Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/5401/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа № 910/5401/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Енергетичний холдинг" (далі - Товариство) до державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" (далі - Підприємство) про стягнення 817 500,00 грн., за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про визнання права на майно (частини авансового платежу), його повернення та розірвання укладеного між сторонами договору,

за участі представників:

Товариства: Хаславської А.А., за довіреністю від 7 травня 2015 року № 2,

Підприємства: Кузьменка М.А., за довіреністю від 21 березня 2016 року № 1101/01-01,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 2015 року між ним та Підприємством був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № ЮТ-0000002 (далі - договір), на підставі якого позивач надав відповідачу послуги з проектування та розробки у сфері інформаційних технологій (модифікація комп'ютерної програми «Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів», 62.01.11-00.00), код ДК 016:2010-62.01.1, а саме: модифікація комп'ютерної програми «Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів», у складову інформаційної системи нотаріальних дій (далі - послуги за договором). Оскільки Підприємство взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконало лише частково, заборгувавши позивачу 817 500,00 грн., останній просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року порушено провадження у справі № 910/5401/16 та призначено її розгляд на 14 квітня 2016 року.

13 травня 2016 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного правочину, просив його розірвати. Також на підставі положень статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 4.1.1 договору Підприємство просило витребувати із володіння позивача 1 025 000,00 грн. неосвоєного авансу, посилаючись на те, що укладена угода підлягає розірванню, а прийняття послуг не відбулось з вини Товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2016 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

У судових засіданнях, призначених на 14 квітня 2016 року та 12 травня 2016 року, оголошено перерви до 12 травня 2016 року та 19 травня 2016 року відповідно.

Ухвалою суду від 19 травня 2016 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника Товариства. У судовому засіданні судом було оголошено перерву до 9 червня 2016 року.

Представник позивача під час судового засідання 9 червня 2016 року просив позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та додаткових поясненнях у справі, поданих до суду 18 травня 2016 року та 7 червня 2016 року. Проти задоволення зустрічних позовних вимог представник Товариства заперечував в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на зустрічний позов, поданий до суду 6 травня 2016 року. В основу заперечень Товариства проти зустрічних вимог покладено той факт, що коригування Підприємством діючого фінансового плану не може вважатись істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а тому спірний правочин розірванню не підлягає. Також представник позивача за первісним позовом зауважив, що Підприємство невірно трактує поняття авансу за договором, як майна, та помилково визначає момент виникнення права власності на вказані грошові кошти.

У призначеному судовому засіданні представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечував з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі. Також представник просив суд не розглядати вимогу Підприємства про забезпечення зустрічного позову, викладену в його позовній заяві, у зв'язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не було сплачено судовий збір за розгляд даного питання. Вказане клопотання судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників Товариства та Підприємства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2015 року між сторонами було укладено договір, за умовами якого Товариство зобов'язалось надати відповідачу за первісним позовом послуги з проектування та розробки у сфері інформаційних технологій (модифікація комп'ютерної програми «Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів», 62.01.11-00.00), код ДК 016:2010-62.01.1, а саме: модифікація комп'ютерної програми «Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів», у складову інформаційної системи нотаріальних дій, відповідно до специфікації послуг, що наведена в додатку № 1 до цього договору; а Підприємство зобов'язалось прийняти та оплатити надані послуги на умовах та у строки, передбачені цим договором.

Якість послуг, що надаються за цим договором, повинна відповідати технічним вимогам, що наведені в додатку № 2 до цього правочину. Якість послуг повинна відповідати вимогам та нормативним документам, передбаченим законодавством України до цього виду послуг (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 укладеної угоди загальна ціна послуг за цим договором у відповідності зі специфікацією становить 4 100 000,00 грн., враховуючи ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1.1 договору оплата здійснюється Підприємством шляхом попередньої оплати (авансування) в розмірі 25% від загальної ціни відповідного етапу (підетапу) послуг протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури. Залік авансового платежу здійснюється за актами здачі-приймання послуг за відповідними етапами (підетапами) в строки згідно зі специфікацією послуг (додаток № 1 до договору).

На виконання вказаних умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ЮТ-0000028 від 29 грудня 2015 року щодо здійснення попередньої оплати на загальну суму 1 025 00,00 грн. до складу якої входить 272 500,00 грн. авансу за виконання спірного першого етапу послуг за укладеним правочином. Загальна вартість послуг цього спірного першого етапу за умовами договору склала 1 090 000,00 грн.

У свою чергу Підприємство перерахувало 29 грудня 2015 року на користь позивача 1 025 00,00 грн. авансу, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів на рахунку відповідача.

Остаточний розрахунок здійснюється замовником по мірі виконання Товариством відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначеного у специфікації послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання послуг за відповідним етапом (підетапом), на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури (пункт 4.1.2 правочину).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що виконавець надає послуги, а замовник приймає їх по мірі виконання зобов'язань за етапами (підетапами) специфікації послуг. Після виконання відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначених у специфікації послуг, виконавець передає замовнику результати, передбачені технічними вимогами (додаток №2), та акт здачі-приймання послуг в двох примірниках, які підписані Товариством. Результати, передбачені технічними вимогами (додаток № 2), передаються Підприємству в двох примірниках на паперовому носії, окрім програмного забезпечення, яке передається на електронному носієві в порядку, передбаченому в технічних вимогах (додаток № 2). Експлуатаційна документація передається на паперових носіях в обсязі, передбаченому технічними вимогами до надання послуг, які наведені в додатку № 2 до цього правочину.

Відповідач протягом семи робочих днів повинен підписати отримані акти та повернути Товариству один примірник акту або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від прийняття послуг (робіт) із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення. Підприємство також було зобов'язано разом із примірником підписаного сторонами акту повернути виконавцю по одному примірнику результатів, визначених в пункті 6.1 укладеної угоди, які оформлені на паперових носіях та підписані уповноваженими особами сторін (пункт 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у випадку, якщо відповідач у зазначений в пункті 6.2 даного правочину строк не поверне виконавцю підписаний акт або в цей же строк не надасть виконавцю вмотивованої письмової відмови від приймання наданих послуг, то послуги, зазначені в такому акті, вважаються прийнятими, і Підприємство зобов'язано їх оплатити у повному обсязі відповідно до умов цього договору протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідного акта.

Додатком № 1 до спірного правочину (специфікація надання послуг) сторони погодили назви етапів, перелік робіт етапів, кінцевий термін реалізації, вартість робіт кожного етапу. З вказаного додатку вбачається, що загальна вартість першого етапу послуг становить 1 090 000,00 грн. У додатку № 2 до договору сторонами було погоджено технічні вимоги до надання послуг.

На виконання умов договору Товариство передало результати наданих послуг разом з актом здачі-приймання наданих послуг, однак Підприємство підписані примірники вказаних актів не повернуло, у передбачені договором строки письмову вмотивовану відмову від прийняття послуг (робіт) із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення не надало, остаточний розрахунок за надані послуги в сумі 817 500,00 грн. не здійснило.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно протоколів від 29 січня 2016 року позивач за первісним позовом передав Підприємству акт прийому-передачі примірників технічного завдання за етапом 1 та етапом 1.2. Вказані протоколи були отримані відповідачем нарочно 2 лютого 2016 року, що не заперечується останнім, та про що також свідчить відмітка штемпелю вхідної кореспонденції вказаної юридичної особи на цьому листі.

Листом від 8 лютого 2016 року № 7 Товариство повторно передало акти здачі-приймання наданих послуг відповідачу. Вказані документи були отримані Підприємством 9 лютого 2016 року, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції № 3490/01-08.

10 лютого 2016 року позивач листами № 11-1 та № 11-2 передав відповідачу акти прийому-передачі наданих послуг. Вказані листи були отримані Підприємством 16 лютого 2016 року та 12 лютого 2016 року, що підтверджується відповідними відтисками штемпеля вхідної кореспонденції № 4330/01-08 та № 3915/01-08 відповідно.

Листом від 12 лютого 2016 року № 457/01-08/16 Підприємство повідомило, що передані раніше акти містять некоректні посилання на номери договорів, відмінні від тих, що укладені між даними сторонами.

22 лютого 2016 року Товариство направило відповідачу за первісним позовом лист № 11, в якому просило оплатити надані послуги, оскільки зауважень та претензій до якості наданих послуг Підприємством висловлено не було.

Таким чином, з урахуванням умов договору, а саме пунктів 6.2, 6.3 укладеного правочину, Підприємство протягом семи робочих днів з 2 лютого 2016 року, а саме до 11 лютого 2016 року включно, повинно було підписати отримані акти та повернути виконавцю один примірник акту або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від прийняття послуг (робіт) із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення. Проте, відповідач за первісним позовом безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно (до 11 лютого 2016 року) не заявивши про їх недоліки, а отже Підприємство не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за спірною угодою.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством за договором, яка складає 817 500,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору №ЮТ-0000002 від 29 грудня 2015 року, Підприємство посилалось на зміну істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема, зменшення фінансування Міністерством юстиції України, що також призвело до зменшення чистого доходу підприємства, неможливість передбачити суттєві зміни у нормативному регулюванні можливості отримання доходу підприємства, неможливість усунення даних обставин саме позивачем за зустрічним позовом. Також, як на істотну зміну обставин позивач за первісним позовом посилається на те, що подальше виконання спірного правочину позбавляє Підприємство можливості виконувати покладені на нього функції забезпечення діяльності Єдиних та Державних реєстрів України та спричиняє можливість виникнення ситуації недостатнього фінансування оплати праці співробітників підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).

За приписами частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанова Вищого господарського суду України від 11 червня 2015 року в справі № 910/18575/14.

Оскільки Підприємство належними та допустимим доказами не довело одночасного існування всіх чотирьох умов, визначених положеннями статті 652 ЦК України, з якими законодавець пов'язує можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного правочину, а тому зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про витребування з володіння Товариства 1 025 000,00 грн. неосвоєного авансового платежу, шляхом перерахування їх прямим платежем на поточний рахунок Підприємства суд зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи встановлено, що 29 грудня 2015 року позивач за зустрічним позовом перерахував на користь Товариства 1 025 000,00 грн. авансу за спірним правочином.

На думку Підприємства, прийняття послуг здійснено за договором не було, а отже, враховуючи положення 334 ЦК України та п. 4.1.1 укладеної угоди, саме позивач за зустрічним позовом є власником неосвоєного Товариством авансового платежу за договором в розмірі 1 025 000,00 грн., яка підлягає поверненню на користь Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують у документарній формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (статті 389 ЦК України).

Враховуючи положення п. 4.1.1 договору та встановлення судом факту надання Товариством та прийняття Підприємством послуг за першим етапом, суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 1 025 000,00 грн., які є авансом за договором, не можуть бути витребувані у відповідача за зустрічним позовом, оскільки Товариство є їх добросовісним набувачем за відплатним договором, а тому позовні вимоги в цій частині зустрічного позову задоволенню не підлягають.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 73, ідентифікаційний код 39787008) на користь приватного акціонерного товариства "Енергетичний холдинг" (01004, місто Київ, вулиця Дарвіна, будинок 6 ЛІТ. "А", ідентифікаційний код 30489263) 817 500 (вісімсот сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, а також 12 262 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подання первісного позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко