Ухвала

від 16.06.2016 по справі 826/18992/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18992/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Петруня О.М.,

від відповідача Шкодич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ТВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.07.2015р. №31526552207, №31426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Світ ТВ» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 10.07.2015 №174/26-55-22-07/33638770, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 942176 грн., у тому числі по періодам: квітень 2013 року - 120280 грн., травень 2013 року - 99280 грн., червень 2013 року - 110260 грн., липень 2013 року - 103820 грн., серпень 2013 року - 107700 грн., вересень 2013 року - 116736 грн., жовтень 2013 року - 100740 грн., листопад 2013 року - 88260 грн., грудень 2013 року - 95100 грн. та порушення ст. 134, п. 138.1.1, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 895067 грн., у тому числі за І півріччя 2013 року - 305766 грн., за 9 місяців 2013 року - 562133 грн., за 2013 рік - 895067 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 28.07.2015 прийняті податкові повідомлення - рішення №31526552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 065 130,00 грн., у тому числі основний платіж - 895 067грн. та штрафні санкції - 170 063 грн. та №31426552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 177 720,00 грн., у тому числі основний платіж - 942 176 грн. та штрафні санкції - 235 544 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Готика ЛТД» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаного контрагента, отримувались з метою використання та були використані платником податків у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, показники податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з позиції податкового органу, сформовані позивачем неправомірно, оскільки господарські операції ТОВ «Світ ТВ» з його контрагентом ТОВ «Готика ЛТД» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» від 29.09.2014, в якому зазначено про відсутність господарських можливостей для здійснення задекларованих господарських операцій з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Також податковий орган посилається на пояснення директора ТОВ «Готика ЛТД» Бистрова Г.А. від 01.04.2014, в яких останній зазначив, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «Готика ЛТД» він не має, будь-яких документів підприємства не підписував.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Готика ЛТД»

01.04.2013р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Готика ЛТД» (виконавець) укладено договір про створення за замовленням і подальше використання аудіовізуальних творів №27/4/13, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується за замовленням замовника виконати роботи по виготовленню аудіовізуальних творів на умовах, визначених додатками до цього договору. Роботи по виготовленню аудіовізуальних творів починаються після підписання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього. Вартість робіт визначається у відповідному додатку, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Готика ЛТД» виписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні: від 22.04.2013р. №№2296, 2297, 2298, від 23.04.2013р. №2301, від 24.04.2013р. №№2304, 2305, 2306, від 25.04.2013р. №№2313, 2312, 2310, 2311, від 26.04.2013р. 2316, 2317, 2318, 2319, від 27.05.2013р. №2275, 2277, 2276, від 28.05.2013р. №2281, 2282, від 29.05.2013р. №2285, від 30.05.2013р. №289, 2290, 2291, від 31.05.2013р. №2297, 2298, 2299, від 25.06.2013р. №1836, 1833, 1835, 1834, від 26.06.2013р. №№1841, 1844, 1842, 1843, 1845, від 27.06.2013р. №№1858, 1859, 1860, 1861, 1857, від 29.07.2013р. №2070, 2067, 2069, 2068, від 30.07.2013р. №№2080, 2082, 2083, 2079, 2081, від 31.07.2013р. №№2099, 2102, 2098, 2101, 2100, від 27.08.2013р. №№1713, 1711, 1712, від 28.08.2013р. №№1722, 1725, 1723, 1724, від 29.08.2013р. №№1736, 1737, 1733, 1734, 1735, від 30.08.2013р. №№1752, 1750, 1751, від 23.09.2013р. №1634, від 24.09.2013р. №№1642, 1640, 1641, від 25.09.2013р. №№1645, 1646, від 26.09.2013р. №№1650, 1649, від 27.09.2013р. №№1659, 1660, 1658, від 30.09.2013р. №№1667, 1668, 1669, 1670, від 28.10.2013р. №№1917, 1918, 1919, 1920, 1929, 1930, 1931, від 30.10.2013р. №№1943, 1944, 1942, 1940, 1941, від 31.10.2013р. №1961, 1962, від 25.11.2013р. №15191520, від 26.11.2013р. №1525, від 27.11.2013р. №№1532, 1533, 1534, від 28.11.2013р. №1541, від 29.11.2013р. №1552, 1553, 1549, 1550, 1551, від 23.12.2013р. №№1687, 1688, від 24.12.2013р. №№1694, 1695, від 25.12.2013р. №№1701, 1702, від 26.12.2013р. №1710, 1711, від 27.12.2013р. №№1718, 1717. від 30.12.2013р. №№1726, 1727, від 31.12.2013р. №№1734, 1733.

На підтвердження оплати за договором позивачем надано виписки банку по рахунку та копії платіжних доручень.

Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено суми по вписаних ТОВ «Готика ЛТД» податкових накладних.

Крім того, на підтвердження використання отриманих аудіовізуальних творів у власній господарській діяльності позивачем надано ефірні довідки, що підтверджують вихід інформаційних сюжетів в ефір, та диски з відеозаписами відповідних сюжетів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання умов договорів поставки підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та віднесення вартості товарів до валових витрат за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами: ТОВ «Санторг Юг» (код ЄДРПОУ 37946267) та ТОВ «Альянс-Експерт» (код ЄДРПОУ 38347915)., оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Готика ЛТД» Бистрова Г.А. від 01.04.2014, в яких останній зазначив, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «Готика ЛТД» він не має, колегія суддів відхиляє у зв'язку з відсутністю вироку суду, в якому могли бути встановлені вказані обставини.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Готика ЛТД» складських приміщень, транспортних засобів колегія суддів вважає помилковими, оскільки предметом договору №27/4/13, укладеного між ТОВ «Світ ТВ» та ТОВ «Готика ЛТД» було створення за замовленням і подальше використання аудіовізуальних творів, для здійснення якого основні засоби, на відсутність яких посилається відповідач, не вимагається.

Щодо відсутності трудових ресурсів у ТОВ «Готика ЛТД» з посиланням на те, що в штаті підприємства значиться один працівник, то податковим органом не враховано можливість залучення орендованих ресурсів.

Враховуючи те, що надання послуг підтверджене первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання спірних договорів відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 ПК України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

В силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними законодавством документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, а також підтверджені виданими контрагентом відповідних первинних документів, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу та відображають зміст акта перевірки, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.06.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.