Рішення

від 14.06.2016 по справі 918/280/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 р. Справа № 918/280/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши позов Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської районної ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Територіальні громади Березнівської міської ради, Соснівської селищної ради, Балашівської сільської ради, Бистрицької сільської ради, Білківської сільської ради, Бронської сільської ради, Великопільської сільської ради, Вітковицької сільської ради, Голубненської сільської ради, Городищенської сільської ради, Грушівської сільської ради, Губківської сільської ради, Друхівської сільської ради, Зірненської сільської ради, Кам'янської сільської ради, Малинської сільської ради, Марининської сільської ради, Москвинської сільської ради, Поліської сільської ради, Полянської сільської ради, Прислуцької сільської ради, Тишицької сільської ради, Хмелівської сільської ради, Яринівської сільської ради, Яцьковицької сільської ради до відповідачів ОСОБА_1 освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути орендоване майно

За участі:

Від Березнівської районної ради: не з'явився;

Від відповідача-1: ОСОБА_2 (дов. б/н від 31.12.2016 р.);

Від відповідача-2: ОСОБА_3 (дов. №2292 від 28.12.2015 р.);

Від прокуратури: ОСОБА_4 (посвідчення № 030682 від 03.12.2014 р.);

Від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської районної ради (далі - Позивач), звернувся до Господарського суду Рівненської області (третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5 загальноосвітня школа I-II ступенів) з позовом до ОСОБА_1 освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - Відповідач-2) про визнання договору оренди приміщення від 05.01.2015 року № 3-138/3 недійсним та зобов'язання повернути орендоване майно.

Ухвалою від 14 квітня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/276/16 розгляд якої призначено на 20 квітня 2016 року.

Ухвалами від 20, 27 квітня, 12, 25 травня 2016 року розгляду справи відкладався.

26 квітня 2016 року відповідачем-2 подано заяву про відвід судді Гудзенко Я.О., яку ухвалою суду не задоволено.

27 квітня 2016 року судом розпочато розгляд справи по суті, встановлено, що згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 14.03.2016 року власником будівлі по вул. Шкільна, 1 а, Березнівського району с. Кургани, є Територіальні громади Березнівської міської ради, Соснівської селищної ради, Балашівської сільської ради, Бистрицької сільської ради, Білківської сільської ради, Бронської сільської ради, Великопільської сільської ради, Вітковицької сільської ради, Голубненської сільської ради, Городищенської сільської ради, Грушівської сільської ради, Губківської сільської ради, Друхівської сільської ради, Зірненської сільської ради, Кам'янської сільської ради, Малинської сільської ради, Марининської сільської ради, Москвинської сільської ради, Поліської сільської ради, Полянської сільської ради, Прислуцької сільської ради, Тишицької сільської ради, Хмелівської сільської ради, Яринівської сільської ради та Яцьковицької сільської ради.

26 квітня 2016 року від Відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні, в якому Відповідача-1 зазначив про визнання позову у повному обсязі.

Ухвалою від 27.04.2016 року залучено вказані територіальні громади до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

10 травня 2016 року від Зірненської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні, в якій також зазначено про підтримання позову.

12 травня 2016 року від Вітковської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні, в якій також зазначено про підтримання позову.

20 травня 2016 року від Малинської, Грушівської, Прислуцької, Городищенської, Голубненської та Тишецької сільських рад, Березнівської районної ради надійшли заяви про розгляд справи без участі представників в судовому засіданні, в яких також зазначено про підтримання позову.

Аналогічні клопотання в процесі розгляду справи надійшли від Балашівської, Тишецької, Яцьковицької, Друхівської, Марининської, Поліської, Кам'янської сільських рад.

20 травня 2016 року до суду надійшла заява керівника прокуратури про уточнення позовних вимог в якій прокурор просить суд, зокрема, "визнати недійсним договір оренди частини приміщення ОСОБА_5 загальноосвітньої школи І-III ступенів від 05.01.2015 року № 3-138/3, укладеного між ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" та "зобов'язати ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути передане в оренду згідно договору від 05.01.2015 року № 3-138/3 частину приміщення адміністративної будівлі ОСОБА_5 загальноосвітньої школи І-III ступенів площею 18,63 м2, розташованого за адресою: вул. Шкільна, 1 а в с. Кургани Березнівського району Рівненської області балансоутримувачу - ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації шляхом підписання акту приймання-передачі".

24 травня 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" подано до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви заступника прокурора з підстав відсутності обгрунтування подання позову в інтересах держави.

25 травня 2016 року подано клопотання про подовження строку розгляду спору на 15 днів, яке судом задоволено на підставі ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 14 червня 2016 року Позивач підтримав заявлені вимоги, Відповідач-2 заперечив та зазначив, що оскільки школа не є балансоутримувачем майна, наданого в оренду, зазначене майно може використовуватися поза межами навчального процесу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.06.2016 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

5 січня 2015 року між ОСОБА_1 освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - Відповідач-2) укладено договір №3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Березнівського району (далі - Договір, а.с. 22-24), відповідано до якого Відповідач-1 передав, а Відповідач-2 прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме частину приміщення ОСОБА_5 загальноосвітньої школи (далі - Майно), площею 18б63 м. кв., що знаходиться за адресою: с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області та перебуває на балансі управління освіти, молоді та спорту.

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт оренди передається з метою розміщення автоматичної телефонної станції.

Згідно із п. 2.1. Договору Відповідач-2 вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Відповідача-2 права власності на це майно. Останнє залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста, району, а Відповідач-2 володіє і користується ним протягом строку оренди.

Пунктом п. 3.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Березнівського району, затвердженої рішенням Березнівської районної ради від 30 грудня 2011 року № 315 і становить 389, 57 грн., а визначено орендну плату відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач-2 зобов'язався сплачувати на розрахунковий рахунок Відповідача-1 не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року включно.

На виконання умов Договору 5 січня 2015 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 складено Акт приймання-передачі вищезазначеного майна (т. 1 а.с. 25).

В обгрунтування позову заступник прокурора посилається на ст. 53 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6, 61, ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 9, ч. 2 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує про те, що прокурор у справі, в ході вивчення законності передачі в оренду зазначеного майна вбачається, що вищенаведений Договір укладено Відповідачами всупереч вимог чинного законодавства, внаслідок чого вважає, що Договір підлягає визнанню недійсним, а спірне майно поверненню навчальному закладу у зв'язку із наступним.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (сформованої станом на 14 березня 2016 року) будівля ОСОБА_5 загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна, 1, с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області, загальною площею 983, 7 м. кв., до якої належить й об'єкт оренди відповідно до вищезазначеного Договору, на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища Березнівського району та міста Березне в особі Березнівської районної ради Рівненської області (т. 1 а.с. 29-30).

Як вбачається із переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району станом на 1 квітня 2015 року (затвердженого рішенням сесії Березнівської районної ради №932 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району" від 28 травня 2015 року (т. 1 а.с. 67) до майна територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району належить ОСОБА_5 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна, 1, а в с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області, балансоутримувачем якої є ОСОБА_1 освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (т. 1 а.с. 69).

Факт перебування зазначеного майна у власності територіальних громад на момент укладення Договору підтверджується також рішенням сесії Березнівської районної ради № 611 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського районувід 10.04.2009 р. , яке втратило чинність у зв'язку із прийняттям вищезазначеного рішення № 932 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району" від 28 травня 2015 року.

Відповідачі не заперечили зазначену обставину.

Відповідно до статтей 28, 29 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту , позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про загальну середню освіту" основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти; забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти; визначення структури та змісту загальної середньої освіти; визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень; визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну середню освіту.

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

ОСОБА_5 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів є юридичною особою і діє на підставі статуту (т. 1 а.с. 38-45).

Відповідно до п. 1.3. Статуту навчальний заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради. Власником навчального закладу є територіальні громади сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради

Враховуючи викладене вбачається, що ОСОБА_5 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів забезпечує здобуття учнями базової загальної середньої освіти.

Відповідно до п. 5.1. Статуту матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, земельну ділянку, комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.

Згідно із п. 5.2. Статуту майно навчального закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району і закріплене за навчальним закладом на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і Статуту навчального закладу.

Відповідно до п. 5.3. Статуту школи навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони.

На підставі вказаного, судом встановлено, що приміщення ОСОБА_5 загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів є власністю територіальних громад в особі Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Вищевикладене спростовує доводи Відповідача-2 про те, що майно, яке є предметом Договору оренди, не є майном навчального закладу.

Відповідно до п. 101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад" від 27.08.2010 року № 778 матеріально-технічна база закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі.

Відповідно до п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 року № 306 "Про затвердження Положення про навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" фінансово-господарська діяльність навчально-виховного комплексу провадиться відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази навчально-виховного комплексу фінансуються за рахунок коштів його засновника (власника).

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" визначено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту" вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Згідно приписів п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", п. 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010 року № 778, визначено, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих в тому числі на комунальній власності, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Таким чином, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (у тому числі на умовах оренди).

Судом встановлено, що предметом оренди за оспорюваним договором є розміщення автоматичної телефонної станції. Зазначена обставина вказана в Договорі (п. 1.2.) та не заперечується сторонами.

Судом також встановлено, що основними видами діяльності Відповідача-2 відповідно до витягу з ЄДРПУО є, зокрема, діяльність у сфері проводного, безпроводного, супутникового електрозв'язку тощо (т. 1 а.с. 63-65).

Пунктом 2.2. Статуту Відповідача-2 визначеного предмет його діяльності, до якого віднесено надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку, будівництво і технічне обслуговування мереж ефірного теле- та радіомовлення і проводового радіомовлення в межах промислової експлуатації, супутникового зв'язку, транспортних телекомунікаційних мереж, телемереж, мереж електрозв'язку з рухомими об'єктами та інших телекомунікаційних мереж, надання в користування каналів електрозв'язку, здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного мовлення, ефірного радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж тощо.

Таким чином, ні предмет діяльності Відповідача-2, ні цільове призначення орендованого приміщення, не мають жодного відношення до навчально-виховного процесу.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізуються зазначені повноваження.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Предметом позову є визнання недійним договору оренди приміщення ОСОБА_5 загальноосвітньої школи I-II ступенів, який укладено в порушення імперативної норми, визначеної вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

Прокурором самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення дитячого навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

За змістом статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України вирішено під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про освіту», до органів управління освітою в Україні належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти і науки України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України «Про освіту» та Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Однак, Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності (постанова Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №922/1805/15).

З огляду на те, що ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації, яке є місцевим органом управління освітою та одночасно - стороною у спірному договорі, якою ж і порушено ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та не вжито жодних заходів з метою усунення такого порушення, то прокуратурою визначено управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації як відповідача у даній справі.

Водночас, прокуратурою пред'явлено даний позов в інтересах держави в особі Березнівської районної ради, визначивши її як позивача виходячи з наступного.

Відповідно до інформації із Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55069778 від 14.03.2016, будівля ОСОБА_5 загальноосвітньої школи I-II ступенів, розташована за адресою: вул. Шкільна,1а с. Кургани Березнівського району Рівненської області загальною площею 983,7 мІ, в тому числі і об'єкт оренди згідно договору №3-138/3 від 05.01.2015 на праві комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селища та міста Березнівського району в управлінні Березнівської районної ради.

Згідно цієї ж інформації із Реєстру прав власності на нерухоме майно №55069778 від 14.03.2016, підставою виникнення права власності на вказане майно є свідоцтво про право власності та рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради №31 від 19.04.2007.

Пунктом 2 згаданого рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради №31 від 19.04.2007 вирішено оформити право комунальної власності на ОСОБА_5 ЗОШ І-ІІ ступенів в с. Кургани по вул. Шкільній, 1а за Березнівською районною радою .

Згідно рішення сесії Березнівської районної ради №932 від 25.05.2015 «Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району», спірне майно є комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради, яке передано на баланс управлінню освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору, майно що є об'єктом оренди (частина приміщення адміністративної будівлі навчального закладу загальною площею 983,7 мІ, розташованого за адресою: с. Кургани, вул. Шкільна,1а Березнівського району Рівненської області) також перебувало у власності територіальної громади сіл, селища, міста Березнівського району на підставі відповідного рішення № 611 від 10.04.2009 «Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району», яке втратило чинність у зв'язку із прийняттям аналогічного рішення під №932 від 25.05.2015.

Згідно із положеннями п.1.3 статуту ОСОБА_5 загальноосвітньої школи I-II ступенів, затвердженого рішенням Березнівської районної ради №523 від 15.02.2013 (далі - Статут), навчальний заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Березнівського району, власником якого є територіальні громади сіл, селища, міста Березнівського району в особі Березнівської районної ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Пунктами 20, 30 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, та про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Володіючи інформацією про використання спірного приміщення не для цілей визначених Законом України «Про освіту», Березнівською районною радою, як органом, уповноваженим здійснювати управління вказаним приміщенням, не здійснено захист інтересів держави, у зв'язку з чим органом прокуратури встановлено підстави для захисту інтересів держави шляхом пред'явлення вказаної позовної заяви.

Судом встановлено, що до звернення до суду із даним позовом, листом від 25 березня 2016 року №36.1-504 вих-16 прокурор повідомляв Березнівську районну раду про наявність підстав для представництва Березнівської районної ради у суді.

Судом встановлено, що до саме до компетенції Березнівської районної ради віднесені повноваження здійснювати нагляд за використанням вищезазначеного майна, а відтак, правомірним є звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в особі Березнівської районної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди) тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що зміст оспорюваного договору, пов'язаного з орендою об'єкту освіти і науки, суперечить законодавству, зокрема ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63, оскільки його використання здійснювалося не за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, а нежитлове приміщення, що є предметом договору оренди, - поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, заступник керівника Рівненської міської прокуратури належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а сторони, в свою чергу, не надали доказів на їх спростування.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 2 756, 00 грн., покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійним договір №3-138/3 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 5 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 освіти , молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком»

3. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код 21560766) в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" ( 33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола,1, код ЄДРПОУ 01187526) звільнити та повернути за актом приймання-передачі ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (34600, Рівненська обл., Березнівський район, місто Березне, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 21, код 38314020) передану в оренду згідно договору оренди №3-138/3 від 05.01.2015 р. частину приміщення адміністративної будівлі ОСОБА_5 загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів площею 18, 63 кв. м., розташованого за адресою: вул. Шкілька, 1а, в с. Кургани, Березнівського району, Рівненської області.

4. Стягнути з ОСОБА_1 освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (34600, Рівненська обл., Березнівський район, місто Березне, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 21, код 38314020) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ 16 ЛИПНЯ , будинок 52, код 02910077) на розрахунковий рахунок 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк отримувача - Державна казначейська служба України, код класифікації видатків бюджету - 2800 - 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код 21560766) в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" (33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола,1, код ЄДРПОУ 01187526) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ 16 ЛИПНЯ , будинок 52, код 02910077) на розрахунковий рахунок 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк отримувача - Державна казначейська служба України, код класифікації видатків бюджету - 2800 - 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

6. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 16.06.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.