Постанова

від 29.09.2016 по справі 925/2054/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р. Справа№ 925/2054/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Агрикової О.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2016 року по справі №925/2054/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016р.

по справі №925/2054/15 (суддя -Дорошенко М.В.)

за позовом Чорнобаївського районного споживчого товариства

до Виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Великоканівецької сільської ради

про визнання незаконними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Чорнобаївське районне споживче товариство (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Великоканівецької сільської ради (далі-відповідач) про визнання незаконними та скасування рішень відповідача від 25.03.2008р. №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 08 квітня 2003 року №23" та від 28.04.2009р. №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна" в частині щодо оформлення права власності за Великоканівецької сільською радою на такі об'єкти нерухомого майна: нежиле приміщення магазину 114,8 кв. м., розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/1, і нежиле приміщення магазину 170,1 кв. м. з підвалом, розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/2.

В обґрунтування позову позивач вказав на незаконність спірних рішень і порушення ними його права власності на приміщення двох магазинів №15 і №16, яке (право власності) було визнане відповідачем за раніше прийнятим ним рішенням від 08.04.2003 №23.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року у справі №925/2054/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року у справі №925/2054/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позовні відмовлено з мотивів спливу позовної давності без поважних причин.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. скасовано та справу №925/2054/15 передано до останнього для нового розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2016р. апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Рудченка С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Рудченко С.Г., Ільєнок Т.В. прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд справи №925/2054/15 призначено на 29.09.2016р.

Розпорядженням суду №09-52/5167/16 від 27.09.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. з 01.09.2016р. у відрядженні та у зв'язку з припиненням повноважень судді Рудченка С.Г., відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/2054/15.

У зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. з 01.09.2016р. у відрядженні та у зв'язку з припиненням повноважень судді Рудченка С.Г., 27.09.2016р. було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Разіна Т.І.

Розпорядженням суду №09-52/5214/16 від 27.09.2016 року у зв'язку з участю судді Разіної Т.І. 29.09.2016р. у практикумі, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/2054/15.

У зв'язку з участю судді Разіної Т.І. 29.09.2016р. у практикумі, 27.09.2016р. було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Агрикова О.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Агрикова О.В., Тищенко О.В. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

08 квітня 2003 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради, прийнято рішення №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", оформлене протоколом від 08.04.2003 №4.

Відповідно до зазначеного рішення виконавчий комітет Великоканівецької сільської ради, посилаючись на п. 10 ст. 30 (делеговані повноваження) Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та на наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", вирішив на основі даних господарських книг виконавчого комітету сільської ради та матеріалів технічної інвентаризації оформити Чорнобаївському районному споживчому товариству право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на приміщення магазинів №15, 16 по АДРЕСА_1.

07 серпня 2003 року Великоканівецька сільська рада видала Чорнобаївському районному споживчому товариству свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазинів №15, 16, загальною площею 287,8 кв. м. по АДРЕСА_1.

25 березня 2008 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради прийнято рішення №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 8 квітня 2003 року №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", в частині магазинів №15 та №16 по вул. Котовського, 8.

28 квітня 2009 року виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради прийнято рішення №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна", згідно з яким вирішено, на основі даних господарських книг виконавчого комітету сільської ради і матеріалів технічної інвентаризації, оформити Великоканівецькій сільській раді право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на нежиле приміщення магазину 114,8 кв. м., розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/1, і нежиле приміщення магазину 170,1 кв. м. з підвалом, розташоване за адресою: вул. Котовського, 8/2.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2009р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Великоканівецькою сільською радою, на підставі свідоцтв про право власності від 16.12.2019 серія САС №749075, №749074 і №749073, зареєстровано право власності на: чотириквартирний жилий будинок з частиною підвалу, сарай, прибудову загальною площею 276,7 кв. м. і житловою площею 143,4 кв. м. по АДРЕСА_1; нежиле приміщення магазину загальною площею 114,8 кв. м. по вул. Котовського, 8/1 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області; нежиле приміщення магазину з частиною підвалу загальною площею 170,1 кв. м. по вул. Котовського, 8/2 у с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення відповідача від 25.03.2008 №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 08 квітня 2003 року №23" та від 28.04.2009 №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна" є незаконними, оскільки порушують його право власності на приміщення двох магазинів №15 і №16.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення погіршують становище позивача, яке виникло у нього на підставі рішення від 08.04.2003р. №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", суперечать Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і порушують інтереси позивача у його прагненні провести державну реєстрацію визнаного за цим рішенням права власності на приміщення магазинів №15 і №16 по вул. Котовського, 8 (нині по вул. Котовського, 8/1 і 8/2) у с. Великі Канівці.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із пп. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до пп. "а" п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 в редакції, чинній на день прийняття виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради рішення від 08.04.2003 №23, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

До приведеного у додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 в редакції, чинній на день прийняття виконавчим комітетом Великоканівецької сільської ради рішення від 08.04.2003 №23, переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, включені, серед іншого, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.08.2003 серія НОМЕР_1 підписано сільським головою Собком В.П., але не скріплено печаткою Великоканівецької сільської ради.

Також, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності Чорнобаївського районного споживчого товариства на приміщення магазинів №15, 16, загальною площею 287,8 кв. м. по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. набрав чинності з 01.01.2004р., тому відповідно до п.4 його Прикінцевих та перехідних положень він не застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2004р.

Так, до 01.01.2004р., згідно з чинним на той час законодавством України, виникнення у юридичної особи права власності на нерухомість не пов'язувалося з моментом його державної реєстрації чи з відведенням земельної ділянки під такою нерухомістю, а після 01.01.2004р. право власності, що виникло до цієї дати, не припинялося з підстав непроведення його державної реєстрації.

Конституційний Суд України у п. 5 мотивувальної частини свого рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, рішення від 08.04.2003р. №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, з якого у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реєстрацією права власності на приміщення двох магазинів №15 та №16 по вул. Котовського, 8 (вул. Котовського, 8/1 і 8/2) у с. Великі Канівці. Непроведення державної реєстрації цього права у період з дня прийняття рішення від 08.04.2003р. №23 до його скасування не є підставою для припинення цих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виконавчий комітет Великоканівецької сільської ради не мав права поза волею позивача приймати рішення від 28.04.2009 №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна", в частині щодо оформлення права власності за Великоканівецької сільською радою на нежилі приміщення магазинів по вул. Котовського, 8/1 та 8/2.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішення відповідача від 25.03.2008р. №16 "Про відміну рішення виконкому сільської ради від 08 квітня 2003 року №23" та від 28.04.2009р. №20 "Про порядок оформлення та видачу свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна" в частині щодо оформлення права власності за Великоканівецької сільською радою на нежилі приміщення магазинів по вул. Котовського, 8/1 та 8/2 погіршують становище позивача, яке виникло у нього з рішення від 08.04.2003 №23 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", суперечать Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і порушують інтереси позивач у його прагненні провести державну реєстрацію визнаного за цим рішенням права власності на приміщення магазинів №15 і №16 по вул. Котовського, 8 (нині по вул. Котовського, 8/1 і 8/2) у с. Великі Канівці.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В силу ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суду України скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у даній справі зазначив, що останній поклавши в основу своєї постанови висновок про пропущення позивачем строку позовної давності без поважних причин не звернув увагу на приписи ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення ч.1 ст.111-12 ГПК України та зазначені вказівки касаційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (п.2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Апелянт стверджує, що ним в суді першої інстанції було заявлено усне клопотання про застосування строку позовної давності.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви про сплив строку позовної давності. Також, в протоколах судових засіданнях не зазначено, що сторонами заявлялося про застосування строку позовної давності.

Крім того, як свідчать матеріали справи апелянт не скористався свої правом подати в передбачені строки до суду першої інстанції письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для застосування строку позовної заяви.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (п.2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Однак, в апеляційній скарзі відсутні будь-які посилання на неможливість подання до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності. Крім того, судова колегія звертає увагу, що представник апелянта приймав участь в судових засіданнях, про що свідчать протоколи судового засідання.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Великоканівецької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016р. по справі №925/2054/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016р. по справі №925/2054/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №925/2054/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Агрикова

О.В. Тищенко