Постанова

від 26.10.2016 по справі 910/5789/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5789/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю; ОСОБА_3 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4 - за належним чином оформленою довіреністю; ОСОБА_5 - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016р.

у справі № 910/5789/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР"

до відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія"

про стягнення 334 114,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" про стягнення 334 114,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р. у справі № 910/13639/15, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача вартість послуг комісіонера за договором комісії № 1504/14 від 15.04.2014р. у розмірі 552 652,10 грн. Оскільки відповідач сплатив вартість цих послуг з порушенням встановленого строку для оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 147 777,66 грн. пені, 15 616,81 грн. 3% річних та 170 720,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, за час прострочки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016р. у справі № 910/5789/16 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Кіноманія» на користь ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційна агенція «Навігатор» 147 777,66 грн. пені, 110 748,78 грн. інфляційних втрат, 15 155,96 грн. 3% річних, а також 4 105,24 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржник зазначив на незастосування судом першої інстанції до заявлених вимог правил про позовну давність, а також не погоджувався з правильністю судового рішення, яке набрало законної сили, і за яким з відповідача стягнуто заборгованість.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.09.2016р.

09.08.2016р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/25622/15 за позовом ТОВ "Кіноманія" до ТОВ "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" про визнання недійсною додаткової угоди від 29.12.2014р. до договору комісії № 1504/14 від 15.04.2014р. на виконання робіт/послуг по розміщенню реклами, а також до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9478/16 за позовом ТОВ "Кіноманія" до ТОВ "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" про визнання недійсними додатків №№ 36, 38, 39 до вказаного договору комісії. На думку відповідача, розгляд вказаних справ має істотне значення для правильного і повного вирішення спору у даній справі, і перешкоджає перегляду розгляду справи апеляційним господарським судом справи № 910/5789/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтується даний позов, були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 02.03.2015р. в справі № 910/13639/15, яке набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/5789/16 задоволенню не підлягає.

02.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

07.09.2016р. у судовому засіданні оголошено перерву до 26.10.2016р.

У судовому засіданні, що відбулось 26.10.2016р., представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити у позові. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказували на обґрунтованість прийнятого рішення судом першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15.04.2014р. між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" (комітент, товариство) та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" (комісіонер, агенція) було укладено договір комісії на виконання робіт/послуг з розміщення реклами № 1504/14 (договір), у відповідності до пункту 1.1. якого Агенція за дорученням ОСОБА_6 за плату, від свого імені, але за рахунок відповідача, зобов'язалася вчинити правочини, предметом яких є надання послуг з розміщення реклами продукції, послуг комітента, на телебаченні, на радіо, засобами зовнішньої реклами, в друкованих засобах масової інформації, на інших медіа-носіях, розміщення спонсорської інформації, послуги з популяризації знаків для товарів і послуг, що належать комітенту, а також будь-яких інших матеріалів, включаючи, але не обмежуючись РК-матеріалами тощо. Комісіонер зобов'язався надавати інші послуги (виконувати роботи), передбачені Договором та відповідними додатками.

Згідно до пункту 4.3. договору комісії комітент зобов'язався оплачувати послуги комісіонера в порядку, передбаченому в угоді та відповідних додатках до нього.

12.01.2015р. ОСОБА_6 та Агенція підписали додаток № 38, яким погодили, що комісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є виготовлення та розміщення комісіонером на замовлення комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» у Київському метрополітені в період з 15.01.2015р. до 15.02.2015р. Вартість послуг з розміщення рекламних матеріалів у вказаному додатку становила 68 381,50 грн., вартість виготовлення рекламних матеріалів - 27 380,00 грн., вартість послуг комісіонера - 2 394,04 грн., а всього 98 155, 54 грн. Оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг Агенції мала бути здійснена відповідачем не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 6 додатку № 38).

14.01.2015р. позивач та відповідач підписали додаток № 36, за умовами якого позивач зобов'язався від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є розміщення комісіонером за замовленням комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» на телебаченні у період з 23.01.2015р. до 06.02.2015р. Загальна вартість послуг за вказаним додатком становила 436 702,54 грн. Оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг Агенції мала бути здійснена відповідачем у строк, не пізніше 7 банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 5 додатку № 36).

14.01.2015р. ОСОБА_6 та Агенція підписали додаток № 39 відповідно до якого позивач зобов'язався від свого імені, але за рахунок комітента та на його користь, вчинити правочини, предметом яких є виготовлення та розміщення комісіонером на замовлення комітента рекламних матеріалів «Піднесення Юпітер» в мережі Інтернет у період з 19.01.2015р. до 27.01.2015р. Загальна вартість послуг з розміщенню рекламних матеріалів та послуг комісіонера за даним додатком становила 17 794,02 грн. Оплата вказаних послуг мала бути здійснена відповідачем у строк, не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг (пункт 5 додатку № 39).

Відповідач у письмово узгоджений з позивачем строк актів про надання послуг не підписав, вартість наданих послуг у відповідності з додатками № 36, № 38 та № 39 не оплатив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р. у справі №910/13639/15 встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем за договором комісії від 15.04.2014р. настав; факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА АГЕНЦІЯ "НАВІГАТОР" в повному обсязі та стягнув з відповідача 552 652,10 грн. вартості наданих послуг на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015р. у даній справі вказане рішення залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись з позовом до господарського суду у справі, яке переглядається апеляційним господарським судом, позивач вказував відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 552 652,10 грн. лише 17.02.2016р. (платіжне доручення №1269 від 17.02.2016р.), чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. У зв'язку з цим позивач нарахував до стягнення з відповідача 147 777,66 грн. пені, 15 616,81 грн. 3% річних та 170 720,27 грн. інфляційних втрат за час заборгованості, вказаної у розрахунку до позову.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.6. договору комісії у випадку порушення строків оплати, передбачених цим правочином, відповідач зобов'язався сплатити Агенції на її вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. У випадку прострочення сплати ОСОБА_6 вартості послуг позивача за даною угодою, ОСОБА_6 на вимогу Агенції, зобов'язалось сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, дійшла до висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, є вірним, тож вимоги позову в цій частині, як обґрунтовані, підлягають задоволенню в сумі 147 777,66 грн. (за період з 30.03.2015р.-16.09.2015р. на суму 98 155,54 грн.; з 30.03.2015р.-08.09.2015р. на суму 436 702,54 грн.; 30.03.2015р.-25.08.2015р. на суму 17 794,02 грн.).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 616,81 грн. 3% річних та 170 720,27 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів визнала, що наданий позивачем розрахунок є невірним. Так, оплата послуг з розміщення рекламних матеріалів та послуг позивачем мала бути здійснена відповідачем у строк не пізніше семи банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг згідно до пункту 5.5. договору комісії, пункту 6 додатку № 38, пункту 5 додатку № 36, пункту 5 додатку № 39.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що такі акти відповідно до вказаних додатків підписані не були.

Проте в пункті 11.17 договору комісії сторони погодили, що в будь-якому випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення строку надання послуг/виконання робіт за даним договором/відповідним додатком, Агенцією не буде отримано претензій від ОСОБА_6 у письмовій формі, акт вважається підписаним, а послуги/роботи вважаються наданими/виконаними належно та підлягають оплаті відповідно до умов правочину, і не потребують обов'язкового оформлення будь-яких додаткових документів.

Таким чином, відповідно до додатку № 36 період надання послуг було встановлено з 23.01.2015р. по 06.02.2015р., отже, акт вважався підписаним 09.03.2015р., тому оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 18.03.2015р. Відтак, період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 36 мав становити період з 19.03.2015р. по 16.02.2016р. включно.

Відповідно до додатку № 38 період надання послуг було встановлено з 15.01.2015р. по 15.02.2015р., отже , акт вважався підписаним 18.03.2015р., тому оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 27.03.2015р. Відтак, період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 38 - з 28.03.2015р. по 16.02.2016р. включно.

Період надання послуг за додатком № 39 було встановлено з 12.01.2015р. по 27.01.2015р., отже акт вважався підписаним 27.02.2015р., оплата послуг за даним додатком мала бути проведена не пізніше 10.03.2015р. Отже, період прострочення виконання зобов'язання за додатком № 39 становив з 11.03.2015р. по 16.02.2016р. включно.

Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних за період з 28.03.2015р.-16.02.2016р. на суму 98 155,54 грн.; з 19.03.2015р.-16.02.2016р. на суму 436 702,54 грн.; 11.03.2015р.-16.02.2016р. на суму 17 794,02 грн. підлягають задоволенню у розмірі 110 748,78 грн. та 15 155,96 грн., відповідно. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

Доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі до уваги не приймаються, адже зводяться до намагання здійснити переоцінку встановлених господарськими судами обставин у справі №910/13639/15, розгляд якої завершився рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р., яке набрало законної сили.

Твердження відповідача про те, що на заявлені позивачем вимоги сплив строку позовної давності, колегією суддів відхиляються, адже до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності не заявлялось, а у апеляційній скарзі не наводиться обґрунтування неможливості подання такого клопотання згідно положень статті 101 ГПК України до місцевого господарського суду.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016р. у справі № 910/5789/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Кіноманія" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016р. у справі № 910/5789/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016р. у справі № 910/5789/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5789/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

ОСОБА_1