Ухвала

від 01.06.2016 по справі 2а-1870/7107/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/55960/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-1870/707/12 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Струм»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012: № 000031/1750/0/19535, № 0000312260/0/19748, № 0000322260/0/19751.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.05.2012 № 929/2260/1/32185349/29. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), підпункту 6.3.2 пункту 6.3 ст.6, пункту 8.1 ст. 8 пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV), пункту 119.2 ст. 119, підпункту 164.2.2, абзацу «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, пункту 168.1 ст. 168, ст.ст. 185, 188, пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати на загальну суму 130800,00 грн. у податковому обліку за 2-й та 3-й квартали 2010 року, 1-й та 3-й квартали 2011 року за нікчемними правочинами з ТОВ «Мітекс», ТОВ «Віко Миколаїв», СПД ОСОБА_2, та податковий кредит на загальну суму 226939,00 грн. у податковому обліку за липень, вересень, листопад 2010 року, період з червня по грудень 2011 року за нікчемними правочинами з ТОВ «Мітекс», ТОВ «Віко Миколаїв», СПД ОСОБА_2, ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ», у результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток у сумі 32661,00 грн. у податковому обліку за 2-й та 3-й квартали 2010 року, 1-й та 3-й квартали 2011 року; занижено ПДВ на 226939,00 грн. у податковому обліку за липень, вересень. листопад 2010 року, за червень - грудень 2011 року. Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними постачальниками обґрунтовано з посиланням на відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, за висновками в акті перевірки позивач занизив податкові зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на 64060,73 грн. у податковому обліку за 2009 та 2011 роки, а саме: у зв'язку із застосуванням при обчисленні податку з доходів фізичних осіб працівнику товариства ОСОБА_3 соціальної пільги у місяці звільнення виник недобір у сумі 45,37 грн.; у зв'язку із наданням працівнику ОСОБА_4 під звіт грошових коштів, які ним були витрачені на оплату товарів (послуг), отриманих від СПД ОСОБА_2, ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп». З огляду на те, що за висновком ДПІ правочини з цими постачальниками є нікчемними, вказані кошти визнані додатковим благом, виплаченим на користь ОСОБА_4

За наслідками висновків цього акту відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.06.2012: № 000031/1750/0/19535 про збільшення грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 64060,73 грн. за основним платежем та 11972,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000312260/0/19748 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 32661,00 грн. за основним платежем та 1676,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000322260/0/19751 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 226939,00 грн. за основним платежем та 52642,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Мітекс», ТОВ «Віко Миколаїв», ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» товарів та від СПД ОСОБА_2 послуг, від імені цих постачальників на адресу позивача були виписані податкові накладні, позивач сплатив вартість отриманого товару та сформував валові витрати, витрати та податковий кредит у податкових деклараціях із податку на прибуток, ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Мітекс», ТОВ «Віко Миколаїв», СПД ОСОБА_2, ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» з огляду на відсутність у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, спростування ОСОБА_2 поставки на користь позивача землевпорядних робіт згідно з пояснень, наданих виконуючим обов'язки начальника ГВПМ -першого заступника ДПІ у м. Сумах.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій накладних, видаткових та податкових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстрів платіжних документів, квитанцій до прибуткового касового ордеру, посвідчень про відрядження, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували достовірність інформації, зазначеної у вище перерахованих документах, щодо поставки позивачу від імені ТОВ «Мітекс», ТОВ «Віко Миколаїв», СПД ОСОБА_2, ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» товарів (послуг), зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача валових витрат, витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками цих операцій із поставки. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

З огляду на вище викладене безпідставними є і доводи ДПІ, що кошти, надані позивачем своєму працівнику ОСОБА_4 під звіт на оплату вартості товару від ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп» та СПД ОСОБА_2 є виплаченим доходом. ДПІ обґрунтовувало цей висновок виключно з посиланням на нікчемність правочинів позивача із цими постачальниками. Судами також було встановлено відсутність факту оплати позивачем на користь СПД ОСОБА_2 (у бухгалтерському обліку ТОВ «Струм» рахується кредиторська заборгованість перед цим контрагентом), що є додатковим підтвердженням безпідставності висновків ДПІ у частині донарахування позивачу грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до абзацу «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 1 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2035, цей Порядок визначає єдині правила подання платником податку з доходів фізичних осіб (далі - платник податку) документів та їх склад при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем (пункт 4 цього Порядку).

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що заяву про звільнення ОСОБА_5 подала 30.11.2009, а фактично припинила трудові відносини з позивачем 15.12.2009, зробили правильний висновок про обґрунтованість застосування соціальної пільги при виплаті доходу (заробітної плати) цій фізичній особі за листопад, грудень 2009 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев