Рішення

від 14.06.2016 по справі 310/248/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/248/15 головуючий у 1 інстанції Парій О.В.

провадження: № 22-ц /778/2048/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: судді Осоцького І.І.,

суддів: Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року у справі за позовом Бердянського місцевого прокурора Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області, правонаступником якого на час вирішення справи є Бердянський місцевий прокурор Запорізької області, звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати п. 5.18 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області п'ятого скликання № 38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; - визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 829185 на земельну ділянку площею 0,07 га., виданий на ім'я ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ; - витребувати з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 52192,00 грн., площею 0,07га., кадастровий номер 2310400000:08:004:0141, яка знаходиться по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ Запорізької області, та передати її територіальній громаді міста Бердянська.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами прокурорської перевірки встановлено, що п. 5.18 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.10 року затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,07га., розташовану по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ Запорізької області для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 829185. Прокурор зазначає, що відведення земельної ділянки погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства. Спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, про що зазначено у проектній документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. В порушення вимог ст. 118 Земельного кодексу України проектна документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради без проведення обов'язкової державної експертизи, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Згідно схеми місцезнаходження виділеної земельної ділянки, кадастрового плану проекту землеустрою, остання знаходиться в межах міста Бердянська в межах визначеної ст. 88 Водного кодексу України двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України, ст.59 Земельного кодексу України і підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08.05.13 року, матеріалами землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Також, у затвердженому оскаржуваним рішенням ради проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки. Крім цього, при затвердженні оскаржуваним рішенням ради проекту землеустрою були порушені вимоги містобудівного законодавства, оскільки забудова та використання території населених пунктів повинні відповідати Генеральному плану відповідного населеного пункту. За даними Генерального плану міста Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.09 року, за адресою виділеної ОСОБА_4 земельної ділянки передбачено розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, що підтверджується листом виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.12.14 року. Зазначає, що відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень». Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 29 квітня 2013 року придбала у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу вказану земельну ділянку. Прокурор вважає, що ОСОБА_4 незаконно набув право власності на земельну ділянку по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ та земельна ділянка підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_2 та передачі територіальній громаді м.Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 рокупозов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.п. 5.18 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 28 січня 2010 року № 38 «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 829185, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,07га. для індивідуального дачного будівництва, розташовану по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ, кадастровий номер 2310400000:08:004:0141.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) земельну ділянку вартістю 52192,00 грн. площею 0,07 га., кадастровий номер 2310400000:08:004:0141, яка знаходиться по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ Запорізької області та передати її територіальній громаді міста Бердянськ.

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позов, суд помилково вважав початком перебігу строку позовної давності заявлених прокурором позовних вимог час проведення геодезичного дослідження розташування спірної земельної ділянки у грудні 2014 року, оскільки з позовних вимог та обставин справи слідує, що початком перебігу позовної давності заявлених позовних вимог є 08 травня 2013 року, а саме: час складання акту перевірки дотримання вимог земельного азконодавства Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, яку згідно вимог норм ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земльВ» та Указом президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 уповноважено здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Згідно з діючими на момент виникнення спірних правовідносин норм ст. 88 Водного Кодексу України та норм ст.60 Земельного Кодексу України з метою охорони поверхневих водних обВ»єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж морів в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибрежні захістні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибрежна захистна смуга шириною не менше 2-х кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибрежних морів навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрію, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Правовою позицією Верховного Суду України при перегляді судового рішення у справі № 6-178цс15 від 01.07.2015 року з підстав неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, яка є обовВ»язковою для всіх судів України зазначено, що ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ч.2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч.2 ст.45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України, за нормами якої прокурор має процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої він діє.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від 25 березня 2015 року та 23 грудня 2014 року.

Положення п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України, на які посилається прокурор в своїх позовних вимогах за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Тому з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється норми ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а саме: 08 травня 2013 року, як час складання Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, про що зазначено у позовних вимогах прокурора та підтверджено матеріалами справи / т.1 а.с.25 /.

З матеріалів справи слідує, що п. 5.18 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.10 року затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,07га., розташовану по вул.Макарова, 56-п1 в м. Бердянськ Запорізької області, яка за своїм цільовим призначенням відноситься до території оздоровчих установ та установ для відпочинку, для індивідуального дачного будівництва та на підставі якого ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК № 829185 / т.1 а.с. 11-14, 22-23 /.

При цьому відведення земельної ділянки погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства. Спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, про що зазначено у проектній документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки / т.1 а.с.22-23 /.

В порушення вимог ст. 118 ЗК України проектна документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки затверджена оскаржуваним рішенням міської ради без проведення обов'язкової державної експертизи, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Згідно схеми місцезнаходження виділеної земельної ділянки, кадастрового плану проекту землеустрою /т.1 а.с.194-207 /, остання знаходиться в межах міста Бердянська в межах визначеної ст. 88 ВК України двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить ст., ст. 85, 90 ВК України, ст.59 ЗК України і підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08.05.2013 року / т.1 а.с.25-27 /, матеріалами землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Також, у затвердженому оскаржуваним рішенням ради проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки. Крім цього, при затвердженні оскаржуваним рішенням ради проекту землеустрою були порушені вимоги містобудівного законодавства, оскільки забудова та використання території населених пунктів повинні відповідати Генеральному плану відповідного населеного пункту.

За даними Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.09р., за адресою виділеної ОСОБА_4 земельної ділянки передбачено розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, що підтверджується листом виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.12.14 року.

Відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Правовою позицією Верховного Суду України при перегляді судового рішення про визнання протиправним і витребування земельної ділянки у справі № 6-184цс15 від 01.07.2015 року з підстав неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, яка є обовВ»язковою для всіх судів України зазначено, що:

відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Аналіз норм ст.88 ВК України та ст.60 ЗК України дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже п.,п.5.18 рішення Бердянської міської ради № 38 від 28.01.10 року та виданий на його підставідержавний акт на право власності на земельну ділянку на імВ»я ОСОБА_4 не відповідають вищевказаним нормам земельного та водного законодавства, тому цей пункт рішення міської ради правильно було визнано судом першої інстанції незаконним та скасовано, а також визнано було недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 829185, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,07га. для індивідуального дачного будівництва, розташовану по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ, кадастровий номер 2310400000:08:004:0141.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 29 квітня 2013 року придбала у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу вказану земельну ділянку / а.с.181-183 /.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 р. та у п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 р. № 5, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник, за умови, що це майно вибуло з володіння поза його волею.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки від територіальної громади, як власника, земельна ділянка вибула незаконно та поза її волею, завдяки прийняттю органом самоврядування незаконного рішення і було відчужено за правочином, визнанним судом недійсним, то таке майно підлягає витребуванню від осатннього його набувача.

Отже оскільки ОСОБА_4 незаконно, на підставі недійсного правочину набув право власності на земельну ділянку по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ та здійнив її відчуження за договором купівлі- продажу ОСОБА_2, ця земельна ділянка на підставі вимог норм ст.388 ЦК України підлягає витребуванню з незаконного володіння останньої та передачі її власнику, а саме: територіальній громаді м.Бердянська.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду про: - визнання незаконним та скасовано п.п. 5.18 рішення сімдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 28 січня 2010 року № 38 «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; - визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 829185, виданого на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,07га. для індивідуального дачного будівництва, розташовану по вул.Макарова, 56-п1 в м.Бердянськ, кадастровий номер 2310400000:08:004:0141 та про витребування її з володіння ОСОБА_2 з передачею територіальній громаді міста Бердянськ відповідає вимогам норм діючого законодавства і підлягає зміні лише в частині визначення початку перебігу позовної давності заявлених прокурором позовних вимог, а саме: з 08 травня 2013 року - часу складання Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

З доводами апеляційної скарги про те, що прокурор довідався про порушення норм земельного законодавства у 2010 році, оскільки був присутнім за засіданні сесії Бердянської міської ради 28.01.2010 року, у 2010 році отримував таку інформацію за листом Головного управління держкомзему у Запорізькій області, звертався з поданням та з адмінстртивним позовом про усунення вказаних порушень норм земельного законодавства, погодиться неможливо, бо на час ухвалення постанови Запорізьким окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року, яка набрала законної сили 15.08.2011 року та за якою вищевказаних порушень норм земельного законодавства встановлено не було/ т.2 а.с.9-11 /, не малось акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, саме якузгідно вимог норм ст. 5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земльВ» та Указом президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 як центральний орган виконавчої влади уповноважено здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності .

Повторна неявка сторін в судове засідання при апеляційному перегляді цієї справи, належним чином повідомлених про це, що є їх процесуальним правом, на висновок суду у справі не впливає.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року у цій справі змінити, вказавши про початок перебігу позовної давності заявлених позовних вимог з 08 травня 2013 року - часу складання Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: