Постанова

від 14.06.2016 по справі 925/2054/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 925/2054/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Баранця О.М.

при секретарі судового засідання Богатчук К.І.

від представників сторін :

позивача - не з'явився

відповідача - Квітка В.В.

третьої особи - Квітка В.В

розглянувши матеріали апеляційної скарги Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15 (суддя -Дорошенко М.В.)

за позовом Чорнобаївського районного споживчого товариства

до Виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Великоканівецької сільської ради

про визнання незаконними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради від 25.03.2008 №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 08 квітня 2003 року №23". Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради від 28.04.2009 №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна" в частині щодо оформлення права власності за Великоканівецької сільською радою на такі об'єкти нерухомого майна: нежиле приміщення магазину 114,8 кв. м., розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/1, і нежиле приміщення магазину 170,1 кв. м. з підвалом, розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/2. Стягнуто з виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради на користь Чорнобаївського районного споживчого товариства 2436 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15 прийнято до свого провадження, з призначенням 07.06.2016.

Розпорядженням від 07.06.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, та судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 07.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М., який не є головуючим суддею, у відпустці, а судді Пашкіної С.А. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф.,Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15 прийнято до свого провадження.

07 червня 2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2016.

Розпорядженням від 14.06.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 14.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016, колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15 прийнято до свого провадження.

В судове засідання 14.06.2016 з'явився представник відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

08 квітня 2003 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради, прийнято рішення №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", оформлене протоколом від 08.04.2003 №4.

Відповідно до зазначеного рішення виконавчий комітет Великоканівецької сільської ради, посилаючись на п. 10 ст. 30 (делеговані повноваження) Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та на наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", вирішив на основі даних господарських книг виконавчого комітету сільської ради та матеріалів технічної інвентаризації оформити Чорнобаївському районному споживчому товариству право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на приміщення магазинів №15, 16 по вул. Котовського, 8 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

07 серпня 2003 року Великоканівецька сільська рада видала Чорнобаївському районному споживчому товариству свідоцтво серія САА №467945 про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазинів №15, 16, загальною площею 287,8 кв. м. по вул. Котовського, 8 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

25 березня 2008 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради прийнято рішення №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 8 квітня 2003 року №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", в частині магазинів №15 та №16 по вул. Котовського, 8.

28 квітня 2009 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради прийнято рішення №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна", згідно з яким вирішено, на основі даних господарських книг виконавчого комітету сільської ради і матеріалів технічної інвентаризації, оформити Великоканівецькій сільській раді право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на нежиле приміщення магазину 114,8 кв. м., розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/1, і нежиле приміщення магазину 170,1 кв. м. з підвалом, розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/2.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2009 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Великоканівецькою сільською радою, на підставі свідоцтв про право власності від 16.12.2019 серія САС №749075, №749074 і №749073, зареєстровано право власності на: чотириквартирний жилий будинок з частиною підвалу, сарай, прибудову загальною площею 276,7 кв. м. і житловою площею 143,4 кв. м. по вул. Котовського, 8 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області; нежиле приміщення магазину загальною площею 114,8 кв. м. по вул. Котовського, 8/1 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області; нежиле приміщення магазину з частиною підвалу загальною площею 170,1 кв. м. по вул. Котовського, 8/2 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення відповідача від 25.03.2008 №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 08 квітня 2003 року №23" та від 28.04.2009 №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна" є незаконними, оскільки порушують його право власності на приміщення двох магазинів №15 і №16.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що спірні рішення погіршують становище позивача, яке виникло у нього на підставі рішення від 08.04.2003 №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", суперечать Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і порушують інтереси позивача у його прагненні провести державну реєстрацію визнаного за цим рішенням права власності на приміщення магазинів №15 і №16 по вул. Котовського, 8 (нині по вул. Котовського, 8/1 і 8/2) у с. Великі Канівці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з пп. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до пп. "а" п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 в редакції, чинній на день прийняття виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради рішення від 08.04.2003 №23, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

До приведеного у додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 в редакції, чинній на день прийняття виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради рішення від 08.04.2003 №23, переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, включені, серед іншого, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.08.2003 серія САА №467945 підписано сільським головою ОСОБА_3, але не скріплено печаткою Великоканівецької сільської ради.

Також, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності Чорнобаївського районного споживчого товариства на приміщення магазинів №15, 16, загальною площею 287,8 кв. м. по вул. Котовського, 8 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області не зареєстровано.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, Цивільний кодекс України від 16.01.2003 набрав чинності з 01.01.2004, тому відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень він не застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2004.

Так, до 01.01.2004, згідно з чинним на той час законодавством України, виникнення у юридичної особи права власності на нерухомість не пов'язувалося з моментом його державної реєстрації чи з відведенням земельної ділянки під такою нерухомістю, а після 01.01.2004 право власності, що виникло до цієї дати, не припинялося з підстав непроведення його державної реєстрації.

Конституційний Суд України у п. 5 мотивувальної частини свого рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, рішення від 08.04.2003 №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, з якого у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реєстрацією права власності на приміщення двох магазинів №15 та №16 по вул. Котовського, 8 (вул. Котовського, 8/1 і 8/2) у с. Великі Канівці. Непроведення державної реєстрації цього права у період з дня прийняття рішення від 08.04.2003 №23 до його скасування не є підставою для припинення цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виконавчий комітет Великоканівецької сільської ради не мав права поза волею позивача приймати рішення від 28.04.2009 №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна", в частині щодо оформлення права власності за Великоканівецької сільською радою на нежилі приміщення магазинів по вул. Котовського, 8/1 та 8/2.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності, наведеного у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема в частині 1 цієї статті, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що в ході розгляду справи місцевим господарським судом, він просив суд застосувати строк позовної давності.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Колегія суддів звертає увагу, що в протоколі судового засідання від 09.03.2016 не зазначено про заявлене клопотання. В той же час, місцевим господарським судом долучено до матеріалів справи додатковий письмовий доказ, а саме газету, в якій надруковано оголошення про здачу в оренду приміщення магазинів за адресою вул. Котовського, 8/1 і 8/2 в с. Великі Канівці. Саме на цей доказ відповідач посилається, як на підставу того, що позивач міг дізнатися про те, що Рішення №23 від 08.04.2003 скасовано.

Крім того, позивач, звертаючись з позовом, також зазначив, що дізнався про порушення права власності відповідачем з листів Чорнобаївського відділу КП Черкаського обласного об'єднання бюро технічної інвентаризації №92 від 28.07.2015 та №97 від 04.08.2015.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом встановлено, що позов подано в межах строків позовної давності.

В той же час, колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.11.2007 укладено договір оренди приміщення магазину №16, загальною площею 59,3 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Котовського, 8 та 25.03.2012 договір оренди приміщення №15, загальною площею115,3 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Котовського, 8.

Крім того, в 2010 році вищезазначені приміщення саме відповідачем пропонувались в оренду широкому колу осіб, що підтверджується відповідним оголошенням в місцевій газеті, про що не міг не знати позивач.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач міг довідатися про порушення свого права в 2010 році.

Постановою Верховного суду України №3-14гс14 від 13 травня 2014 року визначено, що коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. При цьому у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що порушене право позивача не підлягає захисту, в зв'язку з пропуском строків позовної давності з неповажних причин.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом невірно застосовані норми матеріального права та ненадана належна оцінка доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Великоканівецької сільської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15- скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 по справі №925/2054/15. Постановити нове.

3.В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4.Стягнути з Чорнобаївського районного споживчого товариства (вул. Черкаська, буд. 28А, смт. Чорнобай, Черкаська область, 19900, ідентифікаційний код 01774235) на користь Великоканівецької сільської ради (с. Великі Канівці, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19930, ідентифікаційний код 04408071) 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят девять) грн. 60 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області

6.Матеріали справи №925/2054/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Чорна

О.М. Баранець