Ухвала

від 01.06.2016 по справі 817/2790/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/65598/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013

у справі № 817/2790/13-а Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеспецбудінвест" (далі - ТОВ "Рівнеспецбудінвест")

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013, позов ТОВ "Рівнеспецбудінвест" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ форми "Р" від 29.07.2013 №0003752342, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) за основним платежем на 307 438,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 153 719,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, були висновки, викладені в акті від 19.07.2013 № 542/22-200/36349821 про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Рівнеспецбудінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ЦК Захід" (код ЄДРПОУ 38230936) за період з 01.02.2013 по 30.04.2013. Згідно з цими висновками ТОВ "Рівнеспецбудінвест" порушено норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок формування податкового кредиту за безтоварними операціями із ТОВ "ЦК Захід", що призвело до заниження ПДВ за лютий - квітень 2013 року на загальну суму 307 438,00 грн. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "ЦК Захід". Так, згідно з актом Здолбунівської ОДПІ від 22.05.20123 № 233/22-38230936 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЦК Захід" зазначений суб'єкт господарювання не має матеріально - технічних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, первинні документи щодо провадження господарської діяльності ним не надані, господарські операції переважно вчинені з метою штучного формування податкового кредиту та мінімізації податкового навантаження інших контрагентів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини щодо реальності господарських операцій між ТОВ "Рівнеспецбудінвест" та ТОВ "ЦК Захід" є встановленими в судовому процесі, на час здійснення цих операцій ТОВ «ЦК Захід» було мало господарську та податкову правоздатність.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витрати господарюючого суб'єкта з метою ведення податкового обліку, зокрема з податку на додану вартість повинні бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними документами бухгалтерського і податкового обліку, які визначені правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть відображатися в податковому обліку.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом у господарській операції - постачальником товару (послуг). Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) у податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником цього податку - покупцем товару (робіт, послуг) - вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) - не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну податкову поведінку його контрагента у ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суди з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зробили обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність задекларованих даних податкового обліку позивача у лютому - квітні 2013 року.

У ході розгляду справи суди дослідили первинні документи, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту, а саме: податкові накладні, виписані ТОВ "ЦК Захід" на операції з поставки ремонтних робіт та робіт з прибирання території автостанції, приміщень та прилеглих до них територій на підставі договорів від 28.01.2013 № 10/13, від 26.02.2013 № 26/02-28, від 04.02.2013 № 04/02-3, від 07.02.2013 № 7/02-7, від 01.04.2013 № 01/04-1, від 01.04.2013 № 01/04-2, від 01.04.2013 № 01/04-4, від 01.04.2013 № 01/04-3; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; акти приймання виконаних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; платіжні доручення щодо оплати позивачем придбаних послуг; договір зберігання будівельних матеріалів від 01.04.2013 №01/04-3, за умовами якого ТОВ "ЦК Захід" зобов'язується зберегти та повернути позивачу у схоронності будівельні матеріали вартістю 927 636,00 грн., первинні документи щодо господарських операцій у межах цього договору (акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна). Придбання позивачем вказаних робіт (послуг) було обумовлено орендою приміщень та територій з метою здійснення господарської діяльності, що підтверджено договорами оренди та поясненнями представника позивача (а.с. 204-250 т.1, а.с. 1-19 т. 2).

Встановивши з дотриманням вимог статей 69, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України обставини щодо операцій з поставки послуг між позивачем і ТОВ «ЦК Захід», їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, суди першої та апеляційної інстанцій зробили юридично правильний висновок про неправомірність вище вказаного податкового повідомлення-рішення про збільшення ТОВ "Рівнеспецбудінвест" грошового зобов'язання з ПДВ.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев