Ухвала

від 15.06.2016 по справі 826/11700/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 826/11700/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 р. № 0000112202 і № 0000122202.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Фітнес Трейдінг» (далі - ТОВ «Фітнес Трейдінг») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фітнес Трейдінг» (код ЄДРПОУ 35488683) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Інтехгруп» (код ЄДРПОУ 37750641) за період з 01.01.2011 р. по 01.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 04.12.2014 р. № 1337/26-54-22-06/35488683.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників податку на прибуток в розмірі 883 164,00 грн. за 2-4-ий квартали 2011 року та ПДВ на загальну суму 767 696,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтехгруп» не мають реального характеру.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 р.:

1) № 0000112202, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 883 164,00 грн. за основним платежем;

2) № 0000112202, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 211,25 грн., в тому числі 13 769,00 грн. за основним платежем, 3 442,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Фітнес Трейдінг» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Інтехгруп», є реальними, підтверджуються належною первинною документацією і відповідачем не доведено зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтехгруп» за договором купівлі-продажу від 01.08.2011 р. № 01-Ф підтверджується видатковими та податковими накладними, виписками по рахунку (банківськими виписками).

Крім того, розрахунки позивача із зазначеним контрагентом відображені в оборотно-сальдових відомостях субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахунку бухгалтерського обліку за 2011-2012 роки.

Апеляційний суд також відзначає й те, що у відповідності до п. 4.2 зазначеного вище договору купівлі-продажу поставки товарів здійснювались контрагентом позивача (постачальником), а не самим позивачем.

При цьому, характер спірних операцій, а саме купівля-продаж спортивного інвентарю та інших спорттоварів відповідає як видам діяльності позивача за КВЕД, так і видам діяльності його контрагента, у відповідності до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товари, придбані позивачем у ТОВ «Інтехгруп», були використані в його господарській діяльності шляхом подальшої реалізації ДП «Плай», ФОП «Рудик А.В.», ТОВ «Донбізнесальянс» та іншим контрагентам, що в сукупності із встановленими видами діяльності позивача вказує на наявність економічної (господарської) мети його операцій з ТОВ «Інтехгруп».

Колегія суддів також зазначає те, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Інтехгруп» був зареєстрований як юридична особа та перебував на обліку як платник ПДВ.

Таким чином, оцінюючи всі наявні у справі докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджуються реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтехгруп» за вказаним договором купівлі-продажу товарів від 01.08.2011 р. № 01-Ф, підтверджується господарська мета їх здійснення, а витрати відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, а отже, невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі таких господарських операцій, є безпідставним, що вказує на протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Доводи апелянта про те, що у відношенні посадових осіб контрагента позивача порушення кримінальне провадження та здійснюються відповідні слідчі дії за фактом ухилення від сплати податків, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки на теперішній час відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності зазначеного контрагента позивача, немає вироків суду відносно його посадових осіб, які б набрали законної сили, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження податковим органом не було надано жодних протоколів допиту посадових осіб контрагента позивача та/або будь-яких інших доказів.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в ході зазначеного кримінального провадження у посадових осіб ТОВ «Інтехгруп» будь-які пояснення не відбирались /Т.1 а.с. 220/ і 13.08.2014 р. зазначене кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу злочину /Т. 1 а.с.241, Т.2 а.с.39/.

Отже, на момент винесення податковим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 р. кримінальне провадження у відношенні контрагента позивача вже було закрито за відсутністю складу злочину

Більш того, апеляційний суд також зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 р. № 0000112202 і № 0000122202 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 16 червня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Мамчур Я.С

Карпушова О.В.