Постанова

від 14.06.2016 по справі 815/1898/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1898/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 13.04.2016 року, № НОМЕР_2 від 13.04.2016 року, № НОМЕР_3 від 13.04.2016 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 55,56 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 6, 51, 69, 70-72, 99, 104-107, 159-163 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, з позовними вимогами не погодився у повному обсязі з підстав викладених у запереченні.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини.

ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на землю, податку з доходів фізичних осіб.

Так, на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.01.2016 року за № 59, у період з 10.02.16 р. по 23.03.16 року було проведено перевірку. Термін перевірки було продовжено відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 10.03.2016 р. № 303.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 58/15-32-14-01/31186210 від 30.03.2016 року та зроблений висновок про порушення позивачем п.п.135.5.11 п.135.5 ст. 135, п.138.2, п.138.4, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.146.13 ст.146 ПК України, в результаті чого позивачу було занижено податок на прибуток на суму - 36042626 грн. в т.ч. за 2013 р. на суму - 7558229 грн., за 2014 р. на суму - 28484 397 грн., а також встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 199.1, 199.2,199.5 ст. 199 ПК України, у наслідок чого позивачу було завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, суму якого включили до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 Декларації на суму - 3556 грн. в т.ч. грудень 2014 року - 3556 грн. та було встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі - 84926 грн. в тому числі: листопад 2013 року-24622 грн., грудень 2013 року -10789 грн., січень 2014 року -16 грн., лютий 2014 року - 3323 грн., травень 2014 року - 33165 грн., червень 2014 року - 2470 грн., липень 2014 року - 4667 грн., серпень 2014 року - 1750 грн., вересень 2014 року - 1025 грн., жовтень 2014 року - 3099 грн.

Відповідач на підставі акту № 58/15-32-14-01/31186210 від 30.03.2016 року прийняв та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.04.2016 року, згідно яких позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 84 926 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі -21231 грн., прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.04.2016 року, згідно з яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі - 3556 грн., прийняте податкове повідомлення-рішення №0001212201 від 13.04.2016 року, згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі - 36042626 грн. та було застосовано штрафні санкції у сумі - 9010656 грн.

У судовому засіданні представник позивача зазначила, що висновки перевіряючих необґрунтовані та є такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку з чим, вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з наступних підстав: позивачем договори купівлі-продажу металобрухту з контрагентами зазначеними відповідачем у акті перевірки були укладені на умовах СПТ, тобто постачання товарів на склад позивача власними силами, у зв'язку з чим доставка товару відбувалася силами та за рахунок продавців-контрагентів позивача, а тому наявність у ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою підтвердження отримання товару.

Крім того, представник позивача також зауважила, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року №363, передбачено обов'язковість ТТН для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. При цьому такий обов'язок не поширюється на ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД», оскільки підприємством не укладалося жодного договору перевезення.

Також, представник ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» пояснила, що протягом 2012-2014 року на їх підприємстві було здійснено численні обшуки та виїмки бухгалтерських документів, у зв'язку з чим терміново на вимогу перевіряючих надати їх було складно, але поступово усі документи було відновлено та надано, у тому числі й акти приймання передачі-товару від вказаних контрагентів, які також є у підприємства у наявності та приєднані до матеріалів справи.

Представник позивача також не погодилась з висновками викладеними у акті перевірки стосовно того, що ними не було включено податок на додану вартість в сумі - 23000 грн. з податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2013 року, який повинен був ними нарахований та сплачений під час продажу об'єктів нерухомості, чим ними було порушено п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187 ПК України, оскільки відповідно до п. 197.1.21 ПК України (в редакції від 03.02.2013 року) звільняються від оподаткування операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, часток (паїв), крім тих, що розміщені під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства, таким чином ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» було звільнено від оподаткування.

Підсумовуючий представник ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» зазначила, що вищезазначені обставини свідчать, що викладені у акті перевірки висновки є поверхневими без урахування всіх об'єктивних даних і первинних документів, як доказів здійснення підприємством належної господарської діяльності та не можуть бути достатньою підставою для їх відповідальності.

У свою чергу, представник відповідача щодо задоволення позову заперечував, пояснив суду, що перевірка була здійсненна з дотриманням норм чинного законодавства, а тому винесені податкові повідомлення-рішення правомірні та не підлягають скасуванню.

Крім того, представник відповідача також звернув увагу на те, що в ході перевірки не було встановлено факту передачі товарів від вказаних у акті перевірки контрагентів позивача у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, у зв'язку з чим, представник відповідача вважав, що позивачем було порушено вимоги положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», оскільки позивачем не були надані первинні документи, а тому у позивача відсутні докази на підтвердження здійснення ними господарської діяльності.

Встановлені обставини підтверджуються доказами, які містять матеріали справи.

За даними обставинами суд приходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент на час виконання договорів, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

З акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про протиправне включення ПДВ до складу податкового кредиту ґрунтується на тому, що угоди між позивачем та його контрагентами були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього, такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією, яка була надана позивачем та приєднана до матеріалів справи.

Також слід зазначити, що ДПА України неодноразово у роз'ясненнях від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617 та листі від 15.04.2011 року № 10864/7/23-2017 пояснювало, що не можна визнавати угоди нікчемними в актах перевірок, з огляду на очевидну протиправність таких дій.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем, за штрафними санкціями та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу відповідача було надано усі необхідні первинні документи, які свідчать про надання послуг, тобто свідчать про здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які він мав у наявності на час перевірки .

Так підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судом було з'ясовано, що під час складення акту перевірки відповідач не врахував пояснення позивача, що протягом 2012-2014 року на їх підприємстві було здійснено численні обшуки та виїмки бухгалтерських документів, у зв'язку з чим терміново на вимогу перевіряючих надати усі необхідні первині документи було складно, проте вони докладають значних зусиль та поступово нададуть усі необхідні документи, що й було зроблено останніми.

З огляду на первинні документи, які були надані позивачем, суд вважає, що вони були оформлені у відповідності з вимогами Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, враховуючи вищевикладене, суд дійшов також висновку, що неправомірним є й висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток.

Так як вбачається з акту перевірки, усі висновки акту перевірки позивача не містить посилань, які саме порушення вимог податкового законодавства допущені позивачем та в чому саме вони полягали, як також і не зазначено, які саме дефекти первинних документів, наданих до перевірки, свідчать про необґрунтованість декларування понесених витрат у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що дії відповідача порушують вимоги Наказу ДПА України №984 від 22.12.2010 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким був затверджений «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до п. 5.2. Наказу № 984 «У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що в акті перевірки позивача не було обґрунтовано викладено згідно з якими вимогами Порядку та в чому саме полягає порушення позивачем ст.138, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, 198,6 ст.198 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Також у судовому засіданні було встановлено, що договори купівлі-продажу металобрухту укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Промстіл», ТОВ «Магате 7», ТОВ «АЛЬТАІР- ГРУП», ТОВ « МЕТ-ТРЕЙДИНГ» було складено на умовах СПТ, тобто постачання товарів на склад позивача власними силами, у зв'язку з чим, доставка товару відбувалася силами та за рахунок продавців-контрагентів позивача, а тому наявність у ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою підтвердження отримання товару.

Так Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року №363, передбачено обов'язковість ТТН для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» не укладало жодного договору перевезення з вищевказаними контрагентами, або іншими контрагентами, які б здійснювали перевезення металобрухту за договорами купівлі-продажу металобрухту укладеними між позивачем та ТОВ «Промстіл», ТОВ «Магате 7», ТОВ «АЛЬТАІР- ГРУП», ТОВ « МЕТ-ТРЕЙДИНГ».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач провів повний розрахунок з контрагентами, що підтверджується банківськими виписками та видав останнім сертифікати якості на Товар-вторинні чорні метали.

Також окремо слід зазначити, що позивач об'єктивно позбавлений можливості здійснення контролю за поданням звітності та проведенням перевірок своїх контрагентів, оскільки він не наділений владними повноваженнями щодо контролю за господарською діяльності своїх контрагентів, а навпаки перебуває з іншими суб'єктами господарювання у рівнозначних умовах щодо отримання будь-якої інформації.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Дана позиція підтверджуються усталеною судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Зокрема, у Постанові №К-18621/07 від 08.07.2010 р. ВАСУ звертав увагу на те, що необхідно розмежовувати наслідки порушення податкового законодавства для особи, що його припустила (контрагенти позивача) та добросовісного платника податків (тобто, сам позивач): ««...порушення таким контрагентом податкової дисципліни (а саме: недекларування і несплата відповідних сум податку на додану вартість до бюджету) не спричиняє за собою недійсність складених ним податкових накладних і не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди».

Аналогічні висновки стосовно того, що наявність порушень податкового законодавства у діях контрагента, не може створювати негативних податкових наслідків для підприємства позивача, наведено у наступних рішеннях: Постанові ВСУ №3060678 від 13.01.2009 р., Постанові ВСУ «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» № 06/47 від 11.10.2006 р., Постанові ВСУ «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» № 10/82 / № 21-573во10від 01.06.2010 р. та ін.

Викладену правову позицію про індивідуальну відповідальність платника податків підтвердив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» (Заява N 803/02), рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

Зокрема у п. 28 рішення по справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ зазначав про недопустимість покладення відповідальності на заявника «за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань». Практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п.56.21 ст. 56 Податкового Кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином суд вважає, що відповідач не довів суду обґрунтованість висновків перевірки та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Також суд звертає увагу, що Ухвалою від 17 травня 2016 року задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати суми залишку недосплаченого судового збору до вирішення справи по суті у розмірі - 617 444 (шістсот сімнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 93 (дев'яносто три) копійки, які підлягають стягненню з позивача до державного бюджету України на виконання вищевказаної ухвали.

Разом з тим частина суми судового збору, яка була сплачена позивачем під час подання позову у розмірі - 60 000 (шістдесят тисяч) гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД».

Керуючись: ст.,ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 159 - 163, 167, 186 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити у повному обсязі адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області:

- №0001182201 від 13.04.2016 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 84 926 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 21 231 грн.,

- №0001192201 від 13.04.2016 року, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3 556 грн.,

- №0001212201 від 13.04.2016 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 36 042 626 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 9 010 656 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» недосплачений судовий збір у розмірі - 617 444 (шістсот сімнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 93 (дев'яносто три) копійки з перерахуванням на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача (ЄДРПОУ): 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Призначення платежу: *;101;код ЄДРПОУ 31186210 ;Судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮЖМЕТ, ЛТДВ» , Одеський окружний адміністративний суд.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір у розмірі - 60 000 (шістдесят тисяч) гривень на користь ТОВ «ЮЖМЕТ, ЛТД» (код ЄДРПОУ 31186210).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови суду.

Суддя: О.Г. Гусев

.