Ухвала

від 15.06.2016 по справі 804/3017/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/33518/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Буденка В.В.,

за участю: представника позивача Парханової О.І.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року

у справі № 804/3017/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000222205, №0000202202, №0000192205, №0000212205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 11 грудня 2014 року №3303/04-66-22-05/21864549, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року:

- № 0000222205 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму грошового зобов'язання за основним платежем 3 031 920 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 515 960 грн.;

- № 0000202202 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем 290 546 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 145 273 грн.;

- № 0000192205 зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією у розмірі 3741 грн.;

- № 0000212205 зменшення платником податку розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією у розмірі 653 грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:

- між позивачем та ТОВ «УНІВЕРСАЛ - БІЗНЕСЦЕНТР» укладено договір від 21 червня 2013 року № 210613-п;

- між позивачем та ТОВ «ІНФОРМСИСТЕМА» укладено договір поставки від 04 січня 2013 року № 040113;

- між позивачем та ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ» укладено договір від 29 грудня 2011 року № ГЛ-3;

- між позивачем та ТОВ «CIOЛAHT-ДНІПРО» укладено договір від 12 вересня 2012 року № 1209 Т.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: виконання умов вказаних правочинів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт. Розрахунки з контрагентами за поставлений товар відбувалися в безготівковій формі.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, відповідачем надано не було.

Крім того, судами досліджено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток, сформовані на підставі актів, а саме: ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УНІВЕРСАЛ-БІЗНЕСЦЕНТР» від 03 липня 2014 року №1766/04-66-15-00/38599459; ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ІНФОРМСИСТЕМА» від 25 жовтня 2013 року №433/22-02/20199162; ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ» від 11 листопада 2013 року №116/04-65-22-03/36295174.

Разом з тим, слід відзначити, що обставини встановлені у вказаних актах перевірки, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб ТОВ «УНІВЕРСАЛ - БІЗНЕСЦЕНТР», ТОВ «ІНФОРМСИСТЕМА», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ» та ТОВ «СІОЛАНТ-ДНІПРО» відсутні.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та нерезидентом BASF SE, Німеччина укладено контракт від 30 грудня 2011 року №Nojabr-2007. Отримання товару підтверджено ВМД: №110080000/2012/132799 від 20 листопада 2012 року в кількості 5000 кг., ціна (без ПДВ) за 1 кг складає 75,46 грн. на загальну суму 452 787,2 грн. в т.ч. ПДВ 75464,53 грн. та №110080000/2012/129586 від 16 жовтня 2012 року в кількості 1000 кг, ціна (без ПДВ) за 1 кг складає 76,7 грн. на загальну суму 93 040,47 грн. в т.ч. ПДВ 15 340,08 грн.

Замовником зазначеного товару є контрагент ПАТ Рубежанський паперово-тарний комбінат (код ЄДРПОУ 01882551), який з 10000 кг придбав лише 4000 кг. За специфічністю товару за сферою його застосування інших покупців завчасно не було знайдено. Враховуючи закінчення строку зберігання продукту (квітень 2013р.), зазначена експортна операція підтверджує, що позивачем на адресу покупця - ЗАО «БАСФ», Росія, м. Москва, фактично була відвантажена прострочена (неякісна) продукція, в результаті чого, позивачем фактично було заощаджено 426711,10 грн. (сума реалізації товару), з якого ПДВ було сплачено позивачем при розмитненні товару.

Враховуючи що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

І відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо протиправності дій ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в частині прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень від 27 січня 2015 року №0000222205, №0000202202, №0000192205, №0000212205..

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев