Ухвала

від 19.05.2016 по справі 804/6846/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/48237/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року

у справі № 804/6846/13-а

за позовом Приватного підприємства «Максі-Буд»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Максі-Буд» (далі - ПП «Максі-Буд»; позивач) до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001132220 від 30 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Максі-Буд» 735,73 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Максі-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за лютий 2012 року, травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1344/22-4/35545348 від 02 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001132220 від 30 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73 573,24 грн. (58 858,59 грн. - основний платіж, 14 714,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 58 858,59 грн., сплаченої при імпорті ультразвукового ротаційного блоку «МАС», який не використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Зокрема, з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» та позивачем укладено договір № 248 від 10 лютого 2012 року, за яким ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» замовило в ПП «Максі-Буд» виконання робіт з технічного обслуговування ультразвукового ротаційного блоку «МАС» комплексної системи неруйнівного контролю «МАС» в ТПЦ-7 з відправленням до лабораторії МАС (Англія).

Для проведення технічного обслуговування переданого контрагентом обладнання позивачем укладено контракт № 2/12 від 09 лютого 2012 року з нерезидентом Magnetic Analysis Ltd (Англія) про технічне обслуговування ультразвукового ротаційного блоку на території виконавця в м. Дербишер, Англія.

При вивезенні обладнання для технічного обслуговування на територію Англії ПП «Максі-Буд» оформлено вантажну митну декларацію ЕК 61 № 110120000/2012/402004, яка пройшла митне оформлення 14 лютого 2012 року.

В зв'язку із закінченням відповідно до статті 240 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) 10 травня 2012 року строку переробки та неможливістю доставки ротаційного блоку вчасно через непередбачувані проблеми, які виникли під час перевірки та комп'ютерної діагностики блоку, обладнання переведено з режиму тимчасового експорту в експорт за митною декларацією ЕК 10 № 110120000/2012/406379 від 10 травня 2012 року.

Після переводу в режим експорту обладнання, відправлене 14 лютого 2012 року, повернуто в Україну в режимі імпорту (вантажна митна декларація ІМ 40 № 110120000/2012/407504 від 31 травня 2012 року) зі сплатою позивачем податку на додану вартість у розмірі 58 858,89 грн. при митному оформленні.

Надаючи оцінку правомірності включення позивачем зазначеної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, слід враховувати вимоги підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, відповідно до якого об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 188 МК України визначено, що імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що необхідною умовою для формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне ввезення товару на митну територію України та оформлення необхідних документів на підтвердження фактичного виконання імпортної операції.

При цьому законодавчо установленими вимогами для імпортера відповідно до статті 189 МК України є: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплата податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Умови поставки та окремі положення контрактів, у рамках виконання яких здійснюється імпорт, не належать до кваліфікуючих ознак імпортної операції.

У розглядуваному випадку факт імпорту позивачем обладнання засвідчений вантажною митною декларацією з відміткою митного органу про фактичну сплату підприємством податку на додану вартість у розмірі 58 858,59 грн.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено жодних доводів, які б ставили під сумнів фактичне виконання розглядуваної імпортної операції або господарський характер операції з придбання позивачем послуг з технічного обслуговування ультразвукового ротаційного блоку в нерезидента.

А відтак, відсутні підстави для позбавлення ПП «Максі-Буд» права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у даній ситуації.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується висновок судових інстанцій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.