірно затягує процес розгляду даної справи.

Вирішення справи відповідно статті 82 Господарського процесуального кодексу України це прийняття господарським судом рішення по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильска АЕС" м.Славутич, Київська область є юридичною особою (ідентифікаційний код 14310862), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.29-49).

Відповідач, Приватне підприємство "Укрспеціндустрія" м.Запоріжжя - юридична особа (ідентифікаційний код 37247467), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ та Статутом підприємства (а.с.56-59).

10.09.2015 р. між ДСП "Чорнобильська АЕС" (за договором - Постачальник) та ПП "Укрспеціндустрія" (за договором - Покупець) було укладено договір поставки № 15-0189-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію - металобрухт нержавіючої сталі загальною кількістю 100 тон, а Покупець зобов'язується прийняти обумовлений товар та оплатити в строки та на умовах, встановлених даним договором (а.с.11-13).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що Покупець зобов"язується прийняти замовлений товар та оплатити в строки та на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору сума договору складає 2 112 000, 00 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно виставленого ним рахунка на сплату. Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар в строк до 08.10.2015 р.

Постачальник зобов"язується передати Покупцю обумовлений Товар на своєму складі на умовах FCA згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року на складському господарстві ЧАЕС: ДТМЦ зі складу 11- автотранспорт Покупця. Відпуск товару проводиться партіями в строк, який встановлюється за домовленістю сторін. Вартість партії товару, що відпускається Покупцю, не повинна перевищувати розміру отриманої попередньої оплати за нього (п.3.1 договору).

Розділ 5 договору встановлює "Відповідальність сторін".

Пунктом 5.4 договору встановлено, що за порушення термінів виконання Покупцем зобов"язання, встановленого п.2.2 договору, з 09.10.2015р. з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п.8 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Даний договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача на виконання пункту 3.1 договору були відпущені ТМЦ партіями, що підтверджено накладними №03-46/183 від 29.10.15р. на суму 399 168,00 грн.; №03-46/184 від 11.11.15р. на суму 487 872,00 грн.; №03-46/187 від 12.11.15р. на суму 337 920,00 грн.; №03-46/189 від 18.11.15р. на суму 696 960,00 грн.; №03-46/190 від 24.11.15р. на суму 190 080,00 грн.(а.с.20-24).

Зобов'язання по оплаті товару Відповідачем виконувались, але з порушенням умов договору, а саме:

- 17.09.2015 р. перераховано 100000, 00 грн.;

- 28.10.2015 р. - 300000, 00 грн.;

- 10.11.2015 р. - 487040, 00 грн.;

- 11.11.2015 р. - 337920, 00 грн.;

- 17.11.2015 р. - 696960, 00 грн.;

- 20.11.2015 р. - 190080, 00 грн., що підтверджено виписками по рахункам (а.с.14-19)

Всього відповідачем сплачено за договором 2 112 000, 00 грн.

Відповідно до розрахунку, що додається, сума пені за порушення строків здійснення оплати становить 67601, 44 грн., сума штрафу - 119 840, 00 грн., загальна сума штрафних санкцій становить 187441, 44 грн. (а.с.10).

Направлена на адресу відповідача претензія № 4318/39/3-609(2) від 12.11.2015 р. щодо порушення умов договору та сплату штрафних санкцій залишена без задоволення (а.с.25).

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо застосування штрафних санкцій за порушення умов договору поставки в частині оплати за поставлений товар.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки № 15-0189-1 від 10.09.2015р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов»язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.216- 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовВ»язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовВ»язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором поставки № 15-0189-1 від 10.09.2015р. позивачем виконано у повному обсязі, що підтверджено накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с.20-24).

Умовами договору передбачено, що Покупець може здійснювати попередню оплату частками, але повинен здійснити повну 100% оплату за товар в строк до 08.10.2015р. (п.2.2 договору).

Матеріалами справи доведено, що зобов'язання по оплати товару відповідачем здійснювалося з порушенням умов п.2.2. договору, а саме:

- 17.09.2015 р. сплачено 100000, 00 грн.;

- 28.10.2015 р. - 300000, 00 грн.;

- 10.11.2015 р. - 487040, 00 грн.;

- 11.11.2015 р. - 337920, 00 грн.;

- 17.11.2015 р. - 696960, 00 грн.;

- 20.11.2015 р. - 190080, 00 грн. (а.с.14-19).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що за порушення термінів виконання Покупцем зобов"язання, встановленого п.2.2 договору, з 09.10.2015р. з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущене прострочення здійснення попередньої оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з фактичних обставин справи, та приймаючи до уваги зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 67 601,44 грн. та штрафу у розмірі 119 840,00 грн.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити про таке.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій суду першої інстанції встановив, що сума зобов"язання, зазначена у розрахунку (7 738 080, 00грн.) значно перевищує суму, встановлену умовами договором (2 112 000,00 грн.) (а.с.10).

Враховуючи дані обставини, позивачем був наданий суду апеляційної інстанції розрахунок штрафних санкцій за договором №15-0189-1 від 10.09.2015р. (а.с.102).

Перевіривши наданий розрахунок штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зазначає, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п.1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" (із змінами станом на 10.07.2014р.). Водночас, загальна сума пені за перерахунком суду складає 69 712,16 грн., але суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, тому заявлена до стягнення сума у розмірі 67 601,44 грн. підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про те, що саме з вини позивача він не мав документальної підстави для здійснення попередньої оплати вартості усього обсягу товару за безготівковими розрахунками (за не виставленими рахунками), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за наданий товар. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов"язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов"язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов"язку.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2009р. по справі № 37/405 та постанові ВГСУ від 18 червня 2013р. по справі № 923/38/13-г.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення його законних прав та інтересів, які викладені у пунктах 2.2. та 5.4 договору, колегія суддів відхиляє з огляду на приписи ст. 627 ЦК України, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зворотного відповідачем суду доведено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрспеціндустрія" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 року у справі № 908/630/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 року у справі № 908/630/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запоріз.обл.