Ухвала

від 03.06.2016 по справі 17/б-1228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" червня 2016 р.Справа № 17/Б-1228 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 16.03.2016р. на дії органу державної виконавчої служби у справі за заявою

кредиторів: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, (АДРЕСА_4); Товариства з обмеженою відповідальністю "Арман", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль)

про визнання банкрутом.

За участю представників сторін:

Кредиторів: не з'явився.

Боржника: Гагаріна Ірина Вікторівна - директор ТОВ "Агропарк".

Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції : Пуршега І.В.- представник

Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль) про перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року за нововиявленими обставинами задоволено частково; ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року у справі № 17/Б-1228 в частині визнання грошових вимог СПД ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11, ідент. код 25346107 в сумі 101315,00 грн. скасовано; в задоволенні заяви СПД ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про визнання грошових вимог в сумі 101315,00 грн. відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11 відмовлено; стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль) - 610 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору. 26.05.2015р. на виконання зазначеної ухвали господарським судом Тернопільської області видано наказ.

18 березня 2016 року на адресу господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 надійшла скарга від 16.03.2016р. на дії органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить визнати неправомірними та скасувати постанови Другого ВДВС Тернопільського МУЮ від 10.08.2015 року та 24.02.2016 р. у виконавчому провадженні № 48377058. В обґрунтування вимог скаржником стверджується про незаконність здійснення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1, як фізичної особи, а не як фізичної особи - підприємця.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року судове засідання по розгляду даної скарги призначено на 05.04.2016 року.

28.03.2016 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" поступив відзив №12/16 від 21 березня 2016 року, в якому стягував вважає скаргу безпідставною та просить скаргу залишити без задоволення. В обґрунтування зазначає, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

В судове засідання повноважений представник відділу Державної виконавчої служби прибув, надав копії матеріалів виконавчого провадження. Вважає скаргу неправомірною та просить в задоволені скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення стягувача та представника відділу ДВС, судом встановлено наступне:

Частиною четвертою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 травня 2015 року стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль) - 610 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору, видано наказ.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.08.2015 року головним державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 26.05.2015 року № 17/Б-1228 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Агропарк" 610.00 грн. судового збору.

Листом № 30/20335/08 від 10.08.2015 року Другий відділ ДВС направив на адресу ОСОБА_1 постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження для виконання та відома.

24.02.2016 року головним державним виконавцем Другого відділу ДВС Пуршегою І.В. було винесено Постанову ВП № 48377058 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме/нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 610 грн.

Листом № 30/4584/06 від 24.02.2016 року Другий відділ ДВС направив на адресу ОСОБА_1 постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 24.02.2016року для виконання та відома.

24.02.2016 року головним державним виконавцем Другого відділу ДВС Пуршегою І.В. було винесено Постанову ВП № 48377058 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: код фінансової установи 338783, назва фінансової установи Тернопільська ФПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"м.Тернопіль, номер рахунку 26207055101000, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 351005, назва фінансової установи АТ "Укрсибанк", номер рахунку 26207232167104, код валюти рахунку 980; що належать боржнику ОСОБА_1, м.Тернопіль, вул.. Б.Хмельницького,21А/10А у межах суми 610 грн.

Листом № 30/4584/06 від 24.02.2016 року Другий відділ ДВС направив на адресу ОСОБА_1 постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 24.02.2016року для виконання та відома.

Другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції надав суду копії витягів з Журналів реєстрації вихідної кореспонденції, у яких зазначається про направлення на адресу ОСОБА_1 оспорюваних ним постанов.

Підставою для скасування вищевказаних постанов заявник зазначає, що наказом господарського суду Тернопільської області від 26.05.2015р. боржником визначено суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, відтак виконавче провадження повинно було б відбуватись стосовно СПД ФО ОСОБА_1, в той же час постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.08.2015р. та постанова від 24.02.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийняті державним виконавцем відносно боржника ОСОБА_1 / фізичної особи/.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 21873856 від 15.04.2016 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність 15.06.2011 року.

Суд зазначає, що на дату порушення провадження у справі про банкрутство - 22.02.2010р. ОСОБА_1 /ініціюючий кредитор у справі/ мав статус суб'єкта підприємницької діяльності. Разом з тим, при розгляді справи про банкрутство, зокрема, при розгляді господарським судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області про перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 22 березня 2010 року за нововиявленими обставинами у справі № 17/Б-1228 в частині визнання грошових вимог СПД ФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин Тернопільської області, вул. Пушкіна, 11, ідент. код 25346107 в сумі 101315,00 грн., СПД ФО ОСОБА_1 не повідомляв господарський суд про припинення ним підприємницької діяльності, матеріали справи № 17/Б-1228 таких доказів не містять.

Крім того, суд зазначає, що ухвала господарського суду Тернопільської області від від 26.05.2015р. в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль) - 610 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору, - скаржником не оскаржувалась.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до статей 1 і 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК України та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК України, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з приписами статті 24 Цивільного кодексу України фізичною особою вважається саме людина як учасник цивільних відносин. Державна реєстрація фізичної особи як державного підприємця є обов'язковою умовою законного здійснення фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність, наданням певного статусу, що, водночас, не змінює фізичну особу - учасника відносин.

Отже, враховуючи наведене, при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії органу державної виконавчої служби суд прийшов до висновку про обов'язковість виконання фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_3 ухвали господарського суду Тернопільської області від 26.05.2016р., оскільки його зобов'язання не припинились, залишаються за ним як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з п.9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд вважає, що скаржник не вживає жодних дій для добровільного виконання судового рішення, не бажає дотримуватися балансу інтересів сторін у вирішенні спору та у погашенні боргу за наказом, що порушує права стягувача.

При розгляді скарги на дії органу примусового виконання рішень скаржником не доведено порушення своїх прав з боку органу ДВС, а тому немає підстав для визнання неправомірними та скасування постанов Другого ВДВС Тернопільського МУЮ від 10.08.2015 року та 24.02.2016 р. у виконавчому провадженні № 48377058.

Разом з тим, суд зазначає, що в силу ч. 2 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, що належить їй як фізичній особі крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За таких обставин, господарський суд, враховуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що вимоги скаржника щодо визнання неправомірною діяльності державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33,43, 86,121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1.Доводи скаржника ОСОБА_1, АДРЕСА_3, викладені в скарзі на дії Другого Відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції м. Тернопіль, вул. Лисенка,1 - визнати неправомірними.

2.В задоволені скарги на дії Другого Відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції м. Тернопіль, вул. Лисенка,1-відмовити.

3. Ухвалу, прийняту за результатами розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби, може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

4. Ухвалу направити ОСОБА_1, АДРЕСА_3; Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільської області (фактична адреса: вул. Медова, 3 кв. 118, м. Тернопіль) та Другому відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка,1, м. Тернопіль.

Повний текст ухвали підписано 17.06.2016р.

Суддя А.М. Сидорук