Ухвала

від 15.06.2016 по справі 2а/0470/7953/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/35069/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Буденка В.В,

за участю: представника позивача Міщенка В.О.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року

у справі № 2а/0470/7953/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Ексімтрейд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 0000972301 та № 0000942301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Криворізька південна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 11 травня 2012 року № 180/221/25004967, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 червня 2012 року:

- № 0000972301, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 255 988 грн. основного платежу, 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000942301, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 208 311 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат.

Так, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на - виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлений перелік сум, які включаються до складу валових витрат. Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Між позивачем та ТОВ «Мактуб» укладено договір поставки обладнання від 20 квітня 2005 року згідно специфікації №1. На підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано специфікацію №1; банківську виписку КФ ЗАТ КБ Приватбанк від 29 квітня 2005 року; банківську виписку КФ АКІБ УкрСиббанк від 29 квітня 2005 року щодо сплати позивачем 1 168 800 грн., в т.ч. ПДВ - 194 800 грн. У зв'язку з невиконанням ТОВ «Мактуб» умов договору від 20 квітня 2005 року, ТОВ «Мактуб» переведено борг на ПП «Анта», що підтверджується договором від 20 листопада 2005 року №1, укладеним між ТОВ «Мактуб» і ПП «Анта».

Також, між позивачем, як підрядником, та ПАТ «Південний ГЗК» (замовник) укладено договір від 12 липня 2010 року № 12/07-10, на виконання якого, для виконання окремих робіт позивачем залучено ТОВ «Дара-Сервіс». Виконання сторонами умов договору та підтвердженням реальності здійснення господарської операції підтверджується рахунками-фактури, актами прийому-передачі, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та додатковими угодами.

Між позивачем та ТОВ «Пайн» укладено договір поставки щебеню від 20 липня 2007 року № 44/07.

Судами попередніх інстанцій досліджено докази на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пайн», оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме копії: рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, журналів ордерів.

При цьому, на адресу позивача поставлено товар (щебінь) на загальну суму 2 240 470,61 грн. Оплата отриманого позивачем товару частково здійснена на рахунок ТОВ «Пайн» у сумі 133 768,82 грн., а інша частина у сумі 2 106 702,79 грн. - на рахунок ПП «Голуба затока», якому ТОВ «Пайн» уступило право вимоги згідно договору від 21 червня 2011 року №1.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, відповідачем надано не було.

Враховуючи що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев