Рішення

від 14.06.2016 по справі 906/433/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2016 р. Справа № 906/433/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання: Стретович Н.К.

в присутності представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (м. Львів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" (м. Житомир)

про стягнення 284257,41 грн.

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" 10924,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 14.03.2016 становить 284257,41 грн.

Ухвалою від 06.05.2016 господарський суд порушив провадження у справі, викликав в засідання суду повноважних представників сторін.

27.05.2016 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 24.05.2016, вих. №249/2016 на суму 289557,48 грн боргу за кредитним договором, до якої додано копії договору застави №885 від 27.01.2014, додаткового договору застави №9955 від 0910.2014, договору поруки від 13.12.2013 та обґрунтований розрахунок пені.

Ухвалою від 02.06.2016 господарський суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

13.06.2016 до суду від позивача надійшло пояснення від 08.06.2016, в якому зазначено що ПАТ "Кредобанк" звернулось до суду про стягнення заборгованості лише до позичальника - ТОВ "ГНО", оскільки стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 можливе лише в порядку цивільного судочинства (а. с. 106,107). Крім того просив розглядати позов за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.06.2016 (а. с. 105).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - Банк/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГНО" (далі - позичальник/ відповідач) укладено Генеральний договір №G-32 про здійснення кредитування (далі - Кредитний договір), відповідно до предмету якого, банк зобов'язався в межах встановленого ліміту кредитування надати позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт, гарантії виконання зобов'язань позичальника, авалювання векселя/векселів позичальників) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором або Додатковими договорами до цього Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредити, сплачувати проценти й комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим Договором та Додатковими договорами (п.1 Договору) (а. с. 40 - 48).

27.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (Банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГНО" (позичальник/відповідач) укладено Додатковий договір №G-32/154/01/2014 про надання кредиту відповідно до Генерального договору №G-32 про здійснення кредитування від 27.01.2014, згідно з яким в межах ліміту кредитування, визначеного п. 2.1.1 Договору, банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (далі - кредит), у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а позичальник зобов"язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії (а. с. 49 - 51).

Пунктом 2.1. Додаткового договору передбачено розмір кредиту - 20000,00 доларів США.

Цільове призначення кредиту: для придбання транспортного засобу, а саме Mersedes-Benz, марка ML 350, 2008 року випуску згідно договору купівлі-продажу автомобіля б/н від 10.01.2014 (п. 2.2. Додаткового договору).

Датою видачі кредиту вважається день перерахування кредитних коштів (в повній або частковій сумі) з позичкового рахунку на поточних рахунок позичальника (п. 5 Додаткового договору).

Процентну ставку, комісію за надання овердрафту сторони обумовили у пунктах 2.3., 2.4. Додаткового договору.

Дата остаточного повернення овердрафту, згідно п. 2.5 Додаткового договору, - 26.01.2017.

Позивальник зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим Договором та Додатковими договорами (п. 5.1. Кредитного договору).

Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку зазначеного в п. 8 Додаткового договору.

Відповідальність сторін передбачено у розділі 7 Кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком 13.12.2013 був укладений Договір поруки з фізичною особою ОСОБА_1 (як поручитель), відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "ГНО" зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором про здійснення кредитування №G-32 від 27.01.2014., укладеного між боржником та кредитором (п.1.1. Договору поруки) (а. с. 99).

09.10.2014 сторони уклали Додатковий договір №1 про внесення змін до Договору поруки від 13.12.2013, де виклали п. 1.1. в новій редакції (а. с. 100).

Крім того, на забезпечення виконання зобов"язань, 27.01.2014 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ГНО" укладено договір застави, згідно з яким предметом застави є рухоме майно: MAN TGA 01A, реєстраційний номер НОМЕР_1 та FRUEHAUFTF34CI. реєстраційний номер НОМЕР_2 (п.1.1. Договору застави) (а. с. 96, 97).

09.10.2014 сторони уклали Додатковий договір №1 до Договору застави, де викладено в новій редакції п. 1.1. Розділу 1 "Предмет договору" (а. с. 98).

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем згідно з умовами Додаткового договору підтверджується меморіальним ордером №2353851 від 28.01.2014 на суму 20000,00 дол (а. с. 53).

Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів станом на 14.03.2016 виконав частково, тому залишок заборгованості в сумі 10010,00 дол. залишився несплаченим.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо погашення кредиту і сплаті відсотків за користування ним.

Відповідно до п. 5.9. Кредитного договору банк у випадках п. 2.8. (невиконання позичальником зобов"язань, передбачених Договором, Додатковими договорами) має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором та Додатковими договорами, про що письмово повідомляє позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлена на адресу відповідача письмова вимога від 28.01.2016 №G-32/154/01/2014/1 про сплату існуючої заборгованості, яку останній отримав 05.02.2016, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 75, 76). Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 5.10. Кредитного договору позичальник зобов"язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором та Додатковими Договорами.

Станом на момент вирішення спору в матеріалах справи відсутні докази врегулювання спору.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовий аналіз укладеного між сторонами Генерального договору про надання овердрафту №G-32 від 27.01.2014 та Додаткового договору № G-32/154/01/2014 від 27.01.2014 підпадає під правове регулювання кредитного договору передбаченого параграфом 2 глави 71 ЦК України.

Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з графіку погашення суми боргу, відповідач мав погашати в строк до 26 числа кожного місяця суму боргу в розмірі 555,00 дол., відповідно до розрахунку позивача (а. с. 54); однак, станом на серпень 2015 утворилась заборгованість відповідача щодо не внесення чергового платежу.

Таким чином основна сума боргу за період з серпня 2015 по лютий 2016 становить10010,00 дол., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 27.01.2014 по 14.03.2016 та меморіальний ордер від 28.01.2014.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10010,00 дол. що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 14.03.2016 становить 260450,19 грн. доведені у повному обсязі та підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого позивачем боргу по відсотках за користування кредитом, що за розрахунком останнього становлять 872,2 дол (а. с. 54), слід зазначити таке.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд враховує, що розмір та порядок одержання процентів за користування кредитом було обумовлено сторонами в п. 2.3 Додаткового договору, де зазначено, що розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки: 9,4929% річних ("первинна процентна ставка"). Подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка маржа, в порядку визначеному Генеральним договором. Період дії змінюваної процентної ставки: 3 повних календарних місяців. Маржа 9,25 %.

Частинами 1 і 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку що він є правомірними та такими, що підлягає задоволенню в сумі 872,2 дол. що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 14.03.2016 становить 22691,17 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені по простроченій основній сумі кредиту в сумі 203,70 дол. що еквівалентно 5300,07 грн та пені по прострочених відсотках в розмірі 42,49 дол. що еквівалентно 1105,55 грн. за період з 13.09.2015 по 13.03.2016, слід врахувати таке.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах , встановлених законом ( ч.3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами , укладеними між резидентами на території України.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому максимальний розмір пені пов"язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватись та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті. Зазначені правові позиції наведені в Постанові від 01.04.2015 р. судової палати у господарських справах і судової палати у цивільних справах Верховного суду України ( справа № 906/660/14 за позовом ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "Новий світ" про стягнення заборгованості).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно з пункту 2.1.8. Кредитного договору передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором та Додатковими договорами - 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але, по кредитах у національній валюті України, не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Пунктом 10 Додаткового договору передбачено, що у випадку неповернення позичальником овердрафту в термін, визначений п. 1.4 цього Додаткового договору, банк має право застосовувати до позичальника санкції, передбачені Договором.

Господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, дійшов такого висновку

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254, ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Кредитним договором.

При цьому, виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, судом прийнято до уваги, що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.

Як вбачається з розрахунку позивача (а. с. 92) останнім вірно визначено період нарахування пені, проте не враховано приписи ч. 2 ст. 533 ЦК України, де зазначається, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто позивачем невірно розраховано пеню в доларах в еквіваленті до гривні, так як останній визначив суму пені в гривні по курсу НБУ станом на 14.03.2016, а мав розрахувати з урахуванням щоденного курсу.

Таким чином, господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені по простроченій основній сумі кредиту та по простроченим відсоткам з урахуванням щоденного курсу гривні до долара за період з 13.09.2015 по 13.03.2016.

Отже обґрунтованою до стягнення є сума пені по простроченій основній сумі кредиту в розмірі 3009,61 грн. та пені по прострочених відсотках у розмірі 602,30 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 2290,46 грн. пені про простроченій основній сумі кредиту та 503,25 грн пені по простроченим відсоткам, суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, тощо).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 286753,27 з яких: 260450,19 грн основного боргу; 22691,17 грн прострочених відсотків; 3009,61 грн пені по простроченій основній сумі кредиту; 602,30 грн пені по прострочених відсотках.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНО" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 37808717) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862):

- 260450,19 грн основного боргу;

- 22691,17 грн прострочених відсотків;

- 3009,61 грн пені по простроченій основній сумі кредиту;

- 602,30 грн пені по прострочених відсотках;

- 4301,50 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1-в справу

2,3 - сторонам (реком.)