Постанова

від 14.06.2016 по справі 810/696/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/696/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» від 17 червня 2015 року №18788-17 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 200, об'єм двигуна 4461 куб. см., 2012 року випуску (перша реєстрація транспортного засобу здійснена 31.08.2012 року).

17 червня 2015 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №18788-17, яким Позивачу визначено зобов'язання зі сплати транспортного податку в розмірі 25 000, 00 грн.

Позивач, вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства звернулась до суду.

Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Положеннями статті 267 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням наведених правових норм, колегія суддів звертає увагу, що з 01 січня 2015 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Між тим, колегія суддів вважає, що визначення Позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.

Згідно підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Статтею 8 Кодексу визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Кодексу передбачено, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Згідно п.10.2 ст.10 Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями статті 12 Кодексу визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В матеріалах справи міститься рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 28 травня 2015 року «Про встановлення ставок місцевих податків», яким вирішено встановити місцеві податки згідно додатку: податок на майно; єдиний податок. Крім того, зазначено, що вказане рішення набуває чинності з 01 січня 2016 року.

Як зазначалось вище, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в м.Переяслав-Хмельницький рішенням від 28 травня 2015 року, яке набуває чинності 01 січня 2016 року, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про протиправність прийнятого Відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 17 червня 2015 року №18788-17, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (лютий 2016 року), за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата на 2016 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в розмірі 1 378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат, понесених ОСОБА_2 складає 1 158,21 грн, а саме: за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, судовий збір складає 551,21 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги 607,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с.2, 64).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 1 158,21 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за формою «Ф» від 17 червня 2015 року №18788-17 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Стягнути з Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (вул.Богдана Хмельницького, 95, м.Переяслав - Хмельницький, Київська обл., 08400, код ЄДРПОУ 38680371 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 1 158,21 грн (одна тисяча сто п'ятдесят вісім гривень двадцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 16 червня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.