Постанова

від 16.06.2016 по справі 5019/319/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа № 5019/319/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року у справі №5019/319/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бісмут ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

про стягнення 263 277 грн. 49 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Марковича Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року у справі №5019/319/12 (суддя Качур А.М.) затверджено укладену між сторонами мирову угоду. Припинено провадження у справі №5019/319/12 відповідно до п.7 ст.80 ГПК України.

06.06.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", в якій скаржник зазначає, що майно, яке є предметом мирової угоди і за рахунок якого відбулося погашення заборгованості ТОВ "Бісмут ЛТД" перед ФОП ОСОБА_1 є предметом іпотеки АТ "Укрсиббанк" відповідно до договору іпотеки №Р/н-7024 від 05.01.2007 року. Скаржник вказує, що не давав згоди на відчуження майна (будівлі та споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1), яке є предметом іпотеки, що суперечить положенням ст. 9 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої відчужувати предмет іпотеки іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя. Таким чином, зміст мирової угоди та оскаржувана ухвала суду суперечать вимогам закону, зокрема ст.ст. 1, 9 Закону України "Про іпотеку". На підставі викладеного, апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року у справі №5019/319/12.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року до участі у справі №5019/319/12 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю "Бісмут ЛТД" (відповідач) перебуває в стані припинення з 10.09.2012 року. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, господарський суд припиняє провадження у справі, однак згідно з правовою позицією наведеною в абз. 5 п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ліквідація юридичної особи - сторони у справі, здійснена після прийняття судового рішення, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не може бути підставою для застосування п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бісмут ЛТД" про стягнення коштів в сумі 263277, 49 грн., з яких 261076,00 грн. - борг за договором купівлі-продажу №10/1 від 10.10.2011 року, 1477,22 грн. - 3% річних, 724,27 грн. - інфляційні нарахування.

В процесі судового розгляду справи, 10.04.2012 року до місцевого господарського суду сторонами по справі подано заяву про затвердження мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року у справі №5019/319/12 затверджено мирову угоду, укладену між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Бісмут ЛТД", відповідно до п. 2.3 якої сторони домовились, що в рахунок заборгованості, що стала підставою для звернення позивача до суду із позовом, відповідач ТОВ "Бісмут ЛТД" передає у власність позивача нерухоме майно - будівлі та споруди в АДРЕСА_1, а саме: "А-3" адмінбудинок площею 1560,4 кв.м., "Б" прохідна площею 12,9 кв.м., "В" склад нафтопродуктів площею 170,6 кв.м., "Г" склад матеріальний площею 212,1 кв.м., "Д" будинок конторського типу площею 253,8 кв.м., "Ж" будинок конторського типу площею 117,4 кв.м., "З" будинок конторського типу площею 197,7 кв.м., "Л-2" будинок залізобетонний площею 250,9 кв.м. та споруди (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2005 року видане виконавчим комітетом Рівненської міської ради Витяг про реєстрацію права власності на нерухому майно №6661951 від 04.03.2005 року).

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, право на затвердження якої передбачено статтею 78 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1-3 цієї статті, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Відповідно до абз. 7 п.3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета (абз. 8 п.3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Між тим, як вбачається зі змісту затвердженої у справі мирової угоди, місцевий суд погодив (по суті вирішив) питання щодо переходу від відповідача до позивача права власності на нерухоме майно (будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1), тоді як предметом позову ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Бісмут ЛТД" було стягнення богу за договором купівлі-продажу товару №10/1 від 10.10.2011 року. Таким чином, судом першої інстанції затверджено умови мирової угоди, що стосувалися нерухомого майна, яке не було ані предметом спору, ані предметом розгляду у даній справі.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.01.2007 року між ТОВ "Бісмут ЛТД" (іпотекодавець) та АКІБ "Укрсибанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №Р\н-7024, відповідно до п. 1.1 якого в іпотеку передано нерухоме майно - будівлі та споруди, а саме: "А-3" адмінбудинок площею 1560,4 кв.м., "Б" прохідна площею 12,9 кв.м., "В" склад нафтопродуктів площею 170,6 кв.м., "Г" склад матеріальний площею 212,1 кв.м., "Д" будинок конторського типу площею 253,8 кв.м., "Ж" будинок конторського типу площею 117,4 кв.м., "З" будинок конторського типу площею 197,7 кв.м., "Л-2" будинок залізобетонний площею 250,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, сформованої станом на 26.05.2016 року та поданої скаржником на вимогу апеляційного суду, нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 11.07.2007 року.

Таким чином, на момент винесення ухвали господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року про затвердження мирової угоди щодо погашення заборгованості ТОВ "Бісмут ЛТД" перед ФОП ОСОБА_1 за рахунок передачі у власність нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, вказане майно було обтяжене договором іпотеки №Р\н-7024 від 05.01.2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право, зокрема, відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Апелянт, АТ "Укрсиббанк", при розгляді справи № 5019/319/12 в суді першої інстанції та затвердженні мирової угоди від 10.04.2012 року у вказаній справі участі не приймав. Матеріали справи не містять відомостей про надання згоди АТ "Укрсиббанк" (іпотекодержателя) на відчуження предмету іпотеки згідно договору №Р\н-7024 від 05.01.2007 року.

В розумінні ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном та в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що укладення мирової угоди, умови якої стосуються нерухомого майна, що перебуває в іпотеці АТ "Укрсиббанк", в силу дії положень ст. ст. 1, 9 Закону України "Про іпотеку", порушують права АТ "Укрсиббанк" (апелянта) як іпотекодержателя, який не надав згоди на відчуження такого майна та в результаті чого був позбавлений права, як кредитор, на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, при винесені оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції затверджено умови мирової угоди, що стосувалися нерухомого майна, яке не було ані предметом спору, ані предметом розгляду у даній справі, а також не було з'ясовано правомочність відповідача на відчуження цього майна на користь позивача, що призвело до порушення майнових прав апелянта.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з неповним врахування всіх обставин справи та невірним застосуванням норм процесуального права, зокрема ч. 3 ст. статті 78 Господарського процесуального кодексу України, та норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про іпотеку", з огляду на що, така ухвала підлягає скасуванню з надісланням справи №5019/319/12 до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовується ухвала місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснено місцевим судом за результатами розгляду справи, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 10.04.2012 року у справі №5019/319/12 - скасувати.

3. Справу №5019/319/12 направити до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.