Постанова

від 11.10.2016 по справі 910/6804/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/6804/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Дідиченко М.А.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Стрілко О.В. за дов. №19 від 28.03.2016 р.

від відповідача: Степанюк Є.В., дов. б/н від 15.04.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.06.2016 року

у справі № 910/6804/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Украгроком"

про стягнення компенсації вартості товару в сумі

367 315,94грн. (з урахування заяви про збільшення

розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросагро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" про стягнення компенсації вартості товару в сумі 343 848,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6804/16 та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача компенсацію вартості товару у розмірі 339 360,00 грн. та пеню у розмірі 27 946,94 грн., загальна сума в розмірі 367 315,94 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2016р. у справі №910/6804/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросагро" основний борг у розмірі 339 360,00 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят гривень), пені - 27 946,20 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 20 копійок) та судовий збір - 5 509,59 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'ять гривень 59 копійок).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року у справі № 910/6804/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" від 08.07.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Дідиченко М.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Дідиченко М.А., Чорна Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" у справі № 910/6804/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2016 року.

22.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСАГРО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2016р. у справі №910/6804/16 без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. по справі № 910/6804/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді (яка не є суддею - доповідачем) Чорна Л.В.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 р. для розгляду справи № 910/6804/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. у справі № 910/6804/16 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Дідиченко М.А. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" у справі № 910/6804/16 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. у справі № 910/6804/16 відкладено розгляд справи на 20.09.2016р.

В судовому засіданні оголошено перерву 20.09.2016р. до 11.10.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2016р. відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача просить зупинити провадження у справі № 910/6804/16 до вирішення питання у справі № 910/17157/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросагро" про визнання недійсним договору складського зберігання від 30.06.2015 № 30/06/15-20.

Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Так як спір виник після винесення рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/6804/16 від 14.06.2016р., колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі, оскільки у разі наявності рішення про визнання недійсним договору визнання недійсним договору складського зберігання від 30.06.2015 № 30/06/15-20 може звернутись до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2016р. у справі № 910/6804/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (надалі - покупець) та Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 260/15/02 (надалі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. Договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця Продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

За приписами п.п. 2.1, 2.2. Договору поставки постачається виключно Товар, дозволений до використання на території України. Асортимент, кількості та ціни Товару визначаються Додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього Договору і які є його невід'ємною частиною. Орієнтовні ціни Товарів в національній валюті та фактичні їх ціни виражені в еквіваленті у доларах США або Євро, в залежності від умов придбання Товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті, сформована на момент його поставки, вказується у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках.

Відповідно до п.3.2.1 договору поставки оплата Товару, придбаного на умовах попередньої оплати чи відстрочення оплати на строк до 30 календарних днів, здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур, сформованих постачальником виходячи із курсу іноземних валют, встановлених з врахуванням "Джерела курсу іноземних валют" на момент формування таких рахунків-фактур. Термін дії рахунку-фактури - два банківських дні з моменту його оформлення, якщо інший термін дії рахунку-фактури не зазначений у відповідному додатку до цього Договору. В разі не оплати рахунку- фактури в зазначений строк, він втрачає силу. В цьому випадку покупець для проведення належної оплати має отримати у постачальника новий рахунок-фактуру. При недотриманні покупцем умов цього пункту, зарахування проведених ним оплат здійснюється постачальником згідно умов п.3.2 Договору, виходячи з курсу іноземних валют, встановлених з врахуванням "Джерела курсу іноземних валют" на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

30 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро " та Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" було укладено додаток № 260/15/02/13-МД/О до договору поставки № 260/15/02 від 14 січня 2015 року, відповідно до п. 1.2 якого, загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку становить 612 480,00 грн.

Пунктом 2 додатку передбачено, що покупець оплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості Товару, зазначеної в п. 1.1. цього Додатку та/або рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 30.10.2015 р.

Відповідно до п. 3 додатку оплата вартості Товару, що постачається згідно цього Додатку, здійснюється покупцем без врахування п.п.3.2,- 3.7 Договору.

За п. 4 додатку видом транспорту, яким здійснюється транспортування Товару - залізничний транспорт.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 додатку до договору поставки при виявленні наднормативної недостачі Товару у вагоні обов'язковим є виклик представників Постачальника та регіонального управління Торгово-Промислової палати України, за участю яких складається відповідний акт про недостачу. Претензії по кількості чи якості Товару, підтверджені актом Торгово-Промислової палати, приймаються протягом 5 (п'ять) днів із дати поставки Товару. По закінченню даного терміну претензії по кількості чи якості Товару не приймаються.

30 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросагро" (далі - товаровласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (далі - зберігач товару) було укладено договір складського зберігання № 30/06/15-20 від 30.06.2015 року (надалі - договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є зобов'язання „Зберігача товару" за плату надати послуги з приймання із залізничного транспорту на склади Зберігача товару, зберігання та відвантаження мінеральних добрив (в подальшому Товар), переданих йому „Товаровласником", і повернути цей Товар у схоронності. На товарних складах „Зберігача товару" зберігатимуться види Товару згідно Актів прийому-передачі на зберігання. Зберігання товарів Товаровласника здійснюватиметься на складах Зберігача товару, які знаходяться за адресою:

1. Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Леніна 222;

2. Черкаська обл., с. Хацьки, вул. Польова 1;

3. Харківська обл., смт. Чкалівське,зона 02 №12;

4. Харківська обл., м. Ізюм,.вул. Маршала Федоренка 11/1;

5. Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Леніна 130;

6. Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського 101;

7. Полтавська обл., м.Полтава,вул. Буровиків 4;

8. Кіровоградська обл., м. Олександрія, пров. Кіндрата Рожнова 25

Відповідно до розділу 2 договору зберігання „Зберігач товару" приймає Товар в кількості та якості, що вказана в супровідних документах на кожну партію Товару. Приймання товару "Зберігачем Товару" здійснюється відповідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю № П-6, № П-7, затверджених постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. та 25.04.1966р. з наступними змінами. Документом, що підтверджує факт передачі Товару на відповідальне зберігання, є акт прийому-передачі, що виписується на підставі супровідних документів „Товаровласника"- з відміткою „Зберігача товару" про прийом товару на зберігання, підписаному уповноваженими представниками Сторін цього договору. Зняття Товару з відповідального зберігання відбувається шляхом надання „Зберігачу товару" акту зняття Товару з відповідального зберігання, підписаному уповноваженими представниками Сторін цього договору. „Зберігач товару" здійснює відпуск Товару представнику „Товаровласника" на підставі заповненої довіреності та письмового розпорядження „Товаровласника". При цьому, „Зберігач товару" видає представнику „Товаровласника" один примірник акту прийому-передачі, в якому „Зберігач товару" проставляє свій підпис навпроти'реквізиту „Відпустив" та забезпечує обов'язкове здійснення представником „Товаровласника" підпису навпроти реквізиту „Отримав". Другий примірник накладної з відповідального зберігання, разом з довіреністю - залишається в якості виправдувального документа у „Зберігача товару". „Зберігач товару" здійснює обов'язкове ведення складського обліку. Підставою для оприбуткування Товару на позабалансовий облік (рахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні") є - акт прийому - передачі. Підставою для зняття Товару з позабалансового обліку є акт зняття Товару з відповідального зберігання.

Відповідно до п.3.2.1 договору Зберігач товару зобов'язаний прийняти та розмістити в своїх складських приміщеннях Товар, що належить товаровласнику відповідно до умов Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому - передачі на зберігання № ГР-000000015-15 від 16.10.2015 року він передав, а відповідач прийняв на зберігання продукцію, а саме Нітроамофоска 16-16-16 в мішках по 50 кг в кількості 28,45 тонн на загальну суму 307 260,00 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на відповідному акті.

На виконання умов договору зберігання позивач 08.10.2015 року передав (відправив) товар в кількості 63 979 кг, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної станції відправлення "Бахмач-Пасажирський". Зі змісту накладної на перевезення товару вбачається, що одержувачем товару є відповідач, а власником позивач. Відповідно до спірної накладної на перевезення, товар був виданий одержувачу за довіреністю № 4 від 15.01.2015 року ОСОБА_4 15.10.2015 року.

Також, позивач зазначив, що при відвантаженні та прийнятті товару комерційний акт не складався, а тому, з урахуванням відомостей, що зазначені у накладній на перевезення, відповідач в особі свого представника ОСОБА_4 прийняв товар, що належить позивачеві у належній якості та кількості, що визначені перевізним документом.

Однак, як стверджує позивач, частину товару відповідач розмістив на своєму складі в кількості 28.45 т., а інша частина 35,35 т. на складах відповідача не розміщалась і власнику товару - позивачу, не передавалась, а відтак позивач просить суд сягнути з відповідача компенсацію вартості неотриманого товару в розмірі 339 360,00, грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частинами 2 та 3 ст. 938 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. N 457 накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Порядок заповнення накладної та проставлення відповідних відміток регулюється "Правилами оформлення перевізних документів", що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Відповідно до даних правил у № 51 графи накладної Залізниця проставляє Календарний штемпель прибуття вантажу на станцію призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата прибуття.

У графі № 52 графи накладної Залізниця проставляє Календарний штемпель з датою видачі вантажу на станції призначення проставляється в паперовій накладній, в електронній накладній зазначається дата видачі.

Як вбачається з накладної на дане перевезення, товар був виданий одержувачу (відповідачу) 15.10.2015 року.

У № 53 графи накладної одержувачем вказується дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис одержувача.

Згідно накладної на перевезення товар був одержаний відповідальною особою одержувача - ТОВ "Украгроком" ОСОБА_4 15.10.2015 року.

Таким чином, 15.10.2015 року відповідач прийняв товар у кількості 63979 кг, який належить позивачу.

Згідно п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок складання комерційного акту встановлений "Правилами складання актів", що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334.

Згідно п. 2 даних Правил Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (посилання на Інструкцію у п. 2.2 Договору) в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюються ушкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць даним, вказаним в транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний зажадати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Пунктом 11 даної Інструкції визначено, що Підприємство-одержувач (ТОВ "Украгроком") зобов'язано: створити для правильного і своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалося б збереження і запобігала можливість утворення недостач і розкрадань продукції.

Судом встановлено, що при відвантаженні та прийнятті Товару Комерційний акт не складався, а тому з урахуванням відомостей, що зазначені у Накладній на перевезення, 15.10.2015 року ТОВ "Украгроком" в особі представника ОСОБА_4 прийняв Товар, що належить ТОВ "Гросагро" у належній якості та кількості, що визначені перевізним документом (накладною), однак частина товару - 35,35 т. на складах відповідача не розміщалась і власнику товару - позивачу, не передавалась, а відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію вартості неотриманого товару в розмірі 339 360,00, грн.

Відповідно до п. 5.1 договору якщо „Зберігач товару" на вимогу „Товаровласника", не зможе в повному обсязі повернути Товар, то він зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Товару, перерахувати на поточний рахунок "Товаровласника" компенсацію у розмірі вартості Товару, який не може бути повернутий. Вартість товару визначається відповідно до заставних цін „Товаровласника".

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неповерненням товару відповідачем у кількості 35,35 т., позивачем 11.03.2016 року було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення товару № 01-03 від 10.03.2016 року в кількості 35,35 т., який знаходився в останнього на зберіганні, що підтверджується відбитком на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отриманого представником відповідача 14.03.2016 року. Проте відповідач вказаний товар в кількості 35,35 т. позивачу не повернув, вимогу залишив без відповіді.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації за неповернутий товар в сумі 339 360,00 грн., оскільки обов'язок щодо повернення зберігачем товару позивачу випливає з умов договору, а також положень чинного законодавства. Проте, всупереч умовам вказаного договору, товар зберігачем не був повернутий товаровласнику.

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 27 946,94 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень п. 5.6 Договору зберігання при невиконанні вимог п.5.1. даного Договору „Зберігач товару" сплачує „Товаровласнику" неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виконання зобов'язань, обчислену від суми не перерахованих грошових коштів, за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суд першої інстанції та вважає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 27 946,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2016р. у справі № 910/6804/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2016р. у справі № 910/6804/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/6804/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.А. Дідиченко

Л.П. Зубець