Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/6361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/6361/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой", м. Харків до Rising Trade Sp. Z O.O. (адреса: ul. Pawia 5, Krakow, Polska) простягнення 9 555,53 польських злотих за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 14.12.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Rising Trade Sp. Z O.O. (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 9 555,53 польських злотих, з яких: заборгованість за Контрактом № Nr06/15 від 04.05.2015 року у розмірі 7 920,00 польських злотих, пеня у розмірі 1 591,92 польських злотих, 3 % річних у розмірі 43,61 польських злотих, всього - 9555,53 польських злотих. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов контракту № Nr 06/15 від 04.05.2015 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 4.02.2016 року відкладено розгляд справи на 7.06.2016 року та здійснено звернення до компетентного органу Польщі з судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення копії ухвали господарського суду Харківської області від 04.02.2016 року у зв'язку із чим провадження у справі 922/6361/15 було зупинено.

16.05.2016 року від компетентного органу Польщі за вх. № 15918 надійшли документи.

Розпорядженням керівника апарату № 434 від 06.06.2016 року у зв'язку із закінченням повноважень судді Жиляєва Є.М. відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/6361/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016 року призначено суддю - доповідача Ємельянову О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 7.06.2016 року поновлено провадження у справі № 922/6361/15 та призначено до розгляду на 7.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 7.06.2016 року розгляд справи відкладено на 14.06.2016 року.

10.06.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 15 від 26.05.2016 р. (вх. № 19299 від 10.06.2016 р.) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13.06.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 19611) з нотаріально посвідченим перекладом документів на українську мову. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

14.06.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 19620) із скріншотом монітору з сайту пошти Польщі про рух поштового відправлення № RD610398155UA. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 14.06.2016 року з'явився, повністю підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 14.06.2016 року не забезпечив, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно частини 1 та 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2052-Ш з 26.11.2000 року для України вступила в дію Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлений особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконані всі умови, зазначені в частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного повідомлення про вручення або безпосередньо доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа закінчився термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і становить не менше шести місяців.

За таких обставин, суд вважає відповідача своєчасно та належним чином повідомленим про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.06.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 04.05.2015 року було укладено Контракт № 06/15 та Додаткова угода № 1 до нього (т.с. І а.с. 10-15).

Відповідно до умов пункту 1.1. вищевказаного Контракту позивач (продавець) зобов'язався продати, а відповідач (покупець) купити: деревні гранули - у кількості 1000 т. на загальну суму 400000 PLN, в подальшому іменовані товар, на умовах викладених у цьому контракті.

Згідно з умовами пунктів 2.1., 2.2. Контракту, валюта контракту та валюта платежу - польський злотий (PLN). Ціна товару визначається в PLN.

Вартість та асортимент товару сторони узгоджують в проформі - інвойсі для кожної партії товару.

Вартість тари, упаковки, вантаження, кріплення вантажу, відповідно до умов цього контракту, включається у вартість товару (пункт 2.3. контракту).

Зміна вартості на товар, вартість партії та умови поставок товару узгоджуються у Додаткових угодах до Контракту або у інвойсах (пункт 2.4. контракту).

Відповідно до пункту 3.1. Контракту, продавець надасть покупцеві товар, що продається за контрактом, автотранспортом на умовах: DAP або FCA (Інкотермс 2010). Автотранспорт на умовах DAP оплачується продавцем. Умови і адреса доставки вказуються в інфойсе на кожну партію.

Термін дії цього контракту до 31.12.2015 року, дія контракту може бути продовжена за погодженням сторін (пункт 3.2. контракту).

Умовами пунктів 8.1., 8.2. Контракту, сторони погодили та встановили, що оплата товару повинна здійснюватись на рахунок позивача (продавця) у польських злотах. Тип банківського платежу - SHA.

Оплата здійснюється банківським переказом на зазначений в цьому контракті розрахунковий рахунок продавця (позивача) до 30 днів від вивантаження товару.

Згідно з пунктами 9.1., 9.2. Контракту, будь-яка суперечка, що виникає з цього контракту або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Господарського суду Харківської області (м. Харків, майдан Свободи, 8 под"їзд). Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки застосовуватиметься господарське процесуальне законодавство України. Мова судового розгляду - українська. Правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.

Як наголошує позивач у позовній заяві та під час розгляду справи, у відповідності до погоджених Контракту № 06/15 від 04.05.2015 року, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 7920,00 польських злот, на підтвердження надані: міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR)А № 045066 від 27.08.2015 року, вантажна митна декларація № 205070001/2015/013008, Інвойс № 12 від 27.08.2015 року на суму 7920,00 польських злотих (т.с. І а.с. 16-18).

Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови FCA "Free Carrier" ("Франко - перевізник" зазначена назва місця) означають, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, зазначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Таким чином, позивач поставку товару на умовах FCA (ОСОБА_1) здійснив 27.08.2015 року, про що безпосередньо зазначено в Міжнародній товарно - транспортній накладній (CMR) А № 045066.

Відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, умов контракту № 06/15 від 04.05.2015 року, не виконав свої щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару і станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду (11.12.2015 року - 5,893649грн. за 1 польський злотий) заборгованість відповідача склала 7920,00 польських злот, що становить 46677,70 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За змістом статей 41, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з статтею 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до статті 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частини 2 статті 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивачем не було надіслано відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги через їх необґрунтованість, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідно до ч. 1 ст. 56 та п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України (т.с. 1 а.с. 6-7).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, господарський суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7 920,00 польських злотих заборгованості (що становить 46 677,70 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року) належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 1 591,92 польських злотих (що становить 9 382,21 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року), суд зазначає про наступне.

Пеню позивачем розраховано, виходячи з умов п. 8.3. контракту від 11.05.2015 року та додаткової угоди № 1 від 11.05.2015 року (т.1, а.с.12, 15), яким сторони передбачили та погодили, що при затримці плати за поставлений товар більше, ніж на 30 календарних днів, продавець платить штраф у розмірі 0,3 % за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні контракту сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати вартості товару, проте враховуючи вищезазначені норми, розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідний період.

Крім цього, в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01/-8/211 від 07.04.2008р. зазначено таке.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

А тому пеня, нарахована позивачем, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару, переданого на підставі контракту № 06/15 від 04.05.2015 року, підлягає обмеженню судом подвійною обліковою ставкою НБУ.

Судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що сума пені за період з 28.09.2015 року по 04.12.2015 року, яка підлягає до стягнення становить 649, 99 польських злотих (що становить 3 826, 29 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року)

В решті нарахованої пені у розмірі 649, 22 польських злотих, слід відмовити як безпідставно заявлених.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 43,61 польських злотих (що становить 257,02 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року), господарський суд зазначає про наступне.

Згідно з вимогамист. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних за період з 28.09.2015 року по 04.12.2015 року, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 43,61 грн. (що становить 257,02 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому 11.12.2015 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1218,00 грн. за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сума яка підлягає до стягнення із відповідача становить 1 097, 84 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Rising Trade Sp. z O.O. (ul. Gesia, 8/201, Krakow, Wojewodztwo Malopolskie, kod pocztowy 31-535, POLSKA/POLAND; NIP НОМЕР_1; Region 12322366700000; KRS НОМЕР_2; Konto PLN: ING BANK PL 77 1050 1445 1000 0090 3045 1018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (61052, Україна, м. Харків, вул. Maлa-Пaнaсівська, 4/7, код ЄДРПОУ 39187830) суму боргу в розмірі 7920,00 польських злотих заборгованості (що становить 46677,70 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 11.12.2015 р.); пеню у розмірі 649,22 польських злотих (що становить 3 826,29 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 11.12.2015 р.); 3% річних в розмірі 43,61 польських злотих (що становить 257,02 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 11.12.2015 року) та судовий збір в сумі 1 097,84 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення із відповідача 942, 7 польських злотих (що становить 5555,94 грн. за офіційним курсом НБУ, установленому на 11.12.2015 року) пені відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 17.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2