Рішення

від 14.06.2016 по справі 910/6804/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016Справа №910/6804/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросагро"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

про : стягнення компенсації вартості товару в сумі 367 315,94 грн. (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог)

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Стрілко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача Степанюк Є.В. (представник за довіреністю).

У судовому засіданні 14 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросагро", 13.04.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 02-04 від 12.04.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", про стягнення компенсації вартості товару в сумі 343 848,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6804/16 та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

Через відділ діловодства суду від 06.05.2016 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 02-05 від 05.05.2016 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 13.05.2016 року від позивача надійшло повідомлення № 06-05 від 13.05.2016 року щодо строку дії довіреності № 19 від 28.03.2016 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 16.05.2016 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 16-05/16-1 від 16.05.2016 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року.

Через відділ діловодства суду 01.06.2016 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 07-05 від 30.05.2016 року, яку було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 06.06.2016 року від представника позивача надійшла довідка про несплату суми заборгованості № 01-06 від 06.06.2016 року, яку було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 07.06.2016 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 06-06/16-1 від 06.06.2016 року, який було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 07.06.2016 року від представника позивача надійшли письмові пояснення до відзиву на позовну заяву вих. № 01-07 від 07.06.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 07.06.2016 року подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію вартості товару у розмірі 339 360,00 грн. та пеню у розмірі 27 946,94 грн., а всього 367 315,94 грн.

Так, судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану до відділу діловодства суду 01.06.2016 року.

У судове засідання 07.06.2016 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, дав пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року за клопотанням представників сторін відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та оголошено перерву до 14.06.2016 року.

Через відділ діловодства суду 14.06.2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке було прийнято судом до розгляду.

У судове засідання 14.06.2016 року представники сторін з'явились, дали пояснення по суті спору. Представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (надалі - позивач, покупець) та Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 260/15/02 (надалі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця Продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

За приписами п.п. 2.1, 2.2. Договору поставки постачається виключно Товар, дозволений до використання на території України. Асортимент, кількості та ціни Товару визначаються Додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього Договору і які є його невід'ємною частиною. Орієнтовні ціни Товарів в національній валюті та фактичні їх ціни виражені в еквіваленті у доларах США або Євро, в залежності від умов придбання Товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті, сформована на момент його поставки, вказується у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках.

Відповідно до п.3.2.1 договору поставки оплата Товару, придбаного на умовах попередньої оплати чи відстрочення оплати на строк до 30 календарних днів, здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур, сформованих постачальником виходячи із курсу іноземних валют, встановлених з врахуванням «Джерела курсу іноземних валют» на момент формування таких рахунків-фактур. Термін дії рахунку-фактури - два банківських дні з моменту його оформлення, якщо інший термін дії рахунку-фактури не зазначений у відповідному додатку до цього Договору. В разі не оплати рахунку- фактури в зазначений строк, він втрачає силу. В цьому випадку покупець для проведення належної оплати має отримати у постачальника новий рахунок-фактуру. При недотриманні покупцем умов цього пункту, зарахування проведених ним оплат здійснюється постачальником згідно умов п.3.2 Договору, виходячи з курсу іноземних валют, встановлених з врахуванням «Джерела курсу іноземних валют» на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

30 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро " та Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» було укладено додаток № 260/15/02/13-МД/О до договору поставки № 260/15/02 від 14 січня 2015 року (копія додатку міститься в матеріалах справи) відповідно до п. 1.2 якого, загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку становить 612 480,00 грн.

Пунктом 2 додатку передбачено, що покупець оплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості Товару, зазначеної в п. 1.1. цього Додатку та/або рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 30.10.2015 р.

Відповідно до п. 3 додатку оплата вартості Товару, що постачається згідно цього Додатку, здійснюється покупцем без врахування п.п.3.2,- 3.7 Договору.

За п. 4 додатку видом транспорту, яким здійснюється транспортування Товару - залізничний транспорт.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 додатку до договору поставки при виявленні наднормативної недостачі Товару у вагоні обов'язковим є виклик представників Постачальника та регіонального управління Торгово-Промислової палати України, за участю яких складається відповідний акт про недостачу. Претензії по кількості чи якості Товару, підтверджені актом Торгово-Промислової палати, приймаються протягом 5 (п'ять) днів із дати поставки Товару. По закінченню даного терміну претензії по кількості чи якості Товару не приймаються.

30 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (далі - товаровласник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" ( далі - зберігач товару, відповідач) було укладено договір складського зберігання № 30/06/15-20 від 30.06.2015 року (надалі - договір зберігання), відповідно до п. 1.1. якого предметом Договору є зобов'язання „Зберігача товару" за плату надати послуги з приймання із залізничного транспорту на склади Зберігача товару, зберігання та відвантаження мінеральних добрив (в подальшому Товар), переданих йому „Товаровласником", і повернути цей Товар у схоронності. На товарних складах „Зберігача товару" зберігатимуться види Товару згідно Актів прийому-передачі на зберігання. Зберігання товарів Товаровласника здійснюватиметься на складах Зберігача товару, які знаходяться за адресою:

1. Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Леніна 222;

2. Черкаська обл., с. Хацьки, вул. Польова 1;

3. Харківська обл., смт. Чкалівське,зона 02 №12;

4. Харківська обл., м. Ізюм,.вул. Маршала Федоренка 11/1;

5. Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Леніна 130;

6. Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського 101;

7. Полтавська обл., м.Полтава,вул. Буровиків 4;

8. Кіровоградська обл., м. Олександрія, пров. Кіндрата Рожнова 25

Відповідно до розділу 2 договору зберігання „Зберігач товару" приймає Товар в кількості та якості, що вказана в супровідних документах на кожну партію Товару. Приймання товару «Зберігачем Товару» здійснюється відповідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю № П-6, № П-7, затверджених постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. та 25.04.1966р. з наступними змінами. Документом, що підтверджує факт передачі Товару на відповідальне зберігання, є акт прийому-передачі, що виписується на підставі супровідних документів „Товаровласника"- з відміткою „Зберігача товару" про прийом товару на зберігання, підписаному уповноваженими представниками Сторін цього договору. Зняття Товару з відповідального зберігання відбувається шляхом надання „Зберігачу товару" акту зняття Товару з відповідального зберігання, підписаному уповноваженими представниками Сторін цього договору. „Зберігач товару" здійснює відпуск Товару представнику „Товаровласника" на підставі заповненої довіреності та письмового розпорядження „Товаровласника". При цьому, „Зберігач товару" видає представнику „Товаровласника" один примірник акту прийому-передачі, в якому „Зберігач товару" проставляє свій підпис навпроти'реквізиту „Відпустив" та забезпечує обов'язкове здійснення представником „Товаровласника" підпису навпроти реквізиту „Отримав". Другий примірник накладної з відповідального зберігання, разом з довіреністю - залишається в якості виправдувального документа у „Зберігача товару". „Зберігач товару" здійснює обов'язкове ведення складського обліку. Підставою для оприбуткування Товару на позабалансовий облік (рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні») є - акт прийому - передачі. Підставою для зняття Товару з позабалансового обліку є акт зняття Товару з відповідального зберігання.

Відповідно до п.3.2.1 договору Зберігач товару зобов'язаний прийняти та розмістити в своїх складських приміщеннях Товар, що належить товаровласнику відповідно до умов Договору.

Позивач ствердив, що відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому - передачі на зберігання № ГР-000000015-15 від 16.10.2015 року він передав, а відповідач прийняв на зберігання продукцію, а саме Нітроамофоска 16-16-16 в мішках по 50 кг в кількості 28,45 тонн на загальну суму 307 260,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на відповідному акті.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору зберігання позивач 08.10.2015 року передав (відправив) товар в кількості 63 979 кг, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної станції відправлення «Бахмач-Пасажирський». Зі змісту накладної на перевезення товару вбачається, що одержувачем товару є відповідач, а власником позивач. Відповідно до спірної накладної на перевезення, товар був виданий одержувачу за довіреністю № 4 від 15.01.2015 року Литвиненку В.Г. 15.10.2015 року.

Позивач наголосив на тому, що при відвантаженні та прийнятті товару комерційний акт не складався, а тому, з урахуванням відомостей, що зазначені у накладній на перевезення, відповідач в особі свого представника Литвиненка В.Г. прийняв товар, що належить позивачеві у належній якості та кількості, що визначені перевізним документом.

Однак, як стверджує позивач, частину товару відповідач розмістив на своєму складі в кількості 28.45 т., а інша частина 35,35 т. на складах відповідача не розміщалась і власнику товару - позивачу, не передавалась, а відтак позивач просить суд сягнути з відповідача компенсацію вартості неотриманого товару в розмірі 339 360,00, грн.

07 червня 2016 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з огляду на те, що позов є передчасним, оскільки позивач не направляв відповідачу вимогу про повернення товару, а також те, що товар був втрачений саме залізницею, а не відповідачем, окрім того, відповідач вжив усі необхідні дії для встановлення винних у скоєному злочині, звернувшись до правоохоронних органів (кримінальне провадження № 12015230140002178).

У своїх письмових поясненнях на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача вказуючи на те, що при відвантаженні та прийнятті товару при виявленні недостачі має складатися комерційний акт, однак такий складений не був, що свідчить про відповідність товару в кількості та якості, а доводи відповідача безпідставними. Окрім того, позивач вказав, що у матеріалах справи наявні докази направлення вимоги відповідачу.

Як зазначив позивач у позові, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором зберігання не повернув позивачу товар в кількості 35,35 т., переданий останнім на зберігання за вказаним правочином, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення компенсації вартості товару.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частинами 2 та 3 ст. 938 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як уже було встановлено судом, 14 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" та Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» було укладено договір поставки № 260/15/02, відповідно до п. 1.1. якого, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця Продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" та Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» було укладено додаток № 260/15/02/13-МД/О до договору поставки № 260/15/02 від 14 січня 2015 року відповідно до п. 1.2 якого, загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку становить 612 480,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" було укладено договір складського зберігання № 30/06/15-20, відповідно до п. 1.1. якого предметом Договору є зобов'язання „Зберігача товару" за плату надати послуги з приймання із залізничного транспорту на склади Зберігача товару, зберігання та відвантаження мінеральних добрив, переданих йому „Товаровласником", і повернути цей Товар у схоронності. На товарних складах „Зберігача товару" зберігатимуться види Товару згідно Актів прийому-передачі на зберігання

Відповідно до 2.1, 2.2, 2.4 договору „Зберігач товару" приймає Товар в кількості та якості, що вказана в супровідних документах на кожну партію Товару. Приймання Товару „Зберігачем товару" здійснюється відповідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю № П-б, № П-7, затверджених постановами Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 р. та 25 квітня 1966р. з наступними змінами. Документом, що підтверджує факт передачі Товару на відповідальне зберігання, є акт прийому-передачі, що виписується на підставі супровідних документів „Товаровласника"- з відміткою „Зберігача товару" про прийом товару на зберігання, підписаному уповноваженими представниками Сторін цього договору .

Як було встановлено судом, актом прийому - передачі на зберігання № ГР-000000015-15 від 16.10.2015 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання продукцію, а саме Нітроамофоска 16-16-16 в мішках по 50 кг в кількості 28,45 тонн на загальну суму 307 260,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на відповідному акті.

Надалі на виконання умов договору зберігання позивач 08.10.2015 року передав (відправив) товар в кількості 63 979 кг, що підтверджується накладною, копія якої наявна в матеріалах справи. Зі змісту накладної на перевезення товару вбачається, що одержувачем товару є відповідач, а власником позивач. Відповідно до спірної накладної на перевезення, товар був виданий одержувачу за довіреністю № 4 від 15.01.2015 року Литвиненку В.Г. 15.10.2015 року.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. N 457 накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Порядок заповнення накладної та проставлення відповідних відміток регулюється «Правилами оформлення перевізних документів», що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Так, відповідно до даних правил у № 51 графи накладної Залізниця проставляє Календарний штемпель прибуття вантажу на станцію призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата прибуття.

У графі № 52 графи накладної Залізниця проставляє Календарний штемпель з датою видачі вантажу на станції призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата видачі.

Як вбачається з накладної на дане перевезення, товар був виданий одержувачу (відповідачу) 15.10.2015 року.

У № 53 графи накладної одержувачем вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис одержувача.

Згідно накладної на перевезення товар був одержаний відповідальною особою одержувача - ТОВ «Украгроком» Литвиненком В.Г. 15.10.2015 року.

Таким чином, 15.10.2015 року відповідач прийняв товар у кількості 63979 кг, який належить позивачу.

Згідно п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок складання комерційного акту встановлений «Правилами складання актів», що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334.

Згідно п. 2 даних Правил Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (посилання на Інструкцію у п. 2.2 Договору) в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються ушкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць даним, вказаним в транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний зажадати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Пунктом 11 даної Інструкції визначено, що Підприємство-одержувач (ТОВ «Украгроком») зобов'язано: створити для правильного і своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалося б збереження і запобігала можливість утворення недостач і розкрадань продукції.

Судом встановлено, що при відвантаженні та прийнятті Товару Комерційний акт не складався, а тому, з урахуванням відомостей, що зазначені у Накладній на перевезення, 15.10.2015 року ТОВ «Украгроком» в особі представника Литвиненко В.Г. прийняв Товар, що належить ТОВ «Гросагро» у належній якості та кількості, що визначені перевізним документом (накладною), однак частина товару - 35,35 т. на складах відповідача не розміщалась і власнику товару - позивачу, не передавалась, а відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію вартості неотриманого товару в розмірі 339 360,00, грн.

Відповідно до п. 5.1 договору якщо „Зберігач товару" на вимогу „Товаровласника", не зможе в повному обсязі повернути Товар, то він зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Товару, перерахувати на поточний рахунок «Товаровласника" компенсацію у розмірі вартості Товару, який не може бути повернутий. Вартість товару визначається відповідно до заставних цін „Товаровласника".

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неповерненням товару відповідачем у кількості 35,35 т., позивачем 11.03.2016 року було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення товару № 01-03 від 10.03.2016 року в кількості 35,35 т., який знаходився в останнього на зберіганні, що підтверджується відбитком на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отриманого представником відповідача 14.03.2016 року. Проте, відповідач вказаний товар в кількості 35,35 т. позивачу не повернув, вимогу залишив без відповіді.

Отже, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення зберігачем товару позивачу випливає з умов договору, а також положень чинного законодавства. Проте, всупереч умовам указаного договору, товар зберігачем не був повернутий товаровласнику.

Таким чином, з розрахунку суду заборгованість відповідача перед позивачем за неповернутий товар складає 339 360,00 грн. (35,35 т. /кількість неповернутого товару/ * 9 600,00 грн. /ціна за 1т. неповернутого товару/).

Таким , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача компенсації за неповернутий товар в сумі 339 360,00 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 27 946,94 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень п. 5.6 Договору зберігання при невиконанні вимог п.5.1. даного Договору „Зберігач товару" сплачує „Товаровласнику" неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виконання зобов'язань, обчислену від суми не перерахованих грошових коштів, за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені за несвоєчасне перерахування компенсації вартості товару.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 27 946,20 грн., відповідно до розрахунку, наведеного в таблиці:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 339360.00 18.03.2016 - 21.04.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 14279.08 339360.00 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 12331.93 339360.00 27.05.2016 - 30.05.2016 4 18.0000 % 0.098 %* 1335.19

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуваннями заяви про збільшення розміру позовних вимог, підлягають частковому задоволенню про стягнення 367 306,20 грн., з них: основного боргу - 339 360,00 грн., пені - 27 946,20 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5 509,59 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (ЄДРПОУ 30530159, адреса: 02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (код ЄДРПОУ 38266742; адреса: 02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 12, оф. 7А, к. 1) основний борг у розмірі - 339 360,00 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят гривень), пені - 27 946,20 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 20 копійок) та судовий збір - 5 509,59 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'ять гривень 59 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.06.2016 року.

Суддя О.С. Комарова