Ухвала

від 31.05.2016 по справі 826/785/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/28656/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 826/785/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Істерн Менеджмент Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Істерн Менеджмент Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №6526552202 від 15.01.2014, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 102660 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25665 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення №6526552202 від 15.01.2014.

Задовольняючи позовні вимоги суди, виходили з того, що господарські операції, здійснені між позивачем та ПП „Полюс", використані при господарській діяльності, а податкові накладні даного контрагента є належною підставою для виникнення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства із взаємовідносин з ПП „Полюс" за період з 01.02.2012 до 29.02.2012 та складено акт №790/26-55-22-02/33598026 від 13.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 декларації з податку на додану вартість) у лютому 2012 року у сумі 102660 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №6526552202 від 15.01.2014, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 660 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25665 грн.

Між позивачем та ПП „Полюс" укладено господарський договір № 54 від 05.01.2011 про надання послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів належать до витрат на збут (підпункту "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

З огляду на положення пунктів 138.2, 138.5 цієї ж статті Кодексу ці витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та належать до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит є належне документальне оформлення господарської операції та реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями наведеним вимогам, суди встановили, що у даному періоді позивач реалізовував соків RAUCH Hungaria Kft.

З метою збільшення обсягів продажів продукції позивачем було укладено з названим контрагентам договір, в рамках виконання яких передбачалося здійснення комплексу заходів з просування продукції Товариства, стимулювання їх подальшого збуту.

ПП „Полюс" проводились маркетингові дослідження соків RAUCH Hungaria Kft та проводили консультації працівників ТОВ „Глобал Істерн Менеджмент Україна" в головному офісі та у складських приміщеннях.

Як встановлено судами, виконання послуг підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість.

При цьому, з цих документів вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорах; зазначені послуги відповідають господарській діяльності платника. Товариством подано податкові накладні, а також звіти проведених маркетингових досліджень.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у даному разі акт здачі-приймання наданих послуг з найменуванням фактично поставлених послуг, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

З бухгалтерської довідки позивача від 10.02.2014 вбачається, що за період з 01.01.2012 до 10.02.2014 позивачем завезено 219176 одиниць продукції виробника RAUCH Hungaria Kft, собівартість якої склала 1262046, 04 грн..

Позивачем реалізовано 172302 одиниць продукції виробника RAUCH Hungaria Kft на загальну суму 1589849, 99 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що понесені позивачем витрати на оплату рекламних та маркетингових послуг мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.