Постанова

від 16.06.2016 по справі 826/3309/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3309/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 01.12.2015 року № 000003, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень від 01.12.2015 № 000003.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 01 грудня 2015 відповідачем, на підставі акту перевірки від 20.08.2015 № 000020, прийнято оскаржувану постанову № 000003, якою до позивача, на підставі ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовано штраф у розмірі 3 433 075,46 грн.

Відповідно до постанови про накладення стягнень, акту перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції, ґрунтується на тому, що позивачем створено перешкоди службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що: 1) ТОВ «Новус Україна» не здійснювало перешкод в проведенні перевірки; 2) витребування посадовими особами відповідача первинних бухгалтерських документів суперечить вимогам чинного законодавства України; 3) керуюча магазином ОСОБА_2 не є уповноваженою особою позивача під час проведення перевірок; 4) відповідачем порушено строки проведення перевірки; 5) відповідачем порушено строки притягнення позивача да адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу на наступне.

Посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві ОСОБА_3, ОСОБА_4 20.08.2015 року здійснено вихід для проведення позапланової перевірки магазину «Novus» ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» (м. Київ, пр-т. Петра Григоренка, 18).

Позапланова перевірка здійснювалась на підставі повноважень, визначених ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та в порядку визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно направлення на проведення перевірки від 20.08.2015року №000039, згоди Держспоживінспекції України від 21.07.2015 року № 01/7-62-2015 та звернення ОСОБА_6 щодо порушення його прав, як споживача, в зв'язку з придбанням в магазині «Novus» олії соняшникової рафінованої торгової марки «Олейна» 0,9 л (дм куб).

Відповідно до ч. 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Як зазначає відповідач, перед початком проведення позапланового заходу керуюча магазином ОСОБА_2 представилась уповноваженою особою і їй були пред'явлені відповідні документи та надано копії направлення, згоди Держспоживінспекції України, наказу Інспекції.

ОСОБА_2 після ознайомлення підставою проведення позапланового заходу, було надано журнал реєстрації перевірок та внесено відповідний запис про початок здійснення позапланового заходу.

В подальшому, як зазначає відповідача, ОСОБА_2 з посиланням на вказівку, отриману від її керівництва, було відмовлено службовим особам Інспекції у наданні видаткових накладних від 27.04.2015 року, що стосується соняшникової олії «Олейна» у зв'язку з тим, що керуюча магазином не має повноважень, необхідних для надання запитуваних документів. Зазначено, що такого роду документи зберігаються не у магазині, адже поставка товарів здійснюється постачальниками не безпосередньо до магазину, а до розподільчого центру ТОВ «Новус Україна» тому видаткові накладні зберігаються у бухгалтерії у головному офісі ТОВ «Новус Україна», за адресою м. Київ, пр.-т. Московський 26

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про захист прав споживачів», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти, відповідно до закону; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; яка підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, але в документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію неправильно маркованих харчових продуктів або непридатних харчових продуктів; яка є фальсифікованою; приймати рішення про: припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - до усунення виявлених недоліків; тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків; опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Згідно з п. 1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 року, Посадові особи під час проведення перевірки здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів та мають право: безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством; проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції; уживати в установленому порядку передбачених законодавством заходів до суб'єктів господарювання, які допустили порушення прав споживачів, і вносити відповідні пропозиції щодо їх подальшої діяльності та притягнення до відповідальності винних у порушенні прав споживачів згідно з чинним законодавством.

У відповідності із положенням ст. 11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

Таким чином, на підставі вище зазначеного позивач зобов'язаний був на вимогу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві надати запитувані під час проведення перевірки видаткові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості зазначених вище доводів відповідача, адже в подальшому, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 свою провину визнала, зауважень та заперечень не мала. В той же день сплатила штраф, передбачений постановою №000003 від 09.09.2015р.

Крім того, слід відхилити доводи позивача з приводу відсутності у ОСОБА_2 повноважень на супроводження перевірки, адже перед початком перевірки ОСОБА_2 не зверталась до інспекторів з заявами/клопотаннями про відсутність у неї відповідних повноважень та не надавала перевіряючим документів, що підтверджують зазначені обставини.

Крім того, у випадку відсутності у ОСОБА_2 повноважень на супроводження перевірки, остання була позбавлена можливості допускати перевіряючих до перевірки та надавати журнал проведення перевірок для занесення в нього інформації про початок проведення перевірки.

Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що ТОВ «Новус Україна» не здійснювало перешкод в проведенні перевірки, а керуюча магазином ОСОБА_2 не є уповноваженою особою позивача під час проведення перевірок, є безпідставними.

За наслідком проведення перевірки працівниками Інспекції складено Акт № 000020 від 20.08.2015 року перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, яким встановлено порушення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що виразилося у створенні перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

01.12.2015 року Інспекцією винесено постанову № 000003, якою на підставі ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовано до ТОВ «НОВУС Україна» штрафні санкції у розмірі 3 433 075, 46 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком усуду першої інстанції щодо відхилення доводів

позивача про неправомірність витребування перевіряючими у ОСОБА_2 первинної бухгалтерської документації, адже саме з метою встановлення розміру вартості реалізованої продукції за попередній місяць, посадовими особами відповідача і витребовувалась відповідна бухгалтерська документація, яка, однак, ОСОБА_2 надана не була.

Проте, не погоджується з висновком суду першої інстанціям та доводами відповідача, щодо правильності нарахування суми штрафної санкції.

Відповідач мотивував правильність нарахування та встановлення штрафних санкцій на підставі того, що оскільки ОСОБА_2 не була надана посадовим особам відповідача документація, що підтверджує вартість реалізованої продукції за попередній місяць, то сума штрафу була розрахована контролюючим органом на підставі інформації, отриманої від податкового органу (лист від 12.11.2015 № 25281/10/28-10-39-1-10), згідно якої обсяг постачання ТОВ «Новус Україна» за липень 2015 року становить 343 307 546 грн., відповідно штрафна санкція становить 3 433 075,46 грн.

Відповідно до пункту 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування, на суб'єкта господарювання накладається штраф - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту норми п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» дає змогу дійти висновку, що штрафна санкція, в даному випадку, не є фіксованою, а являє собою відсотковий розмір вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць.

Колегія суддів зертає увагу на те, що відповідач звертався з листом від 01.09.2015 року № 07-14-12/539 до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників з запитом щодо надання даних про вартість реалізованої продукції позивачем за попередній календарний місяць.

МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників листом від 13.10.2015 року № 23020/10/28-10-39-1-11 надано відповідь на зазначений вище запит де зазначено, що наявні дані пов'язані з обчисленням ТОВ «Новус Україна» податків та зборів, які містяться у звітності та документах, поданих підприємством до контролюючих органів у встановленому заноном порядку та за встановленими формами, які не передбачають подання платниками податків даних про вартість реалізованої продукції за попередній календарний місяць.

Таким чином, в МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників інформація запитувана у листі Інспекції з питань захисту пра споживачів у м. Києві від 01.09.2015 року № 7-14-12/539 відсутня

Отже, судом першої інстанції залишено поза увагу неправомірність щодо визначення відповідачем суми штрафу при прийнятті постанови № 000003 від 01.12.2015 р., оскільки при її прийнятті відповідач здійснив визначення суми застосованого до позивача штрафу з огляду на дані його податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 р., а саме показник рядку 6 «загальний обсяг постачання» декларації, який становив 343 307 546,00 грн.

Зазначене вище не заперечується відповідачем, а саме те, що було застосовано до позивача штраф у розмірі 1% від його загального обсягу постачання у липні 2015 р., що становить 3 434 075,46 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до розмір штрафу у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" визначається у відсотках від вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць.

А загальний обсяг постачання та вартість реалізованої продукції є різними правовими категоріями в силу положень податкового законодавства.

Отже, відповідачем неправомірно було здійснено розрахунок штрафу застосованого до Позивача виходячи з його загального обсягу постачання вказаного у податковій декларації з ПДВ за липень 2015 р., тоді як обрахунок мав би відбуватись саме з розміру вартості реалізованої продукції.

Відповідно до пп. 1 п. З Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість зате. Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "у рядках 1-6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за ставкою 7%, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод) та не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та послуг, що не оподатковуються у зв'язку з їх місцем постачання за межами митної території України.

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміна «постачання товарів» відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу та значення терміна «постачання послуг» відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «постачання товарів» - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

У той же час, згідно з п. п. 19, 20 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що операції до яких може бути застосоване поняття «постачання товарів» згідно з пп. 14.1.191 ПК України не завжди пов'язані саме з реалізацією товарів/послуг споживачам (наприклад - ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника або передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку).

Таким чином, поняття «вартість реалізованої продукції» не може ототожнюватися з поняттям «загальний обсяг постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період», який зазначається у рядку 6 податкової декларації з ПДВ, оскільки до останнього також включаються дані щодо обсягу операцій Позивача, що не пов'язані з реалізацією продукції споживачам (подібну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 03.03.2016 р. № К/800/2863/15 та ухвалі від 18.09.2014 р. № К/800/33383/14).

Крім того, згідно з інформацією Витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Позивача (копія наявна у матеріалах справи), до його основних видів діяльності за КВЕД-2010, з-поміж іншого, належать:

52.21. Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Тобто, враховуючи зазначені види діяльності, позивач був зобов'язаний включати до складу показників рядку 6 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 р. не тільки обсяги реалізації продукції кінцевим споживачам, а й обсяги постачання, зокрема, послуг з допоміжного обслуговування наземного транспорту та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що не мають жодного відношення до реалізації товарів (послуг) кінцевим споживачам.

Відповідно до вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідач здійснив незаконний розрахунок розміру штрафних санкцій у постанові № 000003 від 01.12.2015 р. на підставі даних податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2015 р.

Згідно до наданої ТОВ «Новус Україна» бухгалтерської довідки № 06 від 07.06.2016 р. для підтвердження вартістості реалізованої продукції у магазині «NOVUS» за адресою: м. Київ, пр. Григоренка, 18 (ТОВ «НОВУС УКРАЇНА») у липні 2015 р. становить 16 590 542,98 грн.

За будь-яких умов та при наявності правових підстав для застосування штрафних санкцій до позивача, відповідач, який обраховував штраф в розмірі одного відсотка від вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, керуючись при цьому п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», мав би обраховувати один відсоток саме з суми 16 590 542,98 грн. що становить вартість реалізованої продукції у магазині «NOVUS» за адресою: м. Київ, пр. Григоренка, 18 (ТОВ «НОВУС УКРАЇНА») у липні 2015 р., а не з суми загального обсягу постачання товарів в розмірі 343 307 500, 46 грн.

Таким чином, судом першої інстанції не вповній мірі досліджено обставини справи на підставі чого він пришов до неправильного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог, в повному обсязі відповідно до постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 01.12.2015 № 000003 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем порушено строки проведення перевірки, в контексті того, що у листі від 21.07.2015 р. вих. № К-1072/7 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів зазначає, що Держспоживінспекції у м. Києві, необхідно перевірити наведені у зверненні гр. ОСОБА_6 факти у строк - до 03.08.2015, судом відхиляються, адже насправді в листі Держспоживінспекції від 21.07.2015 № К-1072/7 зазначено, що відповідач має повідомити центральний орган виконавчої влади про проведену роботу до 03.08.2015, а не провести перевірку до 03.08.2015, як то помилково зазначає позивач в позовній заяві.

Посилання позивача на порушення відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених ст. 38 КУпАП, судом відхиляються, адже штраф в сумі 3 433 075, 46 грн. є адміністративно-господарською санкцією, відповідно до ГК України, внаслідок чого строки притягнення позивача до відповідальності в рамках спірних правовідносин не порушені.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 01.12.2015 № 000003 щодо накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині суми 3 433 075, 46 грн. та приходить до висновку щодо залишення до сплати штрафної санкції в сумі 165 905, 42 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не у повній мірі доведено правомірність своїх дій.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволення вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу, що витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами. Склад та обсяг судових витрат не може доводитися іншими засобами доказування, оскільки вони є недопустимими.

Підпунктом 2 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір сплачується у розмірі 110 вітсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно пп. 1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 вітсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата на 2016 рік в Україні встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в розмірі 1 378, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат, що підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, в результаті часткового задоволення позовних вимог, складає 53 908, 32 грн.

Так, за подання до суду апеляційної скарги майнового характеру ТОВ «Новус Україна» сплачено судовий збір, який склав 56 645, 76 грн. = 3 433 075, 46 грн. х 1,5% ( за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати) * 110 % (за подання апеляційної скарги).

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають пропорційному поверненню сум на які частково задовольняються позовні вимоги та сум у задоволенні яких відмовлено, а саме: 56 645, 76 грн. (судовий збір сплачений ТОВ «Новус Україна» за подання апеляційної скарги платіжне доручення № 680 від 22.04.2016 року) - 2 737, 44 грн. (165 905, 42 грн. * 1,5 % * 110% ) = 53 908, 32 грн.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» - задоволити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 01.12.2015 року № 000003 - задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 01.12.2015 № 000003 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині суми 3 267 170, 04 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 01.12.2015 № 000003 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 165 905, 42 грн. - відмовити.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Терьохіна, 8 а, код ЄДРПОУ 37974671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 52, код ЄДРПОУ 36003603) за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в загальній сумі 53 908, 32 грн., сплачені за платіжним дорученням № 680 від 22.04.2016.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 16 червня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.