Ухвала

від 13.06.2016 по справі 820/343/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 р.Справа № 820/343/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представник позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/343/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верна"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.15р. №0046651701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 705,50 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.15р. №0003492202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3363765,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.12.15р. №0003502202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3440 101,50 грн.

Позивач вважає рішення відповідача неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Верна" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 8 Конституції України, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, ст. 83, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, ст.ст. 7, 11, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27.11.15р. ДПІ у Київському районі м.Харкова було складено ОСОБА_4 від 27.11.15р. №1265/20-31-22-01/24284031 за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Верна», код за ЄДРПОУ 24284031, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14р. (далі за текстом - ОСОБА_4).

На підставі зазначеного ОСОБА_4 11.12.15р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003492202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 363 765,00 грн.; №0003502202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 440 101,50 грн.; №0046651701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 705,50 грн.

В якості підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.12.15р. №0003492202 та №0003502202, в ОСОБА_4 перевірки міститься висновок про порушення ТОВ «ВЕРНА» вимог п.п. 138.1, п.п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2242510,00 грн. та вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2293401,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в ОСОБА_4 перевірки відсутні чіткі та об'єктивні висновки, з яких було б зрозуміло, яку саме норму чинного законодавства порушив позивач при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість та які первинні документи це підтверджують. Висновки контролюючого органу, викладені в ОСОБА_4 від 27.11.15р. №1265/20-31-22-01/24284031 є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а отже податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В ОСОБА_4 перевірки (з урахуванням виправлених ДПІ у Київському районі м. Харкова в результаті розгляду заперечень на ОСОБА_4 перевірки помилок) міститься висновок про завищення ТОВ «Верна» витрат за рахунок відображення у складі витрат вартості товару, робіт та послуг, придбаних у ТОВ «Є.НОТ» на загальну суму 5021345 грн.

В обґрунтування такого висновку зазначено, що «в ході проведення зустрічних звірок не встановлено факту взаємовідносин (передачі товарів, робіт/послуг) між ТОВ «Є.НОТ» та контрагентами - постачальниками, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Підприємством для перевірки не надано товаро-транспортні накладні.»

В якості доказової бази зазначеного висновку, в ОСОБА_4 перевірки (стор. 12) міститься посилання на 10 актів перевірки контрагентів ТОВ «Є.НОТ», а саме: 1)ОСОБА_4 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.04.14р. №1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Грант Тайм» (код ЄДРПОУ 38123047); ОСОБА_4 ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.13р. №1015/26-55-22-07/38150128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФОБОС-О» (код ЄДРПОУ 38150128); Довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.04.14р. №552/04-62-22-3/38299488 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Лігал-Плюс» (код ЄДРПОУ 38299488); Довідка ДПІ у м. Полтаві від 28.05.14р. №521/16-01-22-06-10/38610304 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалт Ресурс ЛТД» (код ЄДРПОУ 38610304) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Тікі Трейлер»; Довідка ДПІ у м. Полтаві від 28.05.14р. №523/16-01-22-6/38610299 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ГЕРМЕС-ОПТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38610299) з питань правомірності проведених господарських відносин з покупцями та постачальниками; Довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.14р. №463/04-62-22-3/38834947 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «БУД-АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 38834947) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку; Довідка ДПІ у м. Полтаві від 28.05.14р. №516/16-01-22-06/38610257 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Акта-Стар» (код ЄДРПОУ 38610257) щодо документального підтвердження господарських відносин із платникам податків ТОВ «Тікі-Трейлер» (код за ЄДРПОУ 36428845), ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1), ТОВ «ОСОБА_4 гудс керідж» (код ЄДРПОУ 37305664), їх реальності та повноти відображення і обліку; Довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.04.14р. №547/04-62-22-3/34408193 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «СК «Тамір»; Довідка ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.03.14р. №148/26-56-22-01-03/38091733 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАТІОРА» (код ЄДРПОУ 38091733) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків з 01.01.13р. по 31.01.14р.; Довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.04.14р. №505 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕДМІТ» (код ЄДРПОУ 38599485) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що вищезазначена доказова база не відповідає п.4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Мінфіну від 20.08.15р. №727.

Так, в ОСОБА_4 перевірки відсутній чіткий зміст порушення позивачем норм податкового законодавства з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів; не зазначено договори, первинні документи складені на їх виконання, що підтверджують факти порушення. Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів позивача з його контрагентом ТОВ "Е.НОТ". Як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, відповідач посилається на акти перевірок контрагентів - постачальників ТОВ «Е.НОТ».

Із змісту вказаних в якості доказової бази ОСОБА_4 перевірки не вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ТОВ "Е.НОТ" з його контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності з господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки позивача з ТОВ «Є.НОТ», податковим органом не наведено.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності платника податків і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, отримання контролюючим органом документів, які свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду між позивачем та ТОВ «Є.НОТ» було укладено наступні договори: договір поставки обладнання №Е1134006 від 13.05.14р.; договір поставки товару №Е2023125Р від 27.01.14р.; договір поставки товару №Е2339013Р від 25.12.13р.; договір поставки обладнання №Е2319149Р від 20.11.13р.; договір поставки обладнання №Е2319150Р від 18.11.13р.; договір поставки обладнання №Е2284041Р від 14.10.13р.; договір про дистриб'юторське обслуговування дилера №DKR713-01D від 19.07.13р.; договір поставки обладнання №DKR713-05P від 26.07.13р.; договір на абонентське сервісне обслуговування техніки №DKR913-01C від 02.09.13р.

Факт поставки товарів та послуг за вищевказаними договорами підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі наданих послуг), як мають всі необхідні реквізити визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання. Иак, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії первинних документів, які підтверджують виконання договорів з ТОВ «Е.НОТ».

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкові накладні, складені на виконання операцій з ТОВ «Е.НОТ», не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України спричиняють втрату податковими накладними юридичної сили і доказовості.

Відповідно до даних ЄДРПОУ, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51). Протягом перевіряємого періоду позивач не був кінцевим споживачем придбаного у ТОВ «Е.НОТ» обладнання та послуг по його обслуговуванню, а здійснювало подальший продаж обладнання та послуг по його обслуговуванню, приданих у ТОВ «Е.НОТ». Позивачем долучено до матеріалів справи документи підтверджуючі подальший продаж обладнання та послуг, придбаних у ТОВ «Е.НОТ», зокрема ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Київобленерго», Філії Державного підприємства «Антонов» «Серійного заводу «Антонов».

Одночасно з проведенням відповідачем планової документальної перевірки ТОВ «ВЕРНА», Державна фінансова інспекція в Харківській області проводила зустрічну звірку ТОВ «ВЕРНА» з питання документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Філією Державного підприємства «Антонов» «Серійного заводу «Антонов». Довідкою зустрічної звірки від 19.11.15р. №08-20/97з підтверджено факт продажу позивачем обладнання Філії Державного підприємства «Антонов» «Серійного заводу «Антонов» на суму 944733,60 грн., який було придбано позивачем у ТОВ «Е.НОТ». Порушень у здійсненні даної господарської операції не встановлено. В Довідці зустрічної звірки від 19.11.15р. №08-20/97з перелічені товаро-транспортні накладні, документи на оприбуткування товарів на склад по даній операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в ОСОБА_4 перевірки відсутній чіткий та об'єктивний висновок, з якого було б зрозуміло, яку саме норму чинного законодавства порушив позивач при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість та які первинні документи це підтверджують.

При цьому, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про відсутність доказів оплати товару, придбаного у ТОВ «Є.НОТ», оскільки в ОСОБА_4 перевірки відповідач підтвердив факт проведення повного розрахунку між позивачем та ТОВ «Є.НОТ» за здійсненими господарськими операціями, спору з цього питання між позивачем та відповідачем не має. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надавались для огляду банківські виписки в підтвердження проведення розрахунку між позивачем та ТОВ «Є.НОТ». Зважаючи на значний обсяг цих документів та відсутність спору між позивачем та відповідачем з цього питання, судом першої інстанції було прийнято рішення про недоцільність долучення таких документів до матеріалів справи.

Доводи апелянта про відсутність звіту про виконання інформаційно-консультаційних послуг на тему зазначену в акті виконаних робіт №3967 від 30.09.2013 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Є.НОТ» є також безпідставними, з огляду на те, що протягом перевіряємого періоду позивач набув статусу афільованого партнеру ЕМС Velocity Solution Provider Program, який надає йому право здійснювати продаж певного асортименту обладнання та надає знижки на закупівлю такого обладнання. Для отримання вказаного статусу, позивач повинен був здійснити певний обсяг продажу обладнання визначених торгових марок та забезпечити проходження спеціалістом компанії певного навчання. Акт виконаних робіт №3967 від 30.09.13р. на суму 17745,00 грн. підтверджує надання ТОВ «Є.НОТ» інформаційно-консультаційних послуг на тему ЕМСТА - Velociti Solution Self-paced Partners only, СЕ-SРТА-VNX, в результаті яких спеціалісти компанії пройшли відповідне навчання. Акт виконаних робіт №3967 від 30.09.2013р. міститься всі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оформлення звіту до акту про надання інформаційно-консультативних послуг чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, в ОСОБА_4 перевірки (з урахуванням виправлених ДПІ у Київському районі м.Харкова в результаті розгляду заперечень на ОСОБА_4 перевірки помилок) міститься висновок про завищення ТОВ «Верна» витрат за рахунок відображення у складі витрат вартості товару, робіт, послуг, придбаних у ТОВ «ІТ-Інфраструктура» на загальну суму 6116365 грн.

В обґрунтування такого висновку, в ОСОБА_4 перевірки зазначено, що «в ході проведення зустрічних звірок не можливо дослідити та підтвердити придбання ТОВ «ВЕРНА» товару у постачальника ТОВ «ІТ-Інфраструктура», оскільки перевіркою не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів робіт/послуг) між ТОВ «ІТ-Інфраструктура» та контрагентами - постачальниками.» Основними постачальниками товарів ТОВ «ІТ-Інфраструктура» в ОСОБА_4 перевірки зазначено: ТОВ «Є.НОТ», ТОВ «СК «ТАМІР», ТОВ «Інформаційне мереживо», ТОВ «ГАТІОРА», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «ФОБОС-О», ТОВ «ЛІА КОМПАНІ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ХЕППІ ТРЕЙД», ТОВ «Едміт», ТОВ «ГЕРМЕС-ОПТ ЛТД».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що із змісту вказаних в якості доказової бази ОСОБА_4 перевірки не вбачається, що предметом перевірки були господарські відносини ТОВ "ІТ-Інфраструктура" з його контрагентами. Будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності з господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки позивача з ТОВ «ІТ-Інфраструктура», відповідачем не наведено.

При цьому колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності платника податків і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду між позивачем та ТОВ «ІТ-Інфраструктура» було укладено наступні договори: договір поставки обладнання №DKR712-02P від 16.07.12р.; договір поставки обладнання №YKR213-01P від 12.02.13р.; договір на абонентське сервісне обслуговування техніки №03-05-12/ЛВИ від 03.05.12р.

Факт поставки товарів та послуг за вищевказаними договорами підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними та актами приймання-передачі наданих послуг), як мають всі необхідні реквізити визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні, складені на виконання операцій з ТОВ «ІТ-Інфраструктура», не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України спричиняють втрату податковими накладними юридичної сили і доказовості.

Протягом перевіряємого періоду позивач не був кінцевим споживачем придбаного у ТОВ «ІТ-Інфраструктура» обладнання та послуг по його обслуговуванню, а здійснював подальший продаж обладнання та послуг по його обслуговуванню, придбаних у ТОВ «ІТ-Інфраструктура». Позивачем долучено до матеріалів справи документи, підтверджуючі подальший продаж обладнання та послуг, придбаних у ТОВ «ІТ-Інфраструктура», зокрема ТОВ «АЙБОКС», ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Платинумбанк», ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність доказів оплати товару, придбаного у ТОВ «ІТ-Інфраструктура», оскільки в ОСОБА_4 перевірки відповідач підтвердив факт проведення повного розрахунку між позивачем та ТОВ «ІТ- Інфраструктура» за здійсненими господарськими операціями, спору з цього питання між позивачем та відповідачем не має. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надавались для огляду банківські виписки в підтвердження проведення розрахунку між позивачем та ТОВ «ІТ-Інфраструктура». Зважаючи на значний обсяг цих документів та відсутність спору між позивачем та відповідачем з цього питання, судом першої інстанції було прийнято рішення про недоцільність долучення таких документів до матеріалів справи.

Безпідставними є і посилання апелянта на відсутність доказів того, що особи, які отримували товар були відкомандировані до м. Києва, оскільки як свідчать матеріали справи, ТОВ «Верна» має представництво в м. Києві. Довіреності на отримання товару залишаються у продавця товару - ТОВ «ІТ-Інфраструктура» в підтвердження повноважень особи покупця на отримання товару. Факт видачі довіреностей на уповноважених представників позивача підтверджується копією журналу обліку довіреностей, долученого до матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги про застосування ТОВ «ІТ- Інфраструктура» податкового компромісу жодним чином не стосується взаємовідносин ТОВ «ІТ- Інфраструктура» та ТОВ «Верна» та не призводить до визнання «фіктивними» всіх правочинів, вчинених платником податків, який застосував процедуру податкового компромісу. В ході застосування процедури податкового компромісу, ТОВ «ІТ-Інфрастурктура» не корегувала показники податкових зобов'язань та доходів по операціям з ТОВ «ВЕРНА».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок податкового органу про завищення ТОВ «Верна» витрат та податкового кредиту за рахунок вартості товарів та послуг, придбаних у ТОВ «ІТ-Інфраструктура» на загальну суму 6116365 грн.

Також, в ОСОБА_4 перевірки міститься висновок про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок відображення у складі витрат вартості послуг, придбаних у ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» на загальну суму 329290 грн., внаслідок порушення ст.138.1, ст.138.2 з урахуванням ст.139.1.9, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. В обґрунтування такого висновку, на стор. 50 ОСОБА_4 зазначено, що «згідно наданих до перевірки документів, неможливо обґрунтувати, як саме витрати по проведеним семінарам вплинули на отримання доходу ТОВ «ВЕРНА», також не доведено чому витрати по вказаним семінарам понесені саме ТОВ «ВЕРНА».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 ст.138, п.140.1 ст.140 і ст.141; крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139.

До складу інших витрат згідно з п.п. 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності (п.п. 138.10.2); витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (п.п. 138.10.3).

П.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «М-Сістем Україна» (код ЄДРПОУ 37724868) на підставі наступних угод: Договору про надання послуг №130213/1 від 13.02.13р., на виконання якого ТОВ «М-Сістем Україна» було проведена 6-ть он-лайн семінари з продуктів для партнерів «Office 2013 and Exchange Server» та 3 он-лайн семінару з продуктів для партнерів «Серверні рішення Майкрософт». Договору про надання послуг №070513/1 від 07.05.13р., на виконання якого ТОВ «М-Сістем Україна» було проведено 10 он-лайн семінарів з продуктів для партнерів «Dr. Web boxed product 2013». Договору про надання послуг №180913/01 від 18.09.13р., на виконання якого ТОВ «М-Сістем Україна» було проведено 2 виїзні семінари для партнерів «Новий Office 365» та 1 виїзний семінар для партнерів «Академічні програми Micrisoft: можливості для сертифікованих реселлерів AER» за адресою: м. Київ, пр. Московський, 6, БЦ Петрівка-центр оф. 701 та м. Харків, пр. Гагаріна, 20-А.

Факт виконання робіт ТОВ «М-Сістем Україна» підтверджується актами здачі-приймання робіт, які містять всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та звітами до них, які містять фото, графічну та текстову інформацію, яка була представлена на он-лайн та виїзних семінарах.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 43.21). В рамках здійснення основного виду діяльності, позивач здійснює продаж програмного забезпечення Майкрософт та Dr. Web. Для просування конкретних товарних позиції позивачем залучало ТОВ «М-Сістем Україна» для проведення он-лайн та виїзних семінарів для партнерів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість посилання податкового органу на завищення ТОВ «Верна» витрат та податкового кредиту за рахунок вартості послуг, придбаних у ТОВ «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» на загальну суму 329290 грн.

В ОСОБА_4 перевірки також міститься висновок про неможливість обґрунтування витрат, які сплачені ФОП ОСОБА_6 за виконання робіт за договором №103 від 03.03.14р. в сумі 136500 грн. Протягом перевіряємого періоду між позивачем та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір №2014-04/02-З від 02.04.14р. Наведені на стор.52 положення договору не відповідають відповідним положенням договору №2014-04/02-З з ФОП ОСОБА_6

Колегія суддів зазначає, що в порушення п.4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Мінфіну від 20.08.15р. №727, в ОСОБА_4 перевірки не наведено норми податкового законодавства, які були порушені позивачем при формуванні витрат за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_6

Наявність у ТОВ «ВЕРНА» трудових відносин з інженерами та менеджерами, не виключає можливості залучення для виконання окремих робіт, надання послуг інших суб'єктів господарювання. Висновки відповідача, викладені на стор. 52 ОСОБА_4 перевірки щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6 порушують ст. 6 Господарського кодексу України, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади в господарські відносини та передбачає свободу підприємницької діяльності.

Виконання ФОП ОСОБА_6 робіт за договором №2014-04/02-З від 02.04.14р. підтверджується актом виконаних робіт №30/09 від 30.09.14р., який має всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок відповідача про завищення ТОВ "Верна" витрат на рахунок вартості робіт, придбаних у ФОП ОСОБА_6 на суму 136500, 00 грн.

Крім того, в ОСОБА_4 перевірки (стор. 54) міститься висновок про недоведеність необхідності ТОВ «ВЕРНА» в залученні до виконання робіт з надання інформаційних послуг ФОП ОСОБА_7

Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Верна» мало господарські відносини з ФОП ОСОБА_7 на підставі 2 договорів: №4-08/14-М від 04.08.14р. та №1405 від 01.05.14р. Наведені на стор.53 ОСОБА_4 перевірки положення договору не відповідають відповідним положенням ані договору №4-08/14-М, ані договору №1405 з ФОП ОСОБА_7

В порушення п.4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Мінфіну від 20.08.15р. №727, в ОСОБА_4 перевірки не наведено норми податкового законодавства, які були порушені позивачем при формуванні витрат за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_7

Наявність у позивача трудових відносин з інженерами та менеджерами, не виключає можливості залучення для виконання окремих робіт, надання послуг інших суб'єктів господарювання. Висновки відповідача, викладені на стор. 54 ОСОБА_4 перевірки щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_7 порушують ст. 6 Господарського кодексу України, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади в господарські відносини та передбачає свободу підприємницької діяльності.

Виконання ФОП ОСОБА_7 робіт за договором №4-08/14-М від 04.08.14р. та договором №1405 від 01.05.14р. підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, які мають всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, колегія суддів зазначає про необгрунтованість висновку податкового органу про завищення ТОВ "Верна" витрат за рахунок вартості робіт, придбаних у ФОП ОСОБА_7 на суму 300480,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу, викладені в ОСОБА_4 від 27.11.15р. №1265/20-31-22-01/24284031 є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а податкові повідомлення-рішення від 11.12.15р. №0003492202 та №0003502202 є такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, в ОСОБА_4 перевірки міститься висновок про порушення ТОВ «ВЕРНА» п.п. 176.2б п.176.2 ст.176 ПКУ, оскільки у довідці за формою 1ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них доходу за 3 квартал 2014 року встановлено подання інформації з перекрученими даними про суму утриманого податку на доходи при виплаті роялті ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПКУ, позивачем було подано відповідачу у законодавчо встановлені строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку за формою 1-ДФ.

В порушення п.4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Мінфіну від 20.08.15р. №727, в ОСОБА_4 перевірки не зазначено суті порушення п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПКУ.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на момент виплати дивідендів ОСОБА_8 в липні 2014 року), роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

П. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України визначено, що «ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Оподаткування дивідендів, роялті та інвестиційного прибутку, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб протягом звітного місяця, здійснюється податковим агентом під час кожного нарахування (виплати) із застосуванням ставки, встановленої абзацом першим цього пункту, що не виключає обов'язку отримувача таких доходів щодо здійснення річного перерахунку за сукупністю ставок, передбачених п. 167.5 цієї статті.»

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що позивач цілком обґрунтовано та правомірно оподаткував виплату роялті ОСОБА_8 в липні 2014 року за ставкою 15%, утримуючи податок на доходи фізичних осіб за цією операцією в сумі 3000 грн. (20000*15%) та відобразивши цю суму у складі форми 1-ДФ за третій квартал 2014 року.

Отже, висновок податкового органу про порушення ТОВ "Верна" п.п. 176.2б п. 176.2 ст. 176 ПК України є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу, викладені в ОСОБА_4 від 27.11.15р. №1265/20-31-22-01/24284031 є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а податкове повідомлення-рішення від 11.12.15р. №0046651701 є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи відповідач належним чином не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року по справі № 820/343/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/343/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2016 р.