Ухвала

від 01.06.2016 по справі 814/1758/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/55811/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №814/1758/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 №0000092201.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 08.11.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог..

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини четвертої статті 11, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» з питань правомірності формування сум податкового кредиту задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за липень, серпень, вересень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Владис-Юг».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми від'ємного значення ПДВ задекларованого позивачем в сумі 595529,00грн.

За результатами перевірки Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області складено акт від 13.03.2013 №423/22/35433681 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 №0000092201, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ на загальну суму 595529,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на підтвердження реальності операцій позивача з Приватним підприємством «Владис-Юг» первинними документами.

Проте, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не перевірено реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з контрагентом, відповідних обставин справи на підставі належних та допустимих доказів не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Разом з тим, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до нього внесено запис від 01.03.2016 за №15211170020000567 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод» (ідентифікаційний код 35433681).

За змістом статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, припинення підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкірсировинний завод», яке було позивачем у даній справі, є підставою для закриття провадження у справі та скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 157, статтями 160, 210, 211, 220, 221, 223, 228, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №814/1758/13-а скасувати.

Провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв