Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/5789/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа № 910/5789/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" (далі - Агенція) до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" (далі - Товариство) про стягнення 334 114,74 грн.,

за участі представників:

позивача: Федчука І.Є., Яковенка В.М., за довіреністю від 9 березня 2016 року,

відповідача: Рябко А.О., за довіреністю від 1 лютого 2016 року № 1, Бойченко О.С., за довіреністю від 10 березня 2016 року № 40,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Агенція звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2015 року у справі № 910/13639/15, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь Агенції вартість послуг комісіонера за договором комісії від 15 квітня 2014 року № 1504/14 у розмірі 552 652,10 грн. Оскільки відповідач сплатив вартість цих послуг з порушенням встановленого строку оплати, позивач, посилаючись на приписи чинного законодавства, просив суд стягнути з Товариства 147 777,66 грн. пені, 15 616,81 грн. трьох процентів річних та 170 720,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/5789/16 та призначено її розгляд на 21 квітня 2016 року.

У судовому засіданні, призначеному на 21 квітня 2016 року, оголошено перерву до 19 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 19 травня судом продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача та відкладено розгляд справи на 9 червня 2016 року.

19 квітня 2016 року та 6 червня 2016 року представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання, в яких просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/25622/15 за позовом Товариства до Агенції про визнання недійсною додаткової угоди від 29 грудня 2014 року до договору комісії № 1504/14 від 15 квітня 2014 року на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами, а також до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9478/16 за позовом Товариства до Агенції про визнання недійсними додатків №№ 36, 38, 39 до вказаного договору комісії.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) встановлено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2 - 4 статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У той же час пунктом 1 частини 1 статті 83 ГПК України прямо передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтується даний позов, були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2015 року в справі № 910/13639/15, яке набрало законної сили, останній дійшов висновку про те, що клопотання Товариства про зупинення провадження у справі від 19 квітня 2016 року та від 6 червня 2016 року є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Під час судового засідання 9 червня 2016 року представники позивача просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та у письмових уточненнях, поданих до суду 6 червня 2016 року.

Представники відповідача у даному судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26 квітня 2016 року. В основу заперечень Товариства покладено той факт, що останній не погоджується з обставинами та фактами, встановленими в рішенні Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2015 року в справі № 910/13639/15.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2014 року між сторонами було укладено договір комісії на виконання робіт/послуг з розміщення реклами № 1504/14 (далі - договір), у відповідності до пункту 1.1. якого Агенція за дорученням Товариства за плату, від свого імені, але за рахунок відповідача, зобов'язалася вчинити правочини, предметом яких є надання послуг з розміщення реклами продукції, послуг комітента, на телебаченні, на радіо, засобами зовнішньої реклами, в друкованих засобах масової інформації, на інших медіа-носіях, розміщення спонсорської інформації, послуги з популяризації знаків для товарів і послуг, що належать комітенту, а також будь-яких інших матеріалів, включаючи, але не обмежуючись РК-матеріалами тощо. Позивач зобов'язався надавати інші послуги (виконувати роботи), передбачені Договором та відповідними додатками.

Відповідач зобов'язався оплачувати послуги Агенції в порядку, передбаченому в угоді та відповідних додатках до нього (пункт 4.3. договору комісії).

12 січня 2015 Товариство та Агенція підписали додаток № 38, яким погодили, що комісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є виготовлення та розміщення комісіонером на замовлення комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» у Київському метрополітені в період з 15 січня 2015 року до 15 лютого 2015 року. Вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів у вказаному додатку становила 68 381,50 грн., вартість виготовлення рекламних матеріалів - 27 380,00 грн., вартість послуг комісіонера - 2 394,04 грн., а всього 98 155, 54 грн. Оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг Агенції мала бути здійснена відповідачем у строк, не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 6 додатку № 38).

14 січня 2015 позивач та відповідач підписали додаток № 36, за умовами якого позивач зобов'язався від свого імені, але за рахунок Товариства та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є розміщення комісіонером за замовленням комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» на телебаченні у період з 23 січня 2015 року до 6 лютого 2015 року. Загальна вартість послуг за вказаним додатком становила 436 702,54 грн. Оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг Агенції мала бути здійснена відповідачем у строк, не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 5 додатку № 36).

14 січня 2015 року Товариство та Агенція підписали додаток № 39 відповідно до якого позивач зобов'язався від свого імені, але за рахунок відповідача та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є виготовлення та розміщення комісіонером на замовлення комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» в мережі Інтернет у період з 19 січня 2015 року до 27 січня 2015 року. Загальна вартість послуг з розміщенню рекламних матеріалів та послуг комісіонера за даним додатком становила 17 794,02 грн. Оплата вказаних послуг мала бути здійснена відповідачем у строк, не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 5 додатку № 39).

Оскільки Товариство в установлений договором строк актів не підписало, вартість отриманих послуг не оплатило, Агенція звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за додатками № 36, № 38 та № 39.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 2 вересня 2015 року у справі №910/13639/15 встановив, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем за договором комісії настав, що факт наявності заборгованості Товариства перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги Агенції в повному обсязі та стягнув з відповідача 552 652,10 грн. основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 29 грудня 2015 року у даній справі вказане судове рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, судові рішення, прийняті у справі № 910/13639/15, мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Звертаючись з даним позовом до суду, Агенція зауважила, що відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 552 652,10 грн. лише 17 лютого 2016 року, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.6. договору комісії у випадку порушення строків оплати, передбачених цим правочином, відповідач зобов'язався сплатити Агенції на її вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. У випадку прострочення сплати Товариством вартості послуг позивача за даною угодою, відповідач, на вимогу Агенції, зобов'язалось сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону, позовна вимога про стягнення з Товариства пені в сумі 147 777,66 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 15 616,81 грн. трьох процентів річних та 170 720,27 грн. інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційної складової боргу не відповідає вимогам чинного законодавства щодо визначення періоду прострочення виконання зобов'язання.

Так, оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг Агенції мала бути здійснена відповідачем у строк не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 5.5. договору комісії, пункт 6 додатку № 38, пункт 5 додатку № 36, пункт 5 додатку № 39).

Судом встановлено, що такі акти відповідно до вказаних додатків підписані не були.

Проте в пункті 11.17 договору комісії сторони погодили, що в будь-якому випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення строку надання послуг/виконання робіт за даним договором/відповідним додатком, Агенцією не буде отримано претензій від Товариства у письмовій формі, акт вважається підписаним, а послуги/роботи вважаються наданими/виконаними належно та підлягають оплаті відповідно до умов правочину, і не потребують обов'язкового оформлення будь-яких додаткових документів.

Відповідно до додатку № 36 період надання послуг було встановлено з 23 січня 2015 року по 6 лютого 2015 року, отже, враховуючи вищевикладені умови укладеної угоди, спірний акт вважається підписаним 9 березня 2015 року, оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 18 березня 2015 року. Отже період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 36 становить з 19 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року включно.

Відповідно до додатку № 38 період надання послуг було встановлено з 15 січня 2015 року по 15 лютого 2015 року, отже спірний акт вважається підписаним 18 березня 2015 року, оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 27 березня 2015 року. Отже період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 38 становить з 28 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року включно.

Період надання послуг за додатком № 39 було встановлено з 12 січня 2015 року по 27 січня 2015 року, отже спірний акт вважається підписаним 27 лютого 2015 року, оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 10 березня 2015 року. Отже період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 39 становить з 11 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року включно.

Суд здійснив арифметичний перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановив, що стягненню з Товариства підлягають 110 748,78 грн. інфляційних втрат та 15 155,96 грн. трьох процентів річних. У той же час у задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" (01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кімната 821, ідентифікаційний код 32208748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційна агенція "Навігатор" (01033, місто Київ, вулиця Гайдара, будинок 58/10, ідентифікаційний код 37469678) 147 777 (сто сорок сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 66 коп. пені, 110 748 (сто десять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 15 155 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. трьох процентів річних, а також 4 105 (чотири тисячі сто п'ять) грн. 24 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко